- •24. Політичні ідеї Кирило-Мефодіївського товариства. М. Костомаров.
- •25. Автономно-федералістична концепція м. Драгоманова
- •27. Історіософська концепція м. Грушевського
- •27. Самостійницькі ідеї м. Міхновського
- •Український націоналізм д. Донцова
- •28. Державницька ідеологія в. Липинського
- •29. Українська політико-правова думка в умовах тоталітаризму.
- •31. Політичні ідеали Сковороди
- •32. Політична думка хіх ст. На західноукраїнських землях (і. Франко, м. Павлик, ю. Бачинський)
- •33. Еволюція політичних поглядів в. Винниченка
- •34. Український націонал-комунізм
- •35. Влада як системоутворюючий чинник політичної системи
- •36. Основні концепції політичної влади
- •37. Форми та механізм політичної влади
- •38. Поняття легітимності та принцип поділу влади
- •39. Поняття і структура політичної системи
- •40. Теорія політичної системи суспільства
- •41. Функції й типологія політичних систем
- •42. Проблеми розвитку політичної системи України
- •43. Поняття «держава» і теорії її походження
- •44. Типи, структура і функції держави
- •45. Форми державного правління і державного устрою
- •46. Сутність типологія функції політичної еліти
- •47. Теорії еліт
- •48. Сучасна політична еліта України, її відмінні риси та особливості формування.
- •49. Суть функції типи політичного лідерства
- •50. Поняття виникнення функції політичної партії
- •62. Політична культура особи класу нації суспільства механізм формування політичної культури
- •63. Типи політичної культури
- •64. Поняття політичної ідеології
- •65. Ідеологія лібералізм неолібералізм
- •66. Політична ідеологія консерватизм неоконсерватизм
- •67. Політична ідеологія соціалізму соціал демократії (основні відмінності)
33. Еволюція політичних поглядів в. Винниченка
Володимир Винниченко (1880-1951 pp.) - талановитий прозаїк, драматург, публіцист, голова Генерального секретаріату Центральної Ради і голова Директорії Української народної pec- A публіки. Розроблена ним концепція державності України ґрунтується і на принципах соціалізму та федералізму. На його думку, реальним ідеалом в існуючих умовах є автономія України у складі Російської Федерації на принципах рівності взаємовигідних економічних зв'язків, збереження державної цілісності Росії та України. Незалежність України j неможлива, насамперед, через міжнародне положення України, оскільки, відірвавшись від Росії, може попасти в залежність від іншої сильної держави Заходу. Тому Україна має добиватися не політичної і економічної незалежності від Росії, а ставитись до неї на взаємовигідних умовах, у формі співдружності двох держав. Пізніше, в праці «Відродження нації» Володимир Винниченко під впливом реального політичного розвитку України переглядає свої погляди стосовно союзу Ук раїни та Росії на основі федерації. Почуття панівної нації, що формувалося століттями у свідомості росіян, в тому числі, у свідомості «простих людей - великоросів швидко не зникне. Почуття сервірізму, тобто плазування, прислужування у представників, які підкорили українську націю, теж не вмирає одразу. Отже, потрібно створити політичні умови щоб допомогти позбутися шкідливої спадщини. Такими умовами, доходить до висновку Володимир Винниченко, має стати політична незалежність української нації. Отже, як політичний діяч Володимир Винниченко еволюціонує від ідеї української культурно-національної автономі у складі Російської федерації до відродження ідеї української державності і незалежності. Та метою Володимира Винниченка стала не сама державність, а відродження нації, пробудження в народі своєї національної гідності. Державність є тільки засіб для досягнення мети.
У написаному в 1949 році «Заповіті борцям за визволення» Володимир Винниченко, осмислюючи уроки української історії, визначає роль української еміграції у творенні вільної, суверенної України, вважає, що Українська держава є створена народом, всією українською нацією в процесі великого перевороту в Росії. Але існуюча українська державність не може задовольняти потреби національного відродження. Україна поки що не самостійна, а залежна від Росії, живе і береже в собі ідею незалежності, щоб у слушний момент здійснити головну мету: створити суверенну демократичну Україну.
Оригінальну концепцію націології та націографії сформулював український соціолог Олъгерд Бочковсъкий - політичний діяч, професор Української господарської академії в Подебрадах. Спираючись на праці окремих мислителів Європи Ольгерд Бочковський визначив два фактори в процесі формування історичних народів: механічний та органічний (історичні-державні та неісторичні-державні). Формування історичних народів і держав названо механічним тому, що вирішальною силою тут стала держава, а неісторичні - органічним, бо творчими силами тут виступають громадські верстви суспільства, політично пасивні. Процес державотворення характеризувався хронологічно, географічно та з суспільного боку. Дійсно, хронологічно історичні народи - Англія, Франція, Росія творились швидше, порівняно з неісторичними. Підкреслювалось велике значення демократії в формуванні національних держав неісторичних народів, бо минали ієрархію феодалізму і одразу починали формуватися в демократичні. Самовизначення як завершальний етап формування національної держави означає політичне оформлення в суверенні національні держави, що є запорукою повного і всебічного розвитку нації.