8.Порівняльна хар-ка власт-й плівкових матеріалів на основі різних полімерів.

Термопласти широко викорис-ть у вигляді плівкових матеріалів, до яких належ:

1)поліетиленові плівки – стійкі до дії води і хім. реагентів, тривкі на розтіг, вигин і розрив, зберігають еласт-ть при ниль темпер-х, легко зварюються. ПЕ плівки недостатньо стійкі лише до дії нафтопродуктів і жирів та відрізн-ся підвищ-ю газопроникністю.

2)поліпропіленові плівки здебільшого аналогічні ПЕ-м, але більш прозорі і термостійкі, легко без змін витримують дію киплячої води. Мороз ост-ть їх нижче, а мех. Тривкість і ст.-ть до жирів і мінераль олій вище, ніж у ПЕ плівок. Вони менш газопроникні, ніж ПЕ.

3поліамідні – прозорі і механічно тривкі, проникні для ультрафіол променів, але водонепроникні, стійкі до дії жирів і мінераль масел, мороз ост-кі і не горючі. Однак заст.-ня їх для упак-ня харч продуктів небажано у зв’язку з можливим вмістом мономерів, шкідливих для орг-му л-ни

4)полістирольні – прозорі, стійкі до дії води, кислот і лугів, сонячного світла і морозу, не мають запаху. Недол: горючість і мала теплості-ть

5)лавсанові прозорі, мають дуже високу мех. Тривкість і хім. ст.-ть. Вони дуже мало проникн6і для газів і парів води, стійкі до дії жирів і при відсутності шкіл домішок фізіологічно нешкідливі.

6)полікарбонатн плівки мають багато переваг. Сполучення в них прозорі, вис мех. Тривкості, стійкості до води дозволяє розглядати їх як наваж-й і винятково перспективний вид полімерних плівкових матеріалів. Відсутність запаху і смаку, низька паро-, водо= і газо проник-ть роблять їх придатними для упакув-ня багатьох харч продуктів.

9.Класиф-я та хар-ка асор-ту виробів із п.

Вироби із П под на 3 групи: 1)господарські за признач розпад на такі підгрупи: вироби посудо-господарчого вжитку (сухарнці, хлібниці, коробки для продуктів тощо); вироби для ванної кімнати і туалету (кошики для білизни, щітки тощо); вир для саду і городу (лійки, ящики для ін струм-в); вир меблеві і для інтер’єру житлових помешкань (стільці, шафки, полки). У асорті-т посудо-господарчих т-в входять вироби, які контактують із харч продуктами (для сухих, холодних і гарячих харч продук), а таож ін господарчі вироби (підноси, підставки для чайника, губки для миття посуду). Для вигот-ня виробів господар-го признач застос-ть ПЕ, ПП, ПВХ, ПС, амінопласти, фенопласти, полікарбоніт, полі метилметакрилат.

2)галантерейні – широкий асорт-т, що обумовлено можливістю імітувати коштовні матеріали. Для цього особливо придатні полі метилметакрилат, ПС і сополімери стиролу, полікарбоніт та ін. (гребінці та щітки, прикраси, декоративні вироби тощо)

3)культурно-побутові – іграшки, канцелярські вироби, фото приналежності тощо.

10. Склад та спож власт-ті клеїв (к). Ох арак-те різні теорії склеювання, їх переваги та недоліки.

Клеї – це розчини, дисперсії або розплави переважно високомолекулярних орган і рідше не орган реч, спроможних утворювати плівки. При затвердінні на поверхні тверд тіл клейова плівка з’єднує їх міфж собою. Склеювання засноване на адгезії. Тривкість склеювання визнач-ся інтенсив-тю адгезії, а також когезією – тривкістю самої клейової плівки.

Склад. Основою К є клею чий матеріал (складні орган високомолекул природн6і або синтетичні реч) до К не орган природи належ силікатний і асфальтобітумні клеї. Крім клеюч реч, до складу К можуть входити розчинники (вода або орган рідини – необх для переводу клеюч реч у в’язкий розчин, зручний для викорис-ня); наповнювачі (для зменш-ня усадки клейової плівки при затвердінні і зниження в ній внутр напруг, що зменш-ть тривкість склеюв-я); пластифікатори (для одерж-ня еласт-го клей-го зєднання і знизити крихкість кл-їплівки); речовини для затвердіння (для прискорення переходу кї плівки в затверділий стан і для підвищ ст.-ті кл-го шва до дії води, н7афтопрод-в і орган розчинників), також можуть додавати антисептики.

Теорії: 1)теор механічного кріплення пояснює склеювання як пр-с проникнення рідкого К в пори матеріалів, що склеюються, і подільшого утв-ня в цих порах своєрідних шипів з отверділого К. але це не пояснює сутн7ості скл-ня без пористих матер-в із гладкою полірованою поверхнею 2)адсорбційна теорія розглядає присипання кл-ї реч до матеріалу як результат дії молекул сил. Ця теорія добре обґрунтована і перизнана більшістю вчених 3)електрична пояснює виникнення адгезій них зв’язків можливістю утв-ня подвій-го електрик прошарку на поверхнях поділу кл-ї плівки підложки, що розглядаються як обкладки конденсатора. Але з погляду цієї теор не можна пояснити тривке скл-ня матер-в, які проводять струм. 4)хімічна пояснює тривке скл-ня і присипання можл-тю хім. взаємодії між поверхневими молекулаи кл-ї плівки і тіл, які склеюються. 5)дифузійна теор розглядає присипання і скл-ня як дифуз пр-с. відпов до цієї теорії, адгезія пов’язана за спроможністю окремих ланок і кінців ланцюгів полімерних кл-х реч-н дифундувати в ін реч і взаємодіяти з нею.

Всі зазначені теор-ї, за винятком ефект-ї, мають достатньо переконливі докази, хоча і не носять універ-го хар-ру.

11.Ох-ти асорт-т та власт-ті клеїв природ-го походж-ня.

Багато природ К нестійкі до дії вологи і схильні до гниття. Цим вони істотно відріз від синтетичних. Вони под на: 1)тваринні: 1.1)міздровий – суміш продуктів дезагрегації і часткового гідролізу колагену, який, не підданий розпушенню лужним розчином, у воді не розч-ся, а лише набухає 1.2)кістковий – на основі осеїну (різновид колагену). Основна позитивна власт-ть міздрового і кіст К – вис мех. Тривкість кл-го шва, а недоліки – значна тривалість висихання кл-го шва; низькі вод ост-ть і теплості; здатність до загнивання 1.3)козеїновий, на основі казеїну. Не розчин-ся в орган розчинниках, а у воді лише набухає. Дає більш водостійке клейове зєднання, ніж колагенові К. проте при зіткненні з водою кл-й шов набухає і його тривкість зниж-ся. У козеїн К також недостатній опір до грибків.

2)рослинні: 2.1)крохмальні К (клейстери) готують із сирого крохмалю. Ці К нестійкі до дії води і грибків. 2.2)декстриновий. Основою К є декстрин, що скл-ся із суміші продуктів гідролізу крохмалю. Характ-ся повільним тужавінням, тому не викликає короблення матеріалів, що склеюються. Недолік: відсутність вологості-ті і ст.-ті до дії бактерій і цвілей

3)мінеральні 3.1)силікатний – це концентрований розчин силікатів натрію і кальцію 3.2)асфальтобітумні К – розплави або насичені розчини в бензині асфальтів і бітумів. Мають вис вологості-ть, добре захищають від корозії, але недостатньо теплості-кі.

12. Ох-ти асорт-т та власт-ті синтетичних К.

Синтет К готують на основі синтетик полімерів (канчуків і смол). Вони под на 3 групи: 1)гумові К одерж-ть розчиненням синтетик канчуків або сирих гумових сумішей в бензині. Основні власт-ті гшумових К визнач-ся власт-ми застосовуваних канчуків та ін складових частин. Всі гум К дають еластичне вологостійке кл-ве зєднання. 2)К на основі термопластичних смол – оборотні і недостатньо теплості-кі. Х заст.-ть переваж для неметаліч матер-в у виробах, які не під-ся вел мех. Напругам 3)К на основі термореактивних смол. Можуть бути одно- і багатокомпонентними. Однокомп К надходять до спож-ча в готовому вигляді. При нагрівнні вони тверднуть необоротно. Багатокомп К містять смолу й реч для затвердіння, що добавляють до розчину смоли перед застос-м . вони можуть затвер-ти без нагрівання. Їх наз-ть К холодного затвердь-ня. Вони мають більш низьку тривкість і недостатню ст.-ть до тепла і орган розчинників. К гарячого затв-ня дозволяють одержувати дуже тплост-кі кл-ві зєднання, які ст.-кі до дії води, хім. реагентів, масел, орган розчинників і грибків.