18.1. Розкажіть про вплив науково-технічної революції на світове господарство.

Поступальний рух людського суспільства у розвитку науки і техніки називають науково-технічним прогресом. У другій половині ХХ ст. відбувся якісний стрибок у розвитку продуктивних сил, що отримав назву науково-технічної революції.

Науково-технічна революція – корінний якісний переворот у розвитку продуктивних сил людства, спричинений перетворенням науки на безпосередню продуктивну силу суспільства.

Інформаційно-технологічна революція – кардинальні якісні зміни, що відбуваються в системі міжнародного поділу праці, будові світового господарства та господарства окремих країн на основі використання сучасних інформаційних технологій та перетворення інформації в один із провідних ресурсів розвитку.

НТР привела до таких змін у структурі світового господарства:

1. Зміни у соціально-економічній структурі господарства:

- розширення невиробничої сфери. Передбачається, що чисельність працюючих у ній збільшиться з 1/3 до 90% у 2050 р.;

- збільшення кількісті працюючих, зайнятих розумовою працею.

З наростанням інформаційно-технологічної революції наукові знання і створені на їх основі нові техніка і технології стали основною рушійною силою економіки, а основним стратегічним ресурсом суспільства – володіння інформацією в усіх видах діяльності. В США, Японії, Франції, ФРН, Великобританії близько 1/5 економічно активного населення займається інформаційно-технологічною діяльністю, що можна порівняти з кількістю зайнятих в обробній промисловості.

- розвиток наукоємних виробництв (електроніки, автоматики, авіаракетної, космічної, лазерної та ін. технологій).

2. Зміни у галузевій структурі.

- збільшення частки галузей обробної промисловості;

- підвищення ролі тваринництва у сільському господарстві;

- зменшення ролі залізничного транспорту.

3. Зміни у територіальній структурі.

- орієнтація на центри освіти і науки. Сучасне виробництво тяжіє до територій з передовою наукою та освітою. У США – це райони промислового поясу та Тихоокеанського узбережжя; в Європі – території від півдня Великобританії до Північної Італії; в Японії – зона мегаполісу Токайдо; в Україні – Київ та Придніпров’я. Перспективною формою територіальної організації науково-виробничих комплексів стали технополіси – міста науки і технологій. Вони вже створюються в Японії, США, Франції та інших країнах;

- орієнтація на кваліфіковану робочу силу. Для передових країн наявність наукового потенціалу і високоосвічених кадрів є значно ціннішим економічним ресурсом, ніж будь-який вид мінеральної сировини, а капіталовкладення в науку – це капіталовкладення в майбутнє;

- переорієнтація базових матеріаломістких галузей промисловості від орієнтації на місцеву сировину до орієнтації на ринки збуту кінцевого продукту. Більшість промислових районів, що нині швидко розвиваються, якраз не мають сировинних баз. Так, Японія, Франція, Італія, Республіка Корея на 9/10 залежить від імпорту енергоносіїв, мінеральної сировини, але мають потужну енергетику і важку промисловість. Добувна промисловість зберігає провідне значення тільки в нових ресурсних районах окремих розвинутих країн (Канада, Австралія, Південна Африка), у країнах, що розвиваються та окремих постсоціалістичних країнах (Росія, Казахстан тощо).