3.1. Охарактеризуйте типи країн світу за рівнем економічного розвитку

До найважливіших показників рівня соціально-економічного розвитку будь-якої країни входять: вироблений нею валовий внутрішній продукт (ВВП) або валовий національний продукт (ВНП) на душу населення, частка продукції обробної промисловості, структура зайнятості населення, рівень освіти, тривалість життя населення.

За галузевою структурою зайнятості виділяють такі країни: аграрні, індустріальні, постіндустріальні, аграрно-індустріальні.

В агарній країні провідною галуззю є сільське господарство. У ньому зайнята більшість населення, воно дає найбільший національний доход.

В індустріальній країні основою економіки є потужна обробна або гірничодобувна промисловість, яка є основою її експортної спеціалізації. Сільське господарство є високо інтенсивним, активно діють обслуговуючі ланки сервісу.

В постіндустріальній країні розвинуті високотехнологічні галузі промисловості, наука, вища освіта, інформаційні технології, сільське господарство, невиробнича сфера.

Індустріально-аграрні та аграрно-індустріальні країни – проміжні типи на шляху тієї чи іншої країни від відсталості до прогресу.

За рівнем економічного розвитку виділяють шість типів країн:

1. Високорозвинені (7): США, Великобританія, Японія, Німеччина, Франція, Італія, Канада. Вони мають високий ступінь інтеграції економіки, тісний взаємозв’язок у торговельно-фінансовій сфері та банківській справі і контролюють основні ринки збуту продукції, впливають певним чином на механізм світових цін.

2. Економічно розвинені країни Західної Європи: Нідерланди, Бельгія, Швеція, Швейцарія, Фінляндія, Норвегія, Данія, Австрія та ін, а також Австралія, Нова Зеландія, Південна Африка.

3. Середньорозвинуті:

а) країни, що із запізненням стали на шлях капіталістичного розвитку: Іспанія, Португалія, Греція

б) нові індустріальні країни: Республіка Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг (Сянган), Мексика, Аргентина, Бразилія та ін. В цих країнах відбуваються динамічні процеси перебудови господарства, здійснюються економічні реформи, залучаються передові технології, інвестиції промислово розвинених країн.

4. Перехідної економіки (28): країни колишнього Радянського Союзу, країни Центральної Європи, Монголія. Структура господарства цих країн цілком сформована, але країнам бракує капіталу, більшість галузей використовує застарілі техніку і технології. Певних успіхів досягли внаслідок перебудови економіки Польща, Угорщина, Чехія.

5. Планової економіки (5):

а) з елементами ринкової економіки (Китай, В’єтнам);

б) централізованої економіки (КНДР, Куба, Лаос);

Країни цієї групи успішно розв’язують окремі проблеми розвитку господарства (розбудова військової могутності, прискорення темпів економічного розвитку). Однак в економіці цих країн слабкі механізми саморегулювання господарства, об’єктивного розподілу та регулювання ресурсів.

6. Країни, що розвиваються об’єднують більшість країн світу, як правило, це молоді країни з низьким рівнем економіки і залежністю від розвинутих країн. Залежно від рівня економічного розвитку їх можна поділити на групи:

а) нафтодобувні (Саудівська Аравія, Кувейт та ін.) Економіка розвинута однобоко (лідирує нафтодобувна галузь), однак великі фінансові накопичення дають змогу формувати найсучасніші галузі промисловості.

б) країни з порівняно зрілою структурою господарства: Індія, Пакистан, Таїланд, Венесуела, Ямайка, Марокко, Єгипет та ін.

В цих країнах відбуваються процеси, що супроводжували в свій час економічне зростання в сучасних країнах нової індустріалізації: розвивається економіка, покращуються транспортні комунікації, сфера обслуговування, залучаються іноземні інвестиції.

в) з низьким рівнем розвитку: Мозамбік, Чад, Афганістан, Ємен та ін.

Це переважно аграрні або доіндустріальні країни. В них переважає традиційна система господарства, докапіталістичні (феодальні) відносини. В сільському господарстві працює понад 85%-90% населення, промисловість перебуває у зародковому стані.