26.1. Географія світового машинобудування.

Машинобудування – комплексна галузь промисловості, підприємства якої виробляють знаряддя праці, техніку оборонного, виробничого та побутового призначення. На машинобудування припадає до 40% вартості виробленої промислової продукції. У галузі зайнято понад 80 млн осіб. До складу машинобудування входить 225 галузей. Основними з поміж них є:

- загальне машинобудування (промислове устаткування, верстати ...);

- транспортне машинобудування (автомобілі, літаки, кораблі ...);

- електротехнічне машинобудування (всі види електроустаткування);

- точне, військове машинобудування.

До основних машинобудівних регіонів світу належать:

Північна Америка, Західна Європа, Східна і Південно-Східна Азія, країни СНД.

Тільки перша десятка країн спроможна виробляти всю номенклатуру машинобудівної продукції: США, Японія, Росія, ФРН, Великобританія, Франція, а також якоюсь мірою Китай, Канада, Італія і Україна. Їх сумарна частка у випуску продукції становить близько ¾ світового показника. Велика група промислово розвинених країн Європи (Нідерланди, Бельгія, Швеція та ін.), нових індустріальних країн (Республіка Корея, Сінгапур, Бразилія, Мексика), деякі країни Азії, спеціалізуються на випуску окремих видів машинобудівної продукції, з якими вони виходять на світовий ринок.

Розміщення машинобудування залежить від багатьох чинників: від надходження конструкційних матеріалів, наявності кваліфікованої робочої сили, зв’язків з науково-дослідною базою, розміщення ринків збуту.

Підприємства важкого машинобудування, де виготовляють технологічне устаткування розміщені біля металургійних баз і споживачів. В США – це Приозерний і Приатлантичний райони. В ФРН – промислова зона нижнього Рейну (Рур), в Україні – Донбас, Придніпров’я.

Автомобілебудування орієнтується на бази виробництва конструкційних матеріалів, ринки збуту, кваліфіковані кадри: райони Детройта в США, Тойоти (місто-супутник Нагоя) в Японії, Нижній Новгород в Росії. Лідерами автомобілебудування є Японія, країни Європи, США, Республіка Корея, Канада.

Авіакосмічна промисловість – наукоємна галузь. Її розміщення визначає наявність науково-дослідних баз, кваліфікована робоча сила, випуск високоякісних конструкційних матеріалів. Тому коло країн, що можуть випускати ракети, літаки, космічні апарати досить обмежене: США, Франція, меншою мірою ФРН, Великобританія, Росія, Україна, Японія, Китай. Сьогодні виробництво окремих моделей літаків налагоджується у все більшій кількості країн: Італія, Бразилія, Індія, Польща, Грузія та ін.

26.2. Охарактеризуйте господарство країн Африки

Для країн Африки характерні такі особливості: а) багатоукладність, переважання натурального господарства і кустарних ремесел; б) низький рівень розвитку (2% сукупного ВВП країн світу); в) вузька спеціалізація (за виключенням Південна Африка, Марокко, Тунісу та ін.; г) переважання екстенсивного сільського господарства і видобувної промисловості; д) наслідки колонізації.

Більшість африканських країн належать до країн, що розвиваються і загалом мають низький рівень розвитку економіки. Єдина економічно розвинена держава – Південна Африка.

Рослинництво займає провідне місце у галузевій структурі сільського господарства. Основні зернові культури – просо, сорго, кукурудза, рис, пшениця, ячмінь, коренеплоди, плодові – банани, маслини, фінікова та олійна пальма. Часто вирощують одну основну культуру (монокультуру), що цілком домінує в тій чи іншій країні (Гана – какао-боби, Ефіопія – кава, Сенегал – арахіс).

Африка – світовий постачальник багатьох видів тропічної рослинної сировини: какао, кави, арахісу, пальмової олії, бавовни. Але галузь характеризується низькими темпами та екстенсивними методами виробництва. Тваринництво розвинене слабо. Має екстенсивний характер, невисоку продуктивність.

У промисловості найрозвиненіші галузі – гірничодобувна (розвинена в 1/4 країн) і гірничометалургійна. У виробництві міді лідирують Замбія, Демократична Республіка Конго. Добувають свинець, кобальт, золото, срібло, уран. Основна частина видобутку та продукції гірничодобувної галузі припадає на Південну Африку, Замбію, Демократичну Республіку Конго.

Енергетика розвинута слабо. Гідроенергетичний потенціал річок використовується недостатньо.

Провідні галузі обробної промисловості – легка і харчова використовують місцеву сировину. Останнім часом з’явилися підприємства машинобудування, хімічної промисловості, чорної металургії, будматеріалів.

У цілому обробна промисловість розвинена слабо і розміщена дуже нерівномірно. Велику частину продукції виробляють Південна Африка, Єгипет, Марокко, Алжир, Нігерія, Туніс. Майже 25% країн Африки не мають сучасних підприємств обробної промисловості.

Особливостями розміщення господарства багатьох країн є зосередження економічної діяльності в декількох центрах і значний розрив у рівнях заселення, освоєння та економічного розвитку окремих територій і країн. Порівняно більш економічно розвинені території, що прилягають до столиць (Каїр, Кіншаса, Найробі та ін), портів, через які експортують сировину і де частково її переробляють (район Касабланки в Марокко, Лагоса в Нігерії, Олександрії в Єгипті та ін).

Значні промислові центри виникли в районах видобутку мінеральної сировини (центри „мідного поясу” в Замбії і ДРК, центри, пов’язані з нафто- і газо промислами Алжиру і Лівії). Найбільш потужний промисловий центр склався в ПА (Йоганнесбург-Преторія, Кімберлі, Кейптаун та ін).

Транспорт. Мережа шляхів сполучення розвинута недостатньо. Залізничний транспорт представлений в основному одноколійними лініями, які з’єднують порти з внутрішніми районами. Сучасні шосейні дороги є тільки поблизу столичних або промислових міст.

Експорт: гірничорудна та сільськогосподарська сировина. Імпорт: готова продукція, інвестиції.

26.3. Позначте на карті кордони та столиці держав, що входять до „великої сімки”