- •Запитання для самоперевірки............................................................ 58
- •Запитання для самоперевірки............................................................ 69
- •4.6 Запитання для самоперевірки............................................................ 76
- •Передмова
- •Об'єм та загальні вимоги до оформлення курсового проекту
- •1 Синтез прямозубого циліндричного зовнішнього евольвентного зачеплення та планетарного редуктора
- •1.3 Послідовність розрахунків рівнозміщеного та нерівнозмі-щеного евольвентного зачеплень
- •1.4 Послідовність розрахунку зубчастого зачеплення при вписуванні в задану міжосьову відстань
- •1.5 Викреслювання елементів зубчастого зачеплення
- •1.6 Побудова активної частини лінії зачеплення, дуг зачеплення та робочих ділянок профілів зубців
- •1.7 Визначення основних якісних показників зачеплення
- •1.8 Синтез та кінематичне дослідження планетарного редуктора
- •Графічний метод дослідження
- •Аналітичний метод дослідження
- •Рекомендована послідовність виконання синтезу та аналізу зубчастої передачі
- •1.10 Запитання для самоперевірки
- •2 Кінематичний та силовий аналіз важільних механізмів
- •2.1 Проектування кінематичних схем важільних механізмів
- •Синтез кривошипно-повзунного механізму
- •Синтез кривошипно-кулісних механізмів
- •При відомому k знаходимо кут хитання куліси
- •2.2 Кінематичне дослідження важільних механізмів
- •2.2.1. Побудова планів положень ланок механізму
- •2.2.2 Побудова планів швидкостей і прискорень
- •2.2.3 Аналітична кінематика механізмів
- •2.3 Кінетостатичний розрахунок важільних механізмів
- •2.3.1 Визначення сил, прикладених до ланок механізму
- •2.3.2 Визначення зовнішніх сил
- •Немає Малюнка
- •2.3.3 Визначення сили і моментів сил інерції
- •2.3.4 Загальні відомості до кінетостатичного розрахунку
- •2.3.5 Особливості розрахунку ведучої ланки
- •2.3.6 Рекомендована послідовність виконання другого листа проекту
- •Розділ 1 Кінематичний синтез і аналіз механізму
- •Розділ 2 Силовий розрахунок механізму
- •2.3.7 Запитання для самоперевірки
- •3 Визначення моменту інерції та розмірів маховика
- •3.1 Динамічна модель машинного агрегату
- •3.2 Визначення зведених моментів
- •3.3 Визначення зведених моментів інерції
- •3.4 Нерівномірність руху механізму
- •3.5 Визначення моменту інерцій маховика
- •3.6 Послідовність визначення моменту інерції маховика за методом ф. Віттенбауера
- •3.7 Визначення основних розмірів та маси маховика
- •3.8 Запитання для самоперевірки
- •4 Синтез кулачкових механізмів
- •4.1 Загальні відомості про кулачкові механізми. Основні визначення
- •4.2 Силова характеристика руху штовхача. Кут тиску
- •4.3 Закон руху вихідної ланки
- •4.4 Вихідні дані і основні етапи проектування
- •4.5 Рекомендована послідовність проектування кулачкового механізму
- •4.6 Запитання для самоперевірки
4.2 Силова характеристика руху штовхача. Кут тиску
В машинах кулачкові механізми можуть виконувати роль як основного (наприклад, в каменедробарках), так і допоміжного механізму (у двигунах внутрішнього згоряння).
Розглянемо схему кулачкового механізму з гострокінцевим штовхачем (рисунок 4.3).
Під дією зовнішньої сили опору Q (до складу якої можна віднеси сили корисного опору, сили тертя в направляючих, сили пружності пружини, сили інерції і ваги штовхача), що прикладена до штовхача, між кулачком і штовхачем виникає реакція , яка направлена вздовж нормалі nn
Рисунок 4.3 – Передача сил в кулачковому механізмі
(без врахування сил тертя між кулачком і штовхачем) в точці В дотику штовхача і кулачка. Реакція є рушійною силою у відношенні до штовхача – її дія відносно центра обертання кулачка О1 дорівнює зовнішньому моменту
М = R12h,
де h – плече сили .
Потужність, що розвивається зовнішнім моментом, дорівнює потужності, що розвивається силою :
(4.2)
де - кутова швидкість кулачка; - швидкість переміщення штовхача; - кут тиску.
Кутом тиску називають кут утворений між векторами сили і швидкості в точці взаємодії штовхача і кулачка.
Якщо розкласти реакцію (рушійну силу) на складові і , що направлені відповідно паралельно і перпендикулярно напрямку руху штовхача (див. рисунок 4.3), то можна проаналізувати умови працездатності кулачкового механізму.
Для нормальної роботи кулачкового механізму необхідно, щоб
. (4.3)
В іншому випадку, коли
(4.4)
можливе заклинювання кулачкового механізму.
Зі збільшенням кута тиску зростає тобто зростають втрати енергії на тертя і відповідно зменшується що призначена для подолання сил опору Q.
Таким чином, від величини кута тиску залежить розподіл сил в кулачковому механізмі, його габаритні розміри і к.к.д. На основі теоретичних досліджень та експлуатації кулачкових механізмів встановлено, що максимально допустимі значення кута тиску: для штангових роликових - для коромислових - Детальніше про проектування кулачкових механізмів в залежності від кута тиску можна ознайомитися у відповідній літературі [6,8].
4.3 Закон руху вихідної ланки
Під законом руху кулачкового механізму розуміють залежність переміщення, аналога швидкості, аналога прискорення штовхача від кута повороту кулачка або від часу. Закон руху штовхача визначається профілем кулачка і є основною характеристикою кулачкового механізму.
Закон руху, що вибирається конструктором на стадії проектування кулачкового механізму, повинен бути таким, щоб динамічні зусилля на ланках механізму були мінімальними, а його робота була плавною, без ударів і вібрації. Для зменшення динамічних навантажень стараються вибирати закон руху, що забезпечує можливо менші прискорення штовхача.
В практиці проектування кулачкових механізмів найбільш характерними, що зображені на рисунку 4.4 для фази віддалення штовхача є такі три основні типи законів руху: а – лінійний; б – параболічний; в – синусоїдальний.
Рисунок 4.4 – Типові закони руху
При лінійному законі (рисунок 4.4,а) швидкість руху штовхача на фазі віддалення постійна, прискорення рівне нулю, але на початку і в кінці фази прискорення прямує до нескінченності, що є причиною жорстких ударів. Такий закон припустимий при малій масі штовхача і малих швидкостях руху.
Для параболічного закону (рисунок4.4,б) в точках розриву кривої аналога прискорення сили інерції мають кінцеву величину і викликають м’які удари.
Для синусоїдального закону руху (рисунок 4.4,в) зміна прискорення відбувається плавно і теоретично удари відсутні. Такий закон руху рекомендується для швидкохідних механізмів.
При виконанні курсового проекту закон руху може задаватися графічно, таблицями значень параметрів або аналітичними виразами для переміщень, швидкостей і прискорень з використанням безрозмірних коефіцієнтів (див. додаток Д, таблиця Д1).