116.Клуби взаємного страхування та їх роль в організації страхування морських ризиків.

Морське страх-ня-один з найдавніших класів страх-ня. Спочатку воно стосувалося лише суден і вантажів, що перевоз-ся морем, а пізніше охопило також страх-ня відповід-ті власників суден. Поштовхом для розвитку цього стр-ня був прийнятий Парламентом Англії у 1846р. законодавчий акт, згідно якому судновласники зобов’язалися відшкодовувати збитки за події, що сталися за участю їхніх суден. З причини труднощів судновласники почали об’єднуватися і створювати для захисту своїх інтересів і відшкодування збитків клуби взаємного стр-ня. Перший такий клуб був створений в 1855р., а зараз їх близько 70. Найкрупніші – американські, англійські, шведські. Ці клуби є важливим і невід’ємним елементом ринку мор.стр-ня, вони надають судновласникам страхувати не тільки свою відповідальність, а й стр-ня інших ризиків, які не покриваються звичайним полісом мор.стр-ня. Фін. базою клубів є стр.внески, за рахунок яких формуються фонди для сплати за позовами висунутими до судновласників-членів клубів, відшкодовуються і витрати на утримання клубів. Розмір внеску залежить від типу суден, які належать судновласникам, від кількості цих суден, їх тоннажу, району плавання, обсягу відповідальності і вимог національного законодавства щодо відповідальності судновласників за дії членів екіпажу. В даний час у більшості випадків відповідальність по 1/4 збитку нанесеного третім особам страхується в клубах взаємного страхування.

117.Страхування морських суден.

Стр-ня суден є найдавнішим у складі мор.стр-ня. На стр-ня приймається корпус судна із машинами, устаткуванням, такелажем, фрахт і інші витрати, пов’язані з експлуатацією судна. Обсяг відповідальності включає : збитки внаслідок випадков-тей і небезпек плав-ня, ін причин.

Існує 4 варіанти стр покриття:

1. Відповідальність за загибель і пошкодження(повна відповідальність).

2. Без відповідальність за пошкодження, крім випадків крушіння.

3. Без відповідальності за часткову аварію (це ненавмисний збиток завданий судну або вантажу, пов’язаний їхнім пошкодженням).

4. З відповідальністю за повну загибель, включаючи витрати по спасінню. Жоден варіант стр-ня не покриває збитки, які дістало судно через: навмисні дії або грубу необережність страхувальника; збитки через відомий страхувальнику стан судна до виходу в рейс; внаслідок зносу, корозії судна, його частин; через експлуатацію судна в умовах непередбачених його льодовим класом; через навантаження вантажів небезпечних стосовно вибуху і самозапалення без відома страховика; через військові дії; через втрати фрахту і простою.

Договір укладається або на строк (1рік), або на окремий рейс. Відповідальність страховика настає тільки у випадку, якщо збитки спіткали страхувальника у зазначеному районі плавання або у рейсі.

Страх.сума встановлюється за заявою страхувальника, але вона не повинна перевищувати дійсної вартості судна.

Страх.премія встановлюється при стр-ні суден в середньому на рівні 1-2% від їх вартості. Ставка страх.премії залежить від таких чинників:

1. Від класу реєстра Ллойду.

2. Від розміру судна; Вартість судна; Репутація судновласника

3. Кваліфікація та досвід роботи капітана і команди

4. Порт приписки судна

5. Який вантаж перевозиться судном ( найб. небезпечний – зріджений газ)

6. Район плавання і маршрут судна (ризикові–прибрежні, близький Схід,де є айсберги...)

7. Вік судна. Молодими вважаються судна до 15 років – за нижчими тарифами, а старші цього віку – за кожні 5 років ставка підвищується на 30%.

Спеціаліст – представник страховика, який займається з’ясуванням обставин страх. випадку і участі у спасінні і збереженні судна і майна на ньому, розраховує збитки, долю відшкодування, яка покладається на власника судновантажу – диспашер.

118.Страхування вантажів, що перевозяться морським транспортом.

Учасниками транспортних перевезень є:

Відправник (вантажовідправник) — фіз чи юрид особа, що відправляє вантаж

Одержувач — фіз чи юрид особа, яка має право одержати вантаж в кінцевому порті призначення. Це право надається відправником.

Перевізник — фіз чи юрид особа, яка може бути власником чи орендарем транспортного засобу. Перевізник повинен доставити вантаж відправника до одержувача або в пенкт перевантаження.

Експедитор — як правило, юрид особа, яка координує дію сторін, втягнутих в перевезення.

В міжнародній практиці морських перевезень існує ряд традиційних умов поставки товарів, в яких обумовлене і питання щодо стр-ня вантажів. Серед цих умов CIF, FOB, FAS, СAF.

По стр-ню CIF — (вартість, стр-ня, фрахт). Продавець зобовязаний доставити вантаж у порт відвантаження, завантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж і оплатити фрахт, застрахувати вантаж від морських ризиків на весь час перевезення до здачі покупцю і вислати покупцю всі необхідні документи про відправлення.

СAF (вартість і фрахт) — продавець повинен укласти за свій рахунок договір мор перевезення до місця призначення зазначеного в контракті і доставити вантаж на борт судна. обовязок стр-ня — на покупці.

FOB (вільно на борту) —продавець зобовязаний відвантажити товар на борт судна, яке повинен зафрахтувати покупець, він же повинен застахувати товар.все інше — покупець.

FAS (вільно вздовж борта судна) — продавець має організувати доставку вантажу до пункту навантаження, а вся подальша відп-ть покладається на покупця.

Ризики перевезення зазвичай достатньо докладно описані в правилах (умовах) страхування будь-якої страхової компанії, що займається страхуванням вантажів. У цих же правилах докладно описані й стандартні винятки зі страхового покриття, яке використовується у світовій практиці. Найбільше чітко й повно вони викладені в Умовах (обмовках) морського страхування Інституту лондонських андеррайтерів. Відповідно до цих Умов договір страхування може бити викладений на таких умовах:

Умови А - це найбільш повне страхове покриття, так зване страхування "від усіх ризиків".

Умови В. При страхування на "умовах В" страховому покриттю підлягають тільки частина ризиків.

Умови С. При страхуванні на "умовах С" дається страхове покриття тільки окремих ризиків

Особливі правила перевезення й страхувань різноманітних видів вантажів.

Під час перевезення різних вантажів правила їхнього перевезення змінюються про що страхувальник зобов'язаний повідомити страхову компанію.

Обєктами стр-ня карго є: сам вантаж, вартість, що зросла (включаючи прибуток), комісійні посередника, мито, непередбачені обставини, повязані із фрахтом. Для визначення ступеня ризику і ставки страх премії і франшизи важливе значення мають статистичні дані (протягом якого часу здійснюються дані перевезення, к-сть здійснених рейсів, середня к-сть відправлень, к-сть заявлених і оплачених претензій, заг сума збитків, загальна сума оплачених раніше страхових премій). На основі аналізу страховик має право вимагати від стр-льника зміни деяких умов (упаковки вантажу). Страхова сума складається із вартості товарів і передбаченого (очікуваного) прибутку.

СД укладається на перевезення певного вантажу або на певний період часу. В практиці стр-ня часто використовуються генеральні поліси, які укладаються на 1 рік. Він стосується всіх вантажів, які перевозяться. Оговорюються вантаж (види вантажу), маршрут перевезень, вид транспорту, ліміт страхової суми по 1 виду транспорту, приблизний графік поставки, плануємий обіг компанії протягом року.