13.2. Охарактеризуйте господарство Китаю

Китай вважається аграрно-індустріальною країною, хоча нині в структурі ВНП частка промисловості вже вдвічі перевищує частку сільського господарства. Поряд з традиційними (текстильна, вугільна, металургійна) галузями виникли нові – нафтовидобувна і нафтопереробна, хімічна, авіаційна, космічна, електронна.

Енергетика країни базується переважно на вугіллі, обсяги виробництва електроенергії постійно зростають, але вони не повністю забезпечують потреби країни. Чорна металургія спирається на власні запаси залізної руди (Аньшань, Ухань, Мааньшань).

Машинобудування – найважливіша галузь китайської індустрії. Налагоджено виробництво машин і устаткування для різних галузей, виробництво верстатів, автомобілів, тракторів і сільськогосподарських машин. Провідне місце посідають підприємства, що випускають продукцію воєнного призначення. Характерним для промисловості є те, що основна частина продукції виготовляється на дрібних та ремісничих підприємствах, хоча в країні є і великі заводи. Найбільші центри – Шанхай, Пекін, Шеньян, Харбін та ін.

У хімічній промисловості вирізняються виробництва воєнної хімії та мінеральних добрив (2-е місце після США). Текстильна промисловість за обсягом готової продукції посідає 1-е місце у світі (близько 1/4 світового виробництва бавовняних тканин,1/10 тканин із хімічних волокон, важливий виробник натуральних, шовкових тканин). Основні підприємства зосереджені у Східному і Північному Китаї (Шанхай, Ханчжоу).

Сільське господарство залишається головною галуззю економіки Китаю. Переважає рослинництво: зернові (рис, пшениця, кукурудза, ячмінь); технічні: бавовник, джут, цукрова тростина, соя, арахіс); овочеві культури. Країна посідає 2 місце в світі у виробництві чаю. У КНР зосереджено 1/10 світового поголів’я великої рогатої худоби, 2/5 свиней. Розводять кіз, овець, тяглових тварин, рибу у внутрішніх водоймах і виловлюють її найбільше у світі.

Транспорт ще не задовольняє потреби господарства. Половину обсягу всієї його роботи виконує залізничний, важливе значення в перевезенні вантажів відіграє морський, у перевезенні пасажирів – автомобільний транспорт. Повітряний ще недостатньо розвинутий. Найгустіша транспортна мережа в промислових районах, найрідша – у західній частині країни.

КНР активно розвиває політику „відкритих дверей”, що передбачає активне залучення іноземного капіталу, науково-технічне співробітництво, створення „особливих економічних зон”.

Зовнішньоекономічні зв’язки. Експорт: текстильна сировина, продукція електронної текстильної, машинобудівної галузей, вугілля, нафта, чай, тканини. Імпорт: промислова, хімічна продукція, продукти харчування, інвестиції. Основні зовнішньоекономічні партнери – Японія, США, Німеччина, Росія.

13.3. Нанесіть на карту п’ять держав (на вибір), які на вашу думку, виділяються культурно-історичними пам’ятками та є основними регіонами міжнародного туризму

Білет 14

14.1. Характеристика ресурсів Світового океану, рекреаційних ресурсів.

Океан – скарбниця найрізноманітніших природних ресурсів, які за своїм потенціалом не поступаються ресурсам суходолу. Ресурси Світового океану поділяються на: біологічні, мінеральні, енергетичні.

Біологічні ресурси океанів – риба, кити, молюски, ракоподібні, водорості, що використовуються для різних галузей промисловості, сільського господарства, медицини.

Основними районами вилову риби є шельфові ділянки, що займають 7-8% площі Світового океану, а також центральна частина Тихого океану (прибережні води островів Океанії), Північна Атлантика. Найбільші рибопромислові країни світу – Японія, Росія, Китай, США, Чилі, Норвегія, Індія, Республіка Корея, Данія, Великобританія та ін. Дедалі більшого розвитку набуває штучне розведення на морських фермах риби, ракоподібних, водоростей, що дістало назву марикультури.

Мінеральні ресурси

Морська вода – своєрідна „жива руда”, що містить майже 70 видів хімічних елементів. З неї добувають кухонну сіль, бром, магній, калій.

Мінеральні ресурси представлені нафтою, газом (1/3 світового видобутку), залізомангановими конкреціями, родовищами алмазів, золота, олов’яних, титанових руд та інших корисних копалин.

Енергетичні ресурси – це механічна і теплова енергія вод Світового океану. Перші припливні електростанції – ПЕС, що використовують енергію припливів і відпливів, споруджені у Франції та Росії. Хвильові електростанції діють у Японії, Великобританії, Австралії, Норвегії, Індії. Передбачається використання енергії океанічних течій, морського прибою, різниці температур поверхневих і глибинних вод.

Характеристика рекреаційних ресурсів

Ресурси, що використовуються для відпочинку і лікування людей відносять до рекреаційних. Розрізняють рекреаційні ресурси: природні, культурно-історичні.

Природні рекреаційні ресурси – це особливості природи, природоохоронні об’єкти. Значною різноманітністю відрізняються рекреаційні ресурси океанів, морів, островів: Балеарські та Канарські острови (Іспанія), острів Сардинія (Італія), Мальта, узбережжя Адріатики, Золоті піски (Болгарія), Багами, Флорида (США), Гаваї (США), Тихоокеанське узбережжя Мексики, Лазурний берег (Рів’єра), Південний берег Криму (Україна), острів Балі (Індонезія), Куба, південь Італії, південь і схід Іспанії. Зростає популярність природних ресурсів, що використовуються для розвитку гірськолижного туризму: Альпи (Швейцарія, Італія, Австрія, Франція), Скандинавські гори (Норвегія, Швеція), Кордильєри та Скелясті гори (США, Канада), Високі Татри (Польща, Словаччина), Карпати (Україна, Румунія, Словаччина), Піренеї та Сьєрра-Невада (Іспанія), Гімалаї (Непал), Саппоро, Нагано (Японія), Австралійські Альпи.

Культурно-історичні рекреаційні ресурси – культурні об’єкти, пам’ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території. Важливу роль як туристсько-рекреаційні ресурси відіграють пам’ятки світової культури – найцінніші об’єкти природи, історії і культури, які перебувають під захистом ЮНЕСКО.

Найактивніше освоєні туристсько-рекреаційні ресурси Європи (Греція, Італія, Ватикан, Іспанія, Франція, Чехія, Угорщина), США, Японії, Мексики, Австралії, Єгипту. На характер використання рекреаційних ресурсів впливає екологічний стан території, стабільність соціально-політичного життя в державі.