
- •1. Глобалізація як ключова тенденція розвитку і процес.
- •2. Політичні фактори глобалізації.
- •3. Соціокультурні аспекти глобалізації.
- •4. Цивілізаційні виміри глобалізації.
- •5.Протиріччя сучасного глобалізаційного процесу
- •6. Позитивні і негативні прояви глобалізації
- •9. Суспільно-природні глобальні проблеми сучасності
- •10. Глобальні проблеми розвитку і забезпечення майбутнього людини
- •11. Школи і напрямки розвитку глобалістики.
- •12. Економічний глобалізм, його структура і особливості.
- •13. Глобалізаційні тенденції у науково-технологічній сфері
- •14. Глобалізація виробничих процесів.
- •15. Торговельна глобалізація та її масштаби.
- •16. Характер і особливості фінансової глобалізації.
- •17. Цивілізаційні фактори геоекономічного лідерства.
- •18. Характеристика цивілізацій IV покоління.
- •19.Передумови і особливості інвестиційного глобалізму.
- •20. Конструкції корпоративних структур глобальної економіки.
- •21. Еволюція сучасної міжнародної економічної інтеграції
- •22. Стратегії горизонтальної мікроінтеграції
- •23. Процеси і форми вертикальної мікроінтеграції
- •24 Цілі і принципові напрями реалізації змішаних форм мікроінтеграції.
- •25. Феномен глобальних корпорацій.
- •26. Міжнародна економічна макроінтеграція(економічний регіоналізм)
- •27. Дезінтеграція і реінтеграція у глобальній економіці.
- •28. Соціально-економічний вимір глобалізації.
- •29. Постіндустріалізм і новітня поляризація світу
- •30. Глобальна інформатизація і економічний розвиток
- •31. Концепція «нової економіки».
- •32. Інтелектуальний ресурс глобального економічного поступу.
- •33. Геоекономічний атлас світу та його складові
- •34. Інструментарій глобальної реінституціоналізації
- •35. Національні геоекономічні ареали в глобальних умовах
- •36. Глобальні економічні парадокси: зміст і об’єктивна природа
- •39. Трансформація ролі держави в сучасних умовах глобального розвитку
- •40. Становлення та проблеми функціонування глобальних регулятивних інститутів
- •41. Глобалізація кризових явищ і процесів.
- •42. Економічні кризи в умовах глобалізації
- •43. Світові фінансові кризи, їх передумови та особливості
- •44. Антикризовий потенціал національних економік
- •45. Глобалізація і безпека економічного розвитку .
- •46. Передумови та концепції формування глобальних стратегій розвитку.
- •47. Державно-корпоративний глобалізм і проблема силової глобалізації.
- •48. Альтернативи глобалізації та антиглобалізаційні рухи.
- •51. Проблема конкурентоспроможності України в глобальній економіці.
- •52. Стан і проблеми транснаціоналізації української економіки.
- •53. Геоекономічний вимір економічного розвитку України.
- •54. Пріоритети регіональної економічної інтеграції України.
- •56. Україна і євроазійська регіональна інтеграція.
- •57. Інтеграційний потенціал снд.
- •58. Українсько-російське співробітництво в економічній сфері
- •63. Інноваційно-інтелектуальна стратегія розвитку України в умовах глобалізації
- •64. Напрямки взаємодії тнк і національних економік.
26. Міжнародна економічна макроінтеграція(економічний регіоналізм)
Економічна регіоналізація, як одна з тенденцій утворення глобального економічного простору, сприяє формуванню економічних зв’язків із превалюванням наднаціональних інтересів, вирівнюванню основних характеристик міжнародних ринків, створенню умов для проведення реформ у рамках самого угруповання, взаємовідкритості економік країн-членів об’єднання. Отже, така фундаментальна категорія світоустрою, як держава, втрачає своє значення, навпаки, домінуючого значення набувають великі регіональні простори, які концентрують найбільш економічно розвинені та політично-впливові центри, на базі яких передбачається створення єдиного економічного та військово-політичного міжконтинентального блоку.
Зараз майже всі країни світу є членами регіонального об’єднання, які захищають інтереси країн-учасниць угруповання. Тому країни, які залишилися поза інтеграційними процесами, опинилися в менш сприятливих умовах, оскільки суттєво втратили конкурентні позиції на світовому ринку.
Інтеграційні регіональні об’єднання різняться глибиною процесів, що в них відбуваються. Історично інтеграція еволюціонує через кілька основних форм, кожна з яких свідчить про ступінь її зрілості. Це твердження лише доводить, що теорія Баласса про етапи розвитку інтеграційного об’єднання є вірною. Він розрізняє 5 форм інтеграції:
-
Зона вільної торгівлі, де скасовані тарифи та кількісні обмеження між країнами-учасницями;
-
Митний союз, де, окрім того, введений єдиний тариф у торгівлі з третіми країнами;
-
Загальний ринок, де усунені не лише торгові обмеження на рух факторів виробництва;
-
Економічний союз, де свобода руху товарів і факторів виробництва доповнюється угодою національних політик для усунення дискримінації, що викликає через невідповідність цих політик;
-
Повна економічна інтеграція, при якій уніфіковані національні економічні політики засновуються органами національної влади.
27. Дезінтеграція і реінтеграція у глобальній економіці.
Поряд з інтеграційними розвиваються і дезінтеграційні процеси, які мають глибокі корені в історичних, політичних, економічних і соціальних закономірностях світового розвитку.
Дезінтеграція – це "відновлення цілісності в рамках національної економіки з руйнуванням сталих міжнаціональних міждержавних зв’язків" 2, неприйняття етносом, у першу чергу правлячою елітою, ідеї або даного типу (форми) інтеграції. Дезінтеграція може мати як локальний (провінція Квебек у Канаді; Шотландія, Уельс, Північна Ірландія у Великій Британії; Корсика у Франції; Каталонія та Країна Басків в Іспанії), так і міжнародний характер (розпад Радянського Союзу, Чехословаччини, Югославії, Ради економічної взаємодопомоги).
У системі взаємовідносин «національна економіка — економічний регіоналізм» важливе, по-перше, подальше поглиблене дослідження питань втрати країнами — учасницями інтеграційних угруповань частини суверенітету, доцільності й ефективності наднаціонального регулювання економічних процесів, а по-друге, — розуміння того, що дезінтеграція формує передумови розвитку інтеграції на нових кількісних і якісних засадах. Процеси реінтеграції є на сьогодні практично не дослідженими в економічній науці, хоча мають неабияке практичне значення. Виділяють три види реінтеграції: повна, часткова і розширена.
У разі повної реінтеграції йдеться про відновлення того чи іншого інтеграційного угруповання в попередньому складі на тих самих, що були до інтеграції, політико-економічних засадах. Часткова реінтеграція спостерігається, коли об’єднуються окремі учасники інтеграційних угруповань на попередніх принципах або всі учасники, але на якісно нових засадах. Розширена реінтеграція характеризується включенням у відновлювані інтеграційні об’єднання нових учасників на тих чи інших засадах. Зрозуміло, що проблематика реінтеграції особливо актуалізується стосовно формування і розвитку взаємовідносин пострадянських та постсоціалістичних країн. Сучасна інтеграційна практика дає приклади майже кожного з видів реінтеграції (СНД, Союз Балтійських країн, ЦЄЗВТ, ОЧЕС, ЄЕП, ГУУАМ тощо).