21. Еволюція сучасної міжнародної економічної інтеграції

У ході протікання інтеграційних процесів відбувається поглиблення міжнародного розподілу праці, обмежених ресурсів і можливостей та забезпечення найбільш ефективного виробництва на інтегрованих територіях. Відбувається більш інтенсивний обмін товарами, послугами, капіталами й робочою силою, зближення національних економік у цілому. Економічна інтеграція як процес об’єднання елементів національних економік має свою організаційну структуру, представлену різними регулюючими органами, наднаціональними незалежними утвореннями.

З появою міжнародних економічних інтеграційних тенденцій з’явилася і об’єктивна необхідність вивчення і підведення теоретичної бази цього явища. Спроби створення такої теоретичної бази були здійснені ще в 50-ті роки ХХ століття такими вченими, як Р.Шуман, В. Хальштейн, М.Панич, Є.Бенуа, Л.Клохаш та ін.

У різних країнах інтеграційні процеси відбуваються по-різному:

з різноманітними за характером відносинами між країнами-учасницями;

з різними організаційними структурами;

з різними результатами інтеграційної діяльності.

Разом з цим існують загальні риси та етапи інтеграції. Автором пропонується розглядати міжнародну економічну інтеграцію як поширену діяльність держав (урядів), економічних агентів (підприємств), різноманітних суб’єктів господарської, правової, культурної та іншої діяльності, яку спрямовано на взаємопроникнення національних економік (виробництва, вільного переміщення фінансів, транспорту, робочої сили), максимальне об’єднання національних економік в єдине ціле з точки зору поставлених завдань, включення їх в єдиний відтворювальний процес у масштабах країн, що інтегруються.

Розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції обумовлений:

економічним розвитком країн, груп країн і регіонів світу в умовах нерівномірного розподілу ресурсів;

закономірностями науково-технічного прогресу;

тенденціями демографічного розвитку;

наявністю і необхідністю вирішення глобальних проблем;

різким скороченням відстаней за рахунок розвитку транспортно-комунікаційних мереж;

ринковою “уніфікацією” економічного розвитку.

Реалізація інтеграційних процесів передбачає функціонування механізму інтеграції. Він включає різноманітні заходи, які визначено на основі дослідження теорій міжнародної економічної інтеграції, робіт з аналізу історичного досвіду інтеграційних процесів. Основними заходами є:

створення системи міждержавних органів, що регулюють економічні зв’язки;

створення зон вільної торгівлі, митних союзів, загальних ринків;

міждержавне втручання в макроекономічні процеси, пов’язані з темпами зростання, структурою й розміщенням виробництва, розвитком науки і техніки, з валютно-фінансовим становищем;

використання широкої гами зв’язків і угод на мікрорівні: між підприємствами, фірмами та монополіями різних країн, через які матеріально реалізуються інтеграційні процеси, пов’язуються не тільки ринки різних держав, але й окремі галузі їх економік.

Сучасним процесам міжнародної економічної інтеграції властиві певні особливості, а саме:

динамізм процесів міжнародної економічної інтеграції в цілому, обумовлений як дією об'єктивних факторів, так і “ланцюговою” реакцією країн світу на розвиток окремих інтеграційних угруповань;

нерівномірність розвитку і реалізації форм міжнародної економічної інтеграції, породжена наочними відмінностями економічного розвитку країн і регіонів світу;

розвиток поряд з інтеграційними дезінтеграційних процесів, що мають глибокі корені в історичних, політичних, економічних і соціальних закономірностях світового розвитку.