- •24. Політичні ідеї Кирило-Мефодіївського товариства. М. Костомаров.
- •25. Автономно-федералістична концепція м. Драгоманова
- •27. Історіософська концепція м. Грушевського
- •27. Самостійницькі ідеї м. Міхновського
- •Український націоналізм д. Донцова
- •28. Державницька ідеологія в. Липинського
- •29. Українська політико-правова думка в умовах тоталітаризму.
- •31. Політичні ідеали Сковороди
- •32. Політична думка хіх ст. На західноукраїнських землях (і. Франко, м. Павлик, ю. Бачинський)
- •33. Еволюція політичних поглядів в. Винниченка
- •34. Український націонал-комунізм
- •35. Влада як системоутворюючий чинник політичної системи
- •36. Основні концепції політичної влади
- •37. Форми та механізм політичної влади
- •38. Поняття легітимності та принцип поділу влади
- •39. Поняття і структура політичної системи
- •40. Теорія політичної системи суспільства
- •41. Функції й типологія політичних систем
- •42. Проблеми розвитку політичної системи України
- •43. Поняття «держава» і теорії її походження
- •44. Типи, структура і функції держави
- •45. Форми державного правління і державного устрою
- •46. Сутність типологія функції політичної еліти
- •47. Теорії еліт
- •48. Сучасна політична еліта України, її відмінні риси та особливості формування.
- •49. Суть функції типи політичного лідерства
- •50. Поняття виникнення функції політичної партії
- •62. Політична культура особи класу нації суспільства механізм формування політичної культури
- •63. Типи політичної культури
- •64. Поняття політичної ідеології
- •65. Ідеологія лібералізм неолібералізм
- •66. Політична ідеологія консерватизм неоконсерватизм
- •67. Політична ідеологія соціалізму соціал демократії (основні відмінності)
39. Поняття і структура політичної системи
Політична система суспільства — інтегрована сукупність відносин влади, суб´єктів політики, державних та недержавних соціальних інститутів, покликаних виконувати політичні функції щодо захисту, гармонізації інтересів соціальних угруповань, спільнот, суспільних груп, забезпечувати стабільність і соціальний порядок у життєдіяльності суспільства.
До неї належать законодавча, судова, виконавча системи, центральні, проміжні і місцеві системи управління (самоуправління), які базуються на принципах представництва та організації. Від інших систем політичну систему відрізняють: забезпечення неперервності, зв´язаності, ієрархічної координації діяльності різних політичних суб´єктів для досягнення визначених цілей; віднайдення механізму вирішення соціальних конфліктів і суперечностей, гармонізація суспільних відносин; сприяння досягненню консенсусу різних суспільних сил щодо основних цінностей, цілей та напрямів суспільного розвитку. Аналіз політичної системи надзвичайно важливий для з´ясування політичного життя суспільства, частиною якого вона є.
На думку Д. Істона, політична система є цілісною множиною багатьох елементів, кожний з яких складається з простіших явищ і процесів. Досліджуючи її, за Істоном, необхідно застосовувати два підходи: соціально-психологічний, спрямований на вивчення поведінки особи і мотивації учасників, та ситуаційний, який дає змогу аналізувати активність груп під впливом соціального оточення. Політичне життя є неврівноваженою системою, у якій весь час відбуваються порушення та встановлення рівноваги. Тому й політичні системи бувають стійкими та нестійкими. Цілковита стійкість політичної системи недосяжна. Але вона постійно перебуває в пошуку стійкості.
Не менш цікаві ідеї висловив і американський політолог Г. Алмонд («Порівняльні політичні системи», «Порівняльний політичний аналіз»). Політичну систему він розглядає як набір ролей, що взаємодіють, або як рольову структуру. Його погляди зведені до таких принципів: будь-яка політична система має свою структуру; всі політичні системи здійснюють однакові функції; кожна політична система багатофункціональна (врівноваженість влад); всі політичні системи змішані в культурному значенні (відсутність «чистого» правлячого режиму).
Структура політичної системи — сукупність владних інститутів, що пов´язані між собою і створюють стійку цілісність.
Головний єднальний компонент системи — політична влада — зосереджена в державі, політичних партіях і громадських організаціях. Важливою функцією влади є створення внутрішніх зв´язків системи, врегулювання конфліктів політичними засобами і регламентація поведінки людини, тобто можливість впливати на неї з допомогою певних засобів — волі, авторитету, права, сили.
Структуру політичної системи становлять: політичні відносини; політична організація суспільства (державно-правові органи, політичні партії, політичні рухи, масові суспільні організації, трудові колективи та об´єднання); засоби масової інформації; політичні принципи й норми; політична свідомість і культура.
Політичні відносини. Вони формуються в суспільстві щодо завоювання та здійснення політичної влади. Це — міжкласові, внутрікласові, міжнаціональні та міждержавні відносини; вертикальні відносини у процесі здійснення влади між політичними організаціями (державою, партіями, трудовими колективами); відносини між політичними організаціями та установами (адміністрацією, інститутами).
Політична організація суспільства. Визначальним елементом політичної організації суспільства, її ядром є держава з усіма її складовими: законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади, збройними силами.
Засоби масової інформації. Вони є активним і самостійним елементом політичної системи суспільства і в демократичних країнах відіграють роль четвертої влади. Засоби масової інформації — це розгалужена мережа установ, що займаються збиранням, обробкою та поширенням інформації.
Політичні принципи й норми, їх призначення полягає у формуванні політичної поведінки та свідомості людини відповідно до цілей і завдань політичної системи. Закріплені в Конституції, законах, кодексах, законодавчих актах політичні принципи й норми регулюють політичні відносини, визначають дозволене й недозволене під кутом зору зміцнення правлячого режиму.
Політична свідомість і політична культура. Будучи важливими елементами політичної системи, вони формуються під впливом соціальної та політичної практики. Політична свідомість постає як сукупність політичних ідей, уявлень, традицій, відображених у політичних документах, правових нормах, як частина суспільної свідомості, а політична культура як сукупність уявлень про різні аспекти політичного життя.
Політична культура сприяє формуванню ставлення людини до навколишнього середовища, до головних цілей і змісту політики держави. Значущість політичної культури визначається її інтегративною роллю, яка передбачає сприяння єднанню всіх прошарків населення, створення широкої соціальної бази для підтримки системи влади, політичної системи загалом.