Tema_4

Тема 4

Управлінська праця та її наукова організація

Особливості управлінської праці. Сутність та завдання наукової організації праці. Принципи наукової організації праці. Напрямки наукової організації праці.

Особливості управлінської праці.

Управлінська праця - це вид суспільної праці, основним завданням якого є забезпечення цілеспрямованої, скоординованої діяльності як окремих учасників спільного трудового процесу, так і трудових колективів в цілому.

УП в процесі трудової діяльності в кожному конкретному випадку різна, що й залежить від займаної посади, сфери діяльності працівника, рівня його компетентності, підготовленості, уміння організувати свою працю й працю очолюваних їм колективів. УП спрямована переважно на поліпшення ефективності ви­користання людського фактора як основного носія стратегічного конкурентного потен­ціалу.

Основним завданням УП є забезпечення цілеспрямованої, скоординованої діяльності як окремих учасників спільного трудового процесу, так і трудових колективів в цілому. Предметом управлінської праці є людина і її діяльність. Об’єктом УП є праця людей в організації. Продуктом УП є управлінський вплив на людей, що активізує роботу підприємства.

Управлінська праця насамперед це різновид розумової праці характеризується слабкою фізичною енергоємністю і водночас високим рівнем використання енергії і психічною напруженістю. Отже, це переважно розумова праця.

В управлінні підприємства колективом можуть бути виділені три види

розумової праці:

1. Евристична це праця керівників і фахівців, дослідження й розробки питань, планів діяльності, аналізі їх виконання, визначенні напрямків удосконалювання технологічних процесів, форм організації й виробництва праці й керування. Усі евристичні методи поділяються на дві великі групи - методи ненаправленого пошуку ("мозкового штурму", "експертних оцінок", "колективного блокнота", "контрольних питань", "асоціацій та аналогій", ділові ігри та ситуації, кібернетичні наради) Результатом цієї діяльності є вироблення й прийняття рішень спрямованих на постановлення цілей, визначення шляхів і методів їхнього здійснення. За змістом евристична праця складається з двох видів операцій: аналітичних і конструктивних.

1.1 Аналітичні операції це дії над або економічною інформацією з метою одержання різних проміжних або кінцевих показників аналітичного характеру, які можуть бути використані для розробки та прийняття управлінського рішення.

1.2 Конструктивні операції  творча розробка пропозицій, планів і завдань, пов'язані з підготовкою й прийняттям різного роду рішень.

2. Адміністративна праця (праця керівників, а так само інших працівників, на яких крім виконавчих функцій покладені функції керівництва) – це специфічний вид розумової праці, функціональним призначенням якого є безпосереднє керування діями й поведінкою людей у процесі трудової діяльності.

3. Оперативна праця – це праця технічних виконавців з виконання стереотипних (постійно повторюваних) операцій детермінованого характеру, необхідних для інформаційного забезпечення процесів виробництва праці й керування. Особливість цієї праці полягає в тому, що в ній найбільш прості елементи розумової роботи сполучаються (сполучаються у часі) з діями, що вимагають

деяких фізичних зусиль.

2. Сутність та завдання наукової організації праці.

Наукова організація праці (НОП) — процес вдосконалення організації праці на основі досягнень науки і передового досвіду.

Наукова організація праці передбачає систематичне впровадження досягнень науки і передового досвіду та дозволяє найкращим чином поєднувати техніку і людей в єдиному виробничому процесі, забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів, безперервне підвищення продуктивності праці.

Впровадження наукової організації праці (НОП) спрямоване на рішення економічних, соціальних і психофізіологічних задач.

До економічних задач НОП належать:

1. підвищення продуктивності праці, економія живої праці, що витрачається при виконанні трудових операцій;

2. найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів;

3. використання найбільш прогресивних методів і прийомів праці, скорочення або повна ліквідація витрат робочого часу;

4. створення сприятливих умов праці;

5. підвищення рівня нормування праці.

Соціальні задачі НОП - це всебічний розвиток людини в процесі праці, виховання свідомого відношення до праці, розвиток творчої ініціативи, підвищення освітнього рівня і ділової кваліфікації кадрів і перетворення праці в першу життєву потребу.

Психофізіологічними задачами НОП є забезпечення умов для збереження в процесі праці здоров'я, стійкої працездатності людини, полегшення праці, підвищення його змістовності і привабливості.

Основними задачами наукової організації праці є:

1. підвищення продуктивності праці, використання в організації праці наукових досягнень і передового досвіду;

2. поліпшення умов праці;

3. всебічний облік і контроль за мірою праці,

4. правильний підбір кадрів,

5. розвиток творчої активності робітників, залучення їх до роботи в області НОП.

3. Принципи наукової організації праці.

Принцип комплексності передбачає, що наукова організація управлінської праці розвивається не за одним напрямком, а за їх сукупністю; стосується не одного працівника, а усього управлінського ко­лективу. Проблема організації управлінської праці повинна вирішуватися всебічно, з урахуванням усіх аспектів управлінської діяльності.

Принцип системності передбачає взаємне узгодження усіх напрямків розглядання об'єкту, а також усунення протиріч між ними. В результаті такого підходу створюється система організації праці, у рамках якої усі її складові частини взаємно узгоджені і діють в інтересах ефективного функціонування усієї системи.

Принцип регламентизації - це встановлення і дотримання певних правил, положень, інструкцій, нормативів та інших нормативних документів, заснованих на об'єктивних закономірностях розвитку системи управління. При цьому виділяється коло питань, що підлягають жорсткій регламентації, і питання, для яких потрібні лише рекомендації.

Принцип спеціалізації полягає у закріпленні за кожним підрозділом певних функцій, робіт і операцій з покладанням на них повної відповідальності за кінцеві результати їх діяльності в процесі управління. При цьому слід мати на увазі, що існують границі спеціалізації, які не можна переступати, щоб не стримувати творче зростання працівників, не впливати негативно на змістовність їхньої праці.

Принцип стабільності - Трудовий колектив повинен працювати в умовах стабільності його складу, функцій і задач, що ним вирішуються. Це не виключає динаміки у розвитку колективу. Важливо, щоб зміна змісту і складу задач була обумовлена об'єктивно необхідними потребами і відбувалася на науковій основі.

Принцип цілеспрямованої творчості полягає у досягненні двох взаємозалежних цілей: забезпечення творчого підходу при проектуванні і впровадженні передових прийомів праці і максимальне використання творчого потенціалу управлінських працівників у їхній повсякденній діяльності.

Кожен з розглянутих принципів має самостійне значення. Разом з тим вони доповнюють один одного, розкриваючи різні засоби загального підходу до організації управлінської праці.

Напрямки наукової організації праці.

В економічній теорії під суспільною організацією праці розуміють формування і підтримування природних, розумних пропорцій між сферами прикладання праці, а, отже, і між сферами суспільного виробництва та невиробничої сфери.

Організація праці на підприємстві повинна забезпечувати раціональне поєднання і розподіл праці в колективі, професійний підбір кадрів, їх ефективну діяльність і умови для реалізації їх творчих можливостей.

Сукупність досягнень науки і техніки, передового виробничого досвіду, на які спирається наукова організація праці при розроблені заходів по організації праці, називають її основами. Останні групуються таким чином: соціально-економічні, техніко-економічні, психофізіологічні, правові і нормативні.

В сучасних умовах господарювання основні напрями наукової організації праці полягають у:

1) розробці і впровадженні раціональних форм розподілу і кооперації праці;

поліпшенні організації підбору, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

2) раціоналізації трудових процесів, впровадженні передових прийомів і методів праці;

3) вдосконаленні організації і обслуговування робочих місць;

4) вдосконаленні нормування праці;

5) впровадженні ефективних форм і методів матеріального і морального стимулювання праці;

6) покращенні умов праці;

7) зміцненні дисципліни праці тощо.

Під час впровадження вищеназваних напрямів вдосконалення організації праці слід враховувати особливості виробничого рівня.

У масштабах народного господарства вдосконалення організації праці має такі завдання: забезпечення найбільш повного використання трудових ресурсів суспільства, регулювання співвідношення чисельності зайнятих в галузях матеріального і нематеріального виробництва, раціональний розподіл і перерозподіл робочої сили між галузями і регіонами країни тощо.

На рівні підприємства завдання із вдосконалення організації праці полягають у: правильності розстановки працівників на виробничих ділянках на основі раціонального розподілу і кооперації праці, спеціалізації і розширенні зон обслуговування; узгодженості діяльності тощо.

На конкретному робочому місці вирішують такі завдання: впровадження прогресивних робочих прийомів і трудових операцій, правильне обладнання і планування робочих місць, рівномірне і безперебійне забезпечення їх інструментами і матеріалами, створення належних умов для роботи і життєдіяльності людини.

4