52.Методи організації внутрішньої економічної безпеки на підприємстві та оцінка її рівня.

Служба безпеки підприємства виконує певний комплекс завдань. Головними з них є такі:

1) охорона виробничо-господарської діяльності забезпечення схоронності матеріальних і нематеріальних ресурсів та захист відомостей, що вважаються комерційною таємницею даної фірми (підприємства, організації);

2. організація роботи з правовою та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць фірми;

3. запобігання необгрунтованому допуску й доступу до відомостей та робіт, які становлять комерційну таємницю;

4. організація спеціального діловодства, яке унеможливлює не санкціоноване одержання відомостей, віднесених до комерційної таємниці відповідної фірми;

схема організації фінансової складової економічної безпеки. Спочатку виявляються та оцінюються загрози економічній безпеці, що включають:

• внутрішні негативні дії (неефективне фінансове планування та управління активами; малоефективна ринкова стратегія; помилкова цінова й кадрова політика);

• форс-мажорні обставини (стихійне лихо, страйки, військові конфлікти) та обставини, наближені до форс-мажорних (неспри ятливі законодавчі акти, ембарго, блокада, зміна курсу валют тощо).

У процесі оцінки поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки підлягають аналізу:

• фінансова звітність і результати роботи підприємства (організації) — платоспроможність, фінансова незалежність, структура й використання капіталу та прибутку;

• конкурентний стан підприємства і його продукції на ринку — частка ринку, якою володіє суб'єкт господарювання; рівень застосовуваних технологій і менеджменту;

• стан захищеності корпоративних прав підприємства;

Організація техніко-економічної безпеки передбачає здійснення:

аналізу ринку технологій стосовно виробництва продукції, аналогічної профілю даного підприємства;

аналіз конкретних технологічний процесів і пошук внутрішніх резервів;

аналізу товарних ринків, оцінки перспектив розвитку ринків продукції підприємства, прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентноспроможних товарів;

розробку технологічної стратегії.

Формалізована оцінка рівня техніко-технологічної складової за окремим функціональним коефіцієнтом здійснюється на підставі аналізу розрахунку за формулою:

Зв

ФО =

В + З

де Зв - сумарний відвернений збиток;

В - загальна сума витрат підприємства на реалізацію заходів; З - сумарний завданий підприємству збиток.

53.Діагностування ризику банкрутства з використанням моделі Альтмана і Спрінгейта.

Модель Альтмана розроблено в 1968 році. Вона має також назву «розрахунок 2-показника». Це 5- факторна модель, де факторами є окремі показники фінансового стану підприємства.

2= 1,2 Хі + 1,4 Х₂ + 3,3 Х₃ +0,6 Х₄+1,0 Х₅

Хі - робочий капітал / загальна вартість активів

х_{2 -} чистий прибуток / загальна вартість активів

Х₃ фінасовий результат від звичайної діяльності / загальна вартість активів

х_{4 -} власний капітал/ сума довгострокових та поточних зобов'язань

Х₅ виручка від реалізації / загальна вартість активів

ЗНАЧЕННЯПОКАЗНИКА«2» ЙМОВІРНІСТЬ БАНКРУТСТВА

до 1,8 ДУЖЕ ВИСОКА

1,81 - 2,70 ВИСОКА

2,71 - 2,99 МОЖЛИВА

Результати численних розрахунків по моделі Альтмана показали, що узагальнюючий показник 2 може приймати значення в межах [-14, +22], при цьому підприємства, для яких 2>2,99 потрапляють до числа фінансово стійких, підприємств, для яких 2< 1,81 є безумовно неспроможними, а інтервал [1,81- 2,99] складає зону невизначеності.

МодельСпрінгейта побудовано на підставі дослідження впливу 19 фінансових показників. Вважається, точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, однак це малоймовірно.

2 = 1,03 А + 3,07 В + 0,66С + 0,41)

Якщо 2 < 0, 862, то підприємство є потенційним банкрутом.

ПОКАЗНИК

А- робочий капітал / загальна вартість активів

В -прибуток до сплати податків та відсотків / загальна вартість активів

С - прибуток до сплати податків / короткострокова заборгованість

Б - виручка від реалізації / загальна вартість активів