13. Основіні чинники впливу на рівень конкуренції та оцінка ступеню концетрації ринку.

Конкурентне середовище представлене значною кількістю самостійних (незалежних) підприємств, які прагнуть зміцнити свої конкурентні позиції (економічний стан) залучаючи покупців пропозицією кращих умов продажу порівняно з конкурентами, формується не тільки під впливом

боротьби внутрішньогалузевих конкурентів. Аналіз повине встановити, які сили визначають ступінь інтенсивності конкурентної боротьби. До них можна віднести: розміри ринку; темпи зростання ринку та стадії життєвого циклу; виробничі потужності; перешкоди для входу на ринок або виходу з нього; ціни товарів; ціни на транспортні послуги та послуги інфраструктури; рівень стандартизації товарів; якість товарів; вертикальна та горизонтальна інтеграція в галузі; вимоги до розміру необхідних інвестицій; прибутковість галузі; швидкість відновлення асортименту продукції.

Під впливом цих та інших факторів можливі наступні якісні варіанти змін сил конкуренції між підприємствами [ 9 ]:

конкуренція посилюється:

• зі збільшенням кількості підприємств, які змагаються;

• коли великі підприємства приєднують інше підприємство та вживають рішучі заходи до виходу його в лідери;

• коли попит на товари зростає повільно;

• коли умови господарювання в галузі спонукають підприємство до зниження ціни або застосування інших засобів збільшення обсягу проажів;

• коли одне або кілька підприємств не задоволені своєю часткою на ринку;

• коли витрати покупців при переході зі споживання однієї марки товару на інший, що є замінником, невеликі;

• пропорційно зростанню прибутку від успішних стратегічних рішень;

• коли необхідні значні витрати на вихід з галузі.

Можна виділити чотири групи факторів формування конкурентного середовища.

Перша група - умови конкурентного середовища що формуються державою (непрямі фактори).

Друга група - умови що сформовані природніми (геологічними) факторами (незмінні в часі).

Можливості: 1.	Сильні сторони: 1
Погрози: 1.	Слабкі сторони 1.

Третя група - умови конкурентного середовища, що формуються конкурентами та іншими суб’єктами ринку(механізми встановлення загальних для ринку правил гри).

Четверта група - умови конкурентного середовища, що формуються кожним учасником ринку в процесі його ділової активності (механізми конкурентної боротьби конкретного суб’єкта ринку).

Характер конкуренції між підприємствами галузі на певному сегменті ринку визначається їх цілями , особливостями товарної та цінової політики, організацією збуту, прийомами стимулювання реалізації продукції, фінансовим станом підприєства.

У процесі аналізу конкуренуції варто звертати увагу на:

поточний стан найближчих конкурентів (які позиції у них в стратегічній групі, як вони посилюють позиції, яка динаміка попиту);

можливі стратегії конкурентів;

потенціал конкурентів (технологічні, фінансові, земельні та інші ресурси);

цілі конкурентів.

Проаналізувати конкурентну структуру ринку дозволяє інформація про розподіл часток ринку між підприємствами. Для цьгодоцільно використовувати коефіцієнт концентрації ринку та індекс Гіршмана-Герфіндаля, що характеризують стан конкуренції на ринку.

Коефіцієнт концентрації ринку (CR) є процентним відношенням всіх продажів товарів підприємствами з найбільшими частками на ринку до загального обсягу продажів і розраховується за формулою:

CR = IQ_k /(IQ_j + 2:Q_k ),

де: Q_k -обсяг продажів k –го великого підприємства; Qj - обсяг продажів j го менш великого підприємства.

Індекс Гіршмана-Герфіндаля (HHI) визначається як сумма квадратів часток ринку кожного великого підприємства

HHI = XD²_k ,

де: D_k - частка k –го великого підприємства на ринку.

Індекс Гіршмана-Герфіндаля трактується як найбільш адекватна характеристика інтенсивності конкуренції. Чим вище значення HHI, тим впливовіші найбільші підприємства. Цей показник пропонується використовувати в сполучені з коефіцієнтом концентрації CR(3). Таке поєднання буде доцільним, тому що коефіцієнт концентрації буде мати одне і теж значення як для випадку коли найбільші підприємства будуть мати однакову частку на ринку так і для випадку коли серед найбільших підприємств буде явний лідер за часткою на ринку. В другому випадку індекс Гіршмана-Герфіндаля буде мати суттєво більше значення ніж у першому.

Коефіцієнт концентрації ринку доцільно розраховувати як сумму часток трьох найбільших підприємств:

m CR(3) = XD_k ,

k=1

де: CR(m) - коефіцієнт концентрації m –найбільших підприємств на ринку (m = 3); D_k -частка k -то великого підприємства.

При цьому якщо виявиться, що величина CR(3) перевищує 70%, а величина HHI - 2000, то можна говорити про високий ступінь концентрації ринку і про слабий розвиток конкурентного середовища.

Якщо CR(3) більше 45%, але менше 70%, а HHI менше 2000, то рівень концентрації вважається помірним.

Коли ж CR(3) менше 45%, а HHI менше 1000 то рівень концентрації низький і такий ринок можна характеризувати як нормальний з боку зору рівня конкуренції на ньому.

Конкурентний стан ринку вважається безпечним, коли на ринку послуг або товарів є 10 і більше підприємств; 1 підприємство займає менш ніж 31% ринку; 2 підприємства займають менш ніж 44% ринку; 3 підприємства займають менш ніж 54% ринку; 4 підприємства займають менш ніж 63% ринку.

Українське законодавство встановлює наступні критерії визнання монопольного (домінуючого) положення суб’єкту господарювання. Положення наринку вважається монопольним в разі перевищення:

• 1-м суб’єктом- 35% ринку;

• 2-ма або 3 –ма суб’єктами - 50% ринку;

• 4-ма або 5–ма суб’єктами - 70% ринку.