18. Характеристика цивілізацій IV покоління.

Формування четвертого покоління цивілізацій є зумовленим: по-перше, новим етапом історичного процесу, по-друге, зміною техногенної цивілізації на гуманістично-креативну, ноосферну, постіндустріальну форму, по-третє, викликом з боку процесів глобалізації та інтеграції як власного протилежного базису процесів диференціації і дезінтеграції на нових принципах. Останній процес найбільш наочно спостерігається, перш за все, в межах західної цивілізації, яка, маючи за власне історичне ядро Західну Європу, опанувала індустріальне суспільство і поширилась на Північну і Латинську Америку, Австралію і Океанію, перетворила на колонії Індію, Африку, підпорядкувала власному впливу Китай. Арнольд Тойнбі зазначав: «У ході власної експансії сучасна західна секулярна цивілізація перетворилася в буквальному сенсі слова на всесвітню, охопивши своєю мережею всю решту цивілізацій» Ю. В. Яковець, спираючись на результати X Міждисциплінар­ної дискусії «Локальні цивілізації у XXI ст.: зіткнення чи партнерство?», визначив такі особливості четвертого покоління локаль­них цивілізацій: їх більша диференціація у порівнянні з цивілізаціями третього покоління (в тому числі розшарування західної цивілізації на західноєвропейську, північноамериканську, латиноамериканську, океанічну; далекосхідна, китайська, японська, буддійська); зростаюча роль цивілізаційної спільності і міжцивілізаційних розбіжностей; нарощення потенціалу партнерства локальних цивілізацій, формування нового типу відносин між ними Слід відмітити, що до початку XXI ст. локальні цивілізації чет­вертого покоління характеризувалися різкою диференціацією основних макропоказників, економічного і військово-політич­ного потенціалу, що є передумовою для посилення співробітництва і можливого зіткнення. Чітко вимальовуються дві групи цивілізацій. Більш розвинуті цивілізації за умов невеликої частки в чисельності населення володіють домінуючою економічною силою. Інша група — п’ять цивілізацій з більш низьким рівнем розвитку і слабким потенціалом. Слід також враховувати, що перша група цивілізацій більшою мірою є інтегрованою і домінує у світовому цивілізаційному просторі. Аналогічні диспропорції спостерігаються, якщо врахувати більш повні дані щодо частки цивілізацій четвертого покоління в населенні і ВВП світу.

19.Передумови і особливості інвестиційного глобалізму.

Глобалізація як всеохоплюючий і динамічний процес розвитку сучасної цивілізації включає політичну, економічну, науково-технологічну, соціальну і екологічну складові. Інвестиційна глобалізація інтегрує мотиваційні механізми та структурні компоненти економічної (виробничої та торговельної) глобалізації і розвивається випереджаючими темпами.

Основними передумовами виникнення інвестиційного глобалізму розвиток валютно-фінансових ринків, суб?єктів інвестиційно-інтеграційного процессу, взаємовигідних масштабних і водночас мобільних, міжнародних, інтегрованих відносин іноземних і національних суб?єктів інвестиційно процесу. Проблеми забезпечення усталеної національної конкурентоспроможності на сьогодні неможливо розв’язати без поглибленого аналізу інвестиційного глобалізму, його передумов, чинників, особливостей, позитивних і негативних проявів і впливів. Безперечним універсальним позитивом інвестиційного глобалізму є масштабний і швидкий міжнародний перелив капіталу в результаті уніфікації середовища і технологій інвестиційного бізнесу. Разом з тим скористатися перевагами глобалізації можуть країни — економічні лідери, тоді як інші зазнають її зростаючі негативні впливи. У міжкраїновому плані реалізуються фінансово-інвестиційні схеми, учасниками яких є практично всі дійові особи ринку – фізичні особи, корпорації, уряди, міжнародні організації. В результаті не тільки суттєво корегується інвестиційна практика, але й певним чином дискредитується традиційна інвестиційна теорія, Однак в орієнтації на іноземне інвестування слід враховувати зростання інвестиційного глобалізму, який впливає на економіки перехідного типу, в тому числі й економіку країни. У зв?язку з тим, державна інвестиційна політика повинна передбачати протекціонізм національних інтересів, включення в процес міжнародної інвестиційної діяльності економічних суб?єктів країни. Неправильне регулювання цього процесу призведе до інвестиційної інтервенції чи інвестиційної експансії, яка може спричинити поглинання національних галузей міжнародними потоками капіталу. Запобігти цьому можуть рішення, спрямовані на забезпечення взаємовигідних відносин іноземних і національних суб?єктів інвестиційно-інтеграційного процесу. Особливу руйнівну силу має спекулятивний капітал — безпрецедентний за обсягами, відірваний від реального сектору світової економіки, а у своїх віртуальних формах практично недоступний для регулювання. Ключовою тенденцією в регулюванні міжнародного інвестування є його лібералізація, яка здійснюється з використанням чисельних інструментів стимулювання і підтримки як на національому рівні, так і в межах дво- та багатосторонніх інвестиційних угод. Особливого значення в регулюванні глобальних інвестиційних потоків набуває діяльність міжнародних економічних організацій, зокрема, Світової організації торгівлі. Важливо, що через угоди у межах СОТ формуються механізми взаємопогодженого регулювання торгівлі товарами, послугами та інвестицій, хоча вони ще не стали універсально дієвими. Виходячи із критеріїв національного прагматизму, селективності, зваженості, кожна країна повинна орієнтуватись на підвищення ефективності іноземної інвестиційної взаємодії, використання зарубіжного досвіду регулювання інвестиційних потоків і врахування тенденцій інвестиційного глобалізму. Таким чином, для мобілізації інвестиційних факторів конкурентоспроможності української економіки, яка, на сьогодні, забезпечується ресурсами сировинно-індустріального типу, доцільно і необхідно: формувати сприятливі умови для внутрішнього та іноземного інвестування, орієнтуючи його на інноваційно-технологічні пріоритети розвитку; форсувати створення власних транснаціональних корпорацій, кластерів у традиційних та нових секторах економіки; інтенсифікувати і поглиблювати інвестиційне співробітництво з Європейським Союзом.