- •Запитання для самоперевірки............................................................ 58
- •Запитання для самоперевірки............................................................ 69
- •4.6 Запитання для самоперевірки............................................................ 76
- •Передмова
- •Об'єм та загальні вимоги до оформлення курсового проекту
- •1 Синтез прямозубого циліндричного зовнішнього евольвентного зачеплення та планетарного редуктора
- •1.3 Послідовність розрахунків рівнозміщеного та нерівнозмі-щеного евольвентного зачеплень
- •1.4 Послідовність розрахунку зубчастого зачеплення при вписуванні в задану міжосьову відстань
- •1.5 Викреслювання елементів зубчастого зачеплення
- •1.6 Побудова активної частини лінії зачеплення, дуг зачеплення та робочих ділянок профілів зубців
- •1.7 Визначення основних якісних показників зачеплення
- •1.8 Синтез та кінематичне дослідження планетарного редуктора
- •Графічний метод дослідження
- •Аналітичний метод дослідження
- •Рекомендована послідовність виконання синтезу та аналізу зубчастої передачі
- •1.10 Запитання для самоперевірки
- •2 Кінематичний та силовий аналіз важільних механізмів
- •2.1 Проектування кінематичних схем важільних механізмів
- •Синтез кривошипно-повзунного механізму
- •Синтез кривошипно-кулісних механізмів
- •При відомому k знаходимо кут хитання куліси
- •2.2 Кінематичне дослідження важільних механізмів
- •2.2.1. Побудова планів положень ланок механізму
- •2.2.2 Побудова планів швидкостей і прискорень
- •2.2.3 Аналітична кінематика механізмів
- •2.3 Кінетостатичний розрахунок важільних механізмів
- •2.3.1 Визначення сил, прикладених до ланок механізму
- •2.3.2 Визначення зовнішніх сил
- •Немає Малюнка
- •2.3.3 Визначення сили і моментів сил інерції
- •2.3.4 Загальні відомості до кінетостатичного розрахунку
- •2.3.5 Особливості розрахунку ведучої ланки
- •2.3.6 Рекомендована послідовність виконання другого листа проекту
- •Розділ 1 Кінематичний синтез і аналіз механізму
- •Розділ 2 Силовий розрахунок механізму
- •2.3.7 Запитання для самоперевірки
- •3 Визначення моменту інерції та розмірів маховика
- •3.1 Динамічна модель машинного агрегату
- •3.2 Визначення зведених моментів
- •3.3 Визначення зведених моментів інерції
- •3.4 Нерівномірність руху механізму
- •3.5 Визначення моменту інерцій маховика
- •3.6 Послідовність визначення моменту інерції маховика за методом ф. Віттенбауера
- •3.7 Визначення основних розмірів та маси маховика
- •3.8 Запитання для самоперевірки
- •4 Синтез кулачкових механізмів
- •4.1 Загальні відомості про кулачкові механізми. Основні визначення
- •4.2 Силова характеристика руху штовхача. Кут тиску
- •4.3 Закон руху вихідної ланки
- •4.4 Вихідні дані і основні етапи проектування
- •4.5 Рекомендована послідовність проектування кулачкового механізму
- •4.6 Запитання для самоперевірки
3.3 Визначення зведених моментів інерції
Зведеним моментом інерції механізму називають такий умовний момент інерції ланки зведення (вхідної ланки) механізму, при якому кинетична енергія цієї ланки дорівнювала б кінетичній енергії всіх ланок механізму. Зведений момент інерції механізму визначають за формулою:
(3.4)
де n – кількість рухомих ланок механізму; mi – маса і-ї ланки механізму; Іsi – момент інерції і-ї ланки при її обертанні навколо осі, що проходить через центр мас ланки; Vsi – швидкість центра мас і-ї ланки.
Як і при визначенні зведених моментів сил зведений момент інерції Ізв механізму можна розрахувати з допомогою плана швидкостей. Наприклад, для кривошипно-повзунного механізму (рисунок 3.2) при відомих: масах ланок m2, m3; моментах інерції ланок ІS1, IS2; моменту інерції привода (ротора електродвигуна, муфти, коліс редуктора), зведеного до кривошипа І0, а також побудованого плану швидкостей, зведений момент інерції визначають за формулою:
. (3.5)
Із рівнянь (3.1) і (3.4) витікає, що значення Мзв і Ізв будуть змінними величинами, оскільки у вираз для розрахунку їх значень входять відношення можливих лінійних швидкостей, які залежать від положення механізму, що визначається кутом повороту кривошипа.
3.4 Нерівномірність руху механізму
Процес руху механізму в загальному випадку поділяють на три фази: розбіг, установлений рух і вибіг. Для більшості технологічних машин установлений рух є найтривалішим, при цьому кутова швидкість головного вала змінюється періодично, досягаючи максимального max і мінімального min значень за один період (цикл) роботи машини. Різницю (max - min) називають абсолютною нерівномірністю руху.
Кутова швидкість головного вала змінюється за один цикл внаслідок періодичної зміни зведеного моменту інерції Ізв та періодичності дії деяких сил (більшість технологічних машин мають так званий робочий хід, коли до вихідної ланки прикладені сили корисного опору FKO, і холостий хід, коли ці сили відсутні: стругальні, довбальні верстати, компресори тощо). При проектуванні машин попередньо задаються середнім значенням ср і користуються наближеною формулою:
. (3.6)
Нерівномірність руху машини характеризується відношенням абсолютної нерівномірності руху машини до її середньої швидкості.
. (3.7)
Величину називають коефіцієнтом нерівномірності руху машини.
Зазвичай при проектуванні машини значеннями і ср задаються, тоді, враховуючи формули (3.6) і (3.7) можна обчислити:
, (3.8)
. (3.9)
Для різних типів машин рекомендується діапазон значень коефіцієнта , наприклад, для металорізальних верстатів =1/25...1/50, для насосів =1/5...1/30, двигунів внутрішнього згорання =1/80...1/150. Чим більший коефіцієнт , тим більша нерівномірність обертання вхідної ланки.
3.5 Визначення моменту інерцій маховика
Метою визначення моменту інерції маховика є розрахунок його геометричних розмірів, при яких забезпечується робота машини з заданим коефіцієнтом нерівномірності руху .
З курсу теорії механізмів і машин відомо, що при заданих силах, що діють на ланки механізму, і середній кутовій швидкості ср головного вала (вхідної ланки) коефіцієнт нерівномірності руху залежить від її зведеного моменту інерції Ізв. Проте, в процесі проектування машини при заданих ср і , часто виявляється, що величина зведеного моменту інерції Ізв є недостатньою, щоб забезпечити границі коливань кутової швидкості (задане значення коефіцієнта ) машини. В такому разі необхідно підібрати додаткову масу з таким моментом інерції Ім, при якому границі між мах і мін забезпечуються заданим значенням . Таку додаткову масу, що здійснює обертальний рух і встановлюється в машині з метою зменшення нерівномірності обертання її вхідної ланки, називають маховиком.
Відомі різні методи визначення моменту інерції маховика: точні – методи Е.М.Гутьяра і Ф. Віттенбауера; наближені – методи середніх потужностей, М.І. Мерцалова.
В основу кожного з цих методів покладено принцип заміни всієї машини її динамічною моделлю, тобто дослідження руху всієї машини замінюється дослідженням руху однієї ланки (ланки зведення), що має змінний зведений момент інерції Ізв, під дією прикладених до неї зведених моментів сил.
При визначенні моменту інерції маховика вважають заданими такі величини:
-
n1(1) – число обертів за хвилину (кутова швидкість) ведучої ланки (кривошипа);
-
- коефіцієнт нерівномірності руху машин;
-
Мі – маси всіх ланок механізму;
-
Isi – моменти інерції ланок машини відносно центральних осей, перпендикулярних до площини їх руху;
-
Fko – сили корисних опорів у відповідності з положенням вихідної ланки для періоду усталеного руху;
-
Розміри всіх ланок і плани швидкостей механізмів;
-
Приймаємо, що в технологічних машинах рушійні сили Fp (Mp) є постійними величинами.