Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
відповіді малі 2блок.docx
Скачиваний:
90
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
93.29 Кб
Скачать

1.Стереотипні вислови як важливий складник ділового та наукового стилів.Рівні ділового спілкування: Можна сказати, що спілкування буває різним по «якості», по характеру, по тому враженню , яке воно на вас призводит.  Щоб описати це явище, російський психолог А.Б.Добрович ввів поняття рівня спілкування. Спілкування може відбуватися на різних рівнях:  Примітивний - рівень, коли один із партнерів подавляє іншого (один постійний комунікатор, а інший постійний реципієнт). Якщо партнери грубі, поводяться один з одним як із неживими предметами, контактують тільки тому, що їм друг від друга (або одному з них) щось потрібно.  Маніпулятивний - рівень, полягає в тому що один із співрозмовників через певну соціальну роль намагається викликати співчуття, жалість партнера. Якщо у відношеннях партнерів є нещирість, відчуття якоїсь гри - це спілкування на маніпулятивному рівні. Часто буває так, що один із партнерів виявляється іграшкою в руках іншого, хоча він до певного часу не відчуває цього. У такому випадку теж існує відношення до людини як до предмета, необхідного для досягнення мети, але поводження з ним може бути цілком пристойним.   Рольовий (стандартизований, «контакт масок» ) рівень спілкування - партнери діють у межах своїх соціальних ролей: наприклад, передбачена етикетом поведінка в гостях, у транспорті, на роботі. На цьому рівні з партнером спілкуються як із виконавцем відповідної ролі.   Конвенціональный або рівень угоди (соглашения)- коли в партнері бачать особистість, настрій і думки якої потрібно поважати, прагнуть знайти оптимальне друг для друга вирішення проблеми. Цей рівень спілкування доступний людям доброзичливим, із високими моральними нормами і загальною культурою.  Діловий - спілкування відбувається між партнерами, яких зв'язують відношення співробітництва, коли вони бачать друг у другу товаришів по спільній справі.  Ігровий рівень або святкове спілкування - часто прикрашає відношення старих друзів, характерно для закоханих. Перевершує попередній тонкощами змісту і багатством відтінків.   Духовний - вищий рівень людського спілкування. Партнер сприймається як особистість, носій духовного початка. Просліджується зв'язок між стилями і рівнями спілкування. Непартнерський стиль призводить (приводит) до спілкування на примітивному рівні, партнерський - на рольовому і діловому, маніпулятивний - на однойменному, альтруїстичний - на конвенціональному, ігровому і духовному рівнях. Соціальні типи в діловому спілкуванні  Виконавець. Фактично діє механічно, що скажуть, те і зробить. Особистої ініціативи не виявляє. Як правило, при висуванні на керівну посаду стає формалістом, відповідно накладаючи відбиток і на стиль управління, і на взаємини з підлеглими. За психологічним типом може бути холерик, меланхолик.  Соціально- активна особистість. Живе активним громадським життям, ініціативна, з широким колом суспільних інтересів. Е 2 різновида: 1- справжній активіст, 2) зовні показна, формальна, мітингово - поверхова. Психологічні типи- сангвінік, холерик, менше меланхолик, зовсім рідко - флегматик.  Винахідлива особистість - Людина творчості, з високорозвиненим почуттям нового, першовідкривач. По натурі може бути замкнена, постійно зосереджена, у пошуці. Має широкий кругозір в галузі вузької спеціалізації, лише найбільш геніальні з них не залишаються у колі своїх інтересів. Переважно сангвіник, можливий флегматик.  і 5) типи - людина творча і людина створююча близькі за способом діяльності до 3)го типу, хоча відрізняються тим, що не обов язково самостійно щось відкривають чи пропонують, а до уже відомого і відкритого може додати елемент новизни саме завдяки творчому підходу до справи. 2.Документ як специфічний текст.Поняття про документ.Типи документів.Вимоги до тексту документів Документ — це матеріальний об’єкт,що містить закріплену певним способом на спеціальному матеріалі інформацію для її фіксації та передавання у часі й просторі. Класифікація документів: 1.За способом фіксації інформації:

-письмові(усі рукописні,машинописні документи)

-графічні(креслення,графіки,карти,схеми і т.д)

-фото,-кінодокументи(фотокартки,фільми)

-фонодокументи(записи на плівці,касеті,диску)

-відеодокументи(відеофільми)

2.За змістом інформації:

-документи з адміністративних питань

-комерційні документи

-документи з питань планування оперативної діяльності

-документи бухгалтерського обліку

-документи з кадрових питань

-фінансово-кредитні документи

-документи зовнішньо-економічної діяльності

3.За походженням:

-офіційні;

Особисті

4.За спеціалізацією:

-загальні;

з адміністративних питань;

спеціалізовані

5.За призначенням:

-організаційні

-розпорядчі

-інформаційні

-колегіальних округів

6.За місцем виготовлення:

-внутрішні;

зовнішні

7.За напрямом походження:-вхідні;

Вихідні

8.За способом виготовлення:-типові;

трафаретні;

індивідуальні

9.За ступенем складності:-прості;

складні

10.За ступенем гласності:

-звичайні;

таємні;

цілком таємні

11.За терміном виконання:

-звичайні;

термінові

12.За стадіями створення:

-чернетки;

оригінали;

копії.

Текст — головний елемент документа. При складанні тексту документа мають виконуватися вимоги, найголовніші з яких — достовірність та об'єктивність змісту, нейтральність тону, повнота інформації та максимальна стислість.Достовірним текст документа є тоді, коли викладені в ньому факти відображають справжній стан речей.Точним текст документа є тоді, коли в ньому не допускається подвійне тлумачення слів та висловів.Повним називається такий текст документа, зміст якого вичерпує всі обставини справи.Стислим є текст, у якому відсутні зайві слова та смислові повтори, надмірно довгі міркування не по суті справи.Переконливим є такий текст, який веде до прийняття адресатом пропозиції або виконання прохань, викладених у документі. Текст складається з таких логічних елементів: 1) вступу (зазначається привід, що призвів до укладення документа, викладається історія питання та ін.); 2) доказу (викладається суть питання: докази, пояснення, міркування, що супроводжуються цифровими розрахунками, по­силаннями на законодавчі акти й інші матеріали); 3) закінчення (формулюється мета, заради якої складено документ). Документи є основними видами текстів,що репрезентують офіційно-діловий стиль мови. Залежно від конкретної ситуації текст документа може й не містити всіх загальноприйнятих структурних елементів,також,автор може змінювати їх порядок.При написанні великих за обсягом документів,доречніше дотримуватися прямого порядку розташування структурних елементів.Чернетка документа мусить бути ретельно опрацьована,проаналізована.Після від друкування тексту укладач ще раз опрацьовує документ,вичитує його і лише тоді підписує,чи подає на підпис.

3.Формуляр-зразок.Реквізити,їхня характеристика,норми дотримання. ФОРМУЛЯР-ЗРАЗОК — це модель побудови форми документа, яка встановлює галузь використання, формати, розміри берегів, вимоги до побудови конструкційної сітки та основні реквізити. Реквізити — це сукупність обов'язкових даних у документі, без яких він не може бути підставою для обліку й не має юридичної сили.

  1. Державний Герб України (для державних організацій).

  2. Емблема (логотип, фірмовий знак) організації.

  3. Зображення нагород.

  4. Код організації за класифікатором підприємств і органі­зацій (УКПО).

  5. Код форми документа за класифікатором управлінської документації (УКУД).

  6. Назва міністерства чи відомства (для державних органі­зацій).

  7. Назва організації автора документа.

  8. Назва структурного підрозділу.

  9. Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адре­са, номер телетайпа (абонентського телеграфу), номер те­лефону (факсу), вихідні дані електронних засобів зв'яз­ку, номер рахунка та назва банку.

  1. Назва документа.

  2. Дата.

12.Індекс (вихідний номер документа).

13.Посилання на індекс та дату вхідного документа.

14. Місце укладання та видання.

15.Ґриф обмеження доступу до документа.

16.Адресат.

17.Гриф затвердження.

  1. Резолюція.

  2. Заголовок до тексту.

  3. Позначка про контроль.

  4. Текст.

22.Позначка про наявність додатка.

  1. Підпис.

  2. Гриф погодження.

  3. Віза.

  1. Відбиток печатки.

  2. Позначка про засвідчення копії.

  3. Прізвище виконавця та номер його телефону.

  4. Позначка про виконання документа та направлення його до справи.

30.Позначка про перенесення даних на машинний носій.

31.Позначка про надходження.

Реквізити бувають постійні (для виготовлення уніфікова­них форм чи бланків документів) і змінні (які використову­ють під час їх безпосереднього укладання).

Наявність того чи іншого реквізиту документа зумовлена назвою його виду, призначенням, змістом та підпорядкуванням вищому органу.Реквізити в документі розміщують з урахуванням послідов­ності операцій його підготовки, оформлення й виконання. Більшість документів умовно можна поділити на три частини:

  1. заголовна (до неї відносять усі реквізити, що передують тексту);

  2. основна (текст і додатки до нього);

  3. оформлення (реквізити, що розміщують нижче від додатків).

4.Норми дотримання і порядок розміщення основних реквізитів(реквізити «дати», «адресат», «адресант», «назва документа», «підпис»)При оформленні організаційно-розпорядчих документів використовується такий склад реквізитів:

1 Державний герб – використовують на бланках державних установ і підприємств.

2 Емблема організації  – графічне зображення, яке реєструють відповідним чином. Розташовують зліва від назви установи.

3  Зображення нагород – позначають зліва від назви установи.

4 Код підприємства – надають при реєстрації установи згідно “Класифікатору підприємств і організацій”, проставляють у правому  верхньому куті.

5 Код документа – визначають згідно “Державного класифікатора управлінської документації”, проставляють у правому  верхньому куті під кодом підприємства.

6  Назва міністерства або відомства.

7  Назва підприємства, установи, фірми.

Реквізити 6, 7 розташовують у центрі робочого рядка великими літерами.

8  Назва структурного підрозділу – оформлюють малими літерами під назвою службового документа.

9 Довідкові дані – вказують на бланках для службових листів: поштову адресу, телефон, факс, розрахунковий рахунок в банку, адресу електронної пошти.

10 Назва виду документа – цей реквізит присутній на всіх  документах крім службового листа. Друкують великими літерами.

11 Дата документа – оформлюють у лівому верхньому куті.

12 Реєстраційний індекс (номер) документа – проставляють на вхідних, вихідних та внутрішніх документах поруч з реквізитом “Дата”.

13  Посилання на індекс і дату вхідного документа – оформлюють на службових листах–відповідях. Проставляють під реквізитами “Дата” та “Номер” документа.

14 Місце укладання документа – позначка населеного пункта, де було створено документ.

15 Гриф обмеження доступу до документа – проставляють на документах, які містять секретну або конфіденційну інформацію.

16 Адресат фірми–отримувача – проставляють на  службових листах, довідках, доповідних записках, факсах тощо. Складається з таких елементів: – назва посади – назва фірми – назва підрозділу (якщо необхідно) – ініціали та прізвище посадової особи – поштова адреса

17  Гриф затвердження – проставляють на планах, інструкціях, актах

18 Резолюція – це стисла письмова вказівка керівника щодо виконання службового документа. Розташовують на вільній верхній площині аркуша. Реквізит складається з таких елементів: прізвище виконавця, зміст доручення, термін виконання, підпис керівника та дата підписання.

19  Заголовок до тексту – це стислий виклад змісту документа, який відповідає на запитання “Про що?” або “Чого?”. Розташовують зліва перед текстом документа.

20  Відмітка про контроль – позначають від руки червоним фломастером або спеціальним штампом “КОНТРОЛЬ” на лівому полі на рівні заголовку до тексту на документах, які підлягають контролю за дорученням керівника.

22 Відмітка про наявність додатків – розташовують після тексту документа від лівого поля.23 Підпис – обов'язковий реквізит будь–якого документа, як службового так і особистого. Документ набуває юридичної сили при наявності підпису посадової особи.

24 Гриф “Узгодження” – позначають на документах, які необхідно узгодити з відповідальною посадовою особою або установою вищого рівня. Розташовують від лівого поля після реквізиту “Підпис”

25 Візи – це внутрішнє узгодження проекту документа посадовою особою для перевірки доцільності або своєчасного складання документа спеціалістом установи. Розташовують нижче реквізиту “Підпис”.

26 Відбиток печатки – підпис відповідальної особи повинен бути завірений печаткою на документах, які засвідчують права фірми, фіксують факт витрат грошових коштів або матеріальних цінностей. Відбиток печатки проставляють так, щоб він захоплював частину назви посади  й підпису посадової особи.

27 Відмітка про завірення копій – у випадку підписання керівником тільки 1–го примірника, решту завіряє службова особа

28  Прізвище виконавця і номер його телефону – дуже важливий реквізит для оперативного зв’язку з тим, хто безпосередньо готував документ, для уточнення і розв’язання порушених у документі питань. Визначають від лівого поля нижче реквізитів “Підпис” та “Візи”:

29 Відмітка про виконання документа й направлення його у справу – проставляють у лівому нижньому куті аркуша після того, як всі питання щодо виконання даного документа вирішені:

30  Позначка про перенесення даних на машинний носій – при перенесенні документа на ПК у центрі   нижнього поля ставлять спеціальну позначку, в якій вказують ім’я файла, місце зберігання, код оператора та інші пошукові дані.

31 Відмітка про надходження документа – проставляють у правому нижньому куті першого аркуша документа.  Складається з таких елементів:  назва підприємства-одержувача документа; ·        реєстраційний індекс; ·        дата надходження документа

32    Запис про державну реєстрацію – проставляють у правому верхньому куті.