15.1. Сучасне світове господарство, його основні центри.

Світове господарство – сукупність національних господарств, що пов’язані всесвітніми економічними і політичними відносинами. Сформувалося наприкінці ХІХ ст. в результаті розвитку крупної (машинної ) індустрії, транспорту та світовому ринку. Саме машинна індустрія зумовила можливість виробництва товарів у таких кількостях, що їх стало достатньо не лише для задоволення внутрішніх потреб, а й для масового постачання на світовий ринок, під яким розуміють сферу обміну між національними господарствами.

Центри світового господарства

І Північна Америка: 23% ВНП світу;

ІІ Західна Європа: 20% ВНП світу;

ІІІ Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР): 20% ВНП світу (в т.ч. Японія – 10%, КНР – 6%).

Ядром північноамериканського центру є економіка США , з нею тісно поєднуються економіки Канади і Мексики, які разом утворюють асоціацію НАФТА. Найважливіші особливості господарства цих країн такі:

1) багатий ринок збуту;

2) могутність американських банків, трестів, концернів, що контролюють не тільки національне багатство країни, а й перетворюються на транснаціональні корпорації (ТНК).

Корпорація – це підприємство, діяльність якого базується на використанні акціонерного капіталу , тобто капіталу вкладників, за який вони придбали цінні папери-акції цього підприємства;

3) високий технічний рівень промисловості США і Канади;

4) високий науковий потенціал США і Канади;

5) потужний військово-промисловий комплекс США.

Не менш потужний центр світового господарства сформувався в Європі, країни якої розташовані в одному регіоні, мають глибокі історичні та політичні зв’язки. У Західній Європі відбувся процес економічної інтеграції, що призвів до утворення регіонального економічного угрупування країн – Європейського Союзу (ЄС).

Ринок Європейського Союзу за своїми можливостями попиту можна порівняти з ринком США. Успіхи економічної інтеграції особливо помітні в галузі зовнішньої торгівлі – на країни ЄС припадає 2/5 зовнішньоторговельного обороту світу. Країни Центральної Європи (в тому числі Україна) тяжіють до економічної інтеграції в загальноєвропейські структури.

Японія, Китай, країни нової індустріалізації формують ядро Азійсько-Тихоокеанського регіону. В регіоні сформувалось інтеграційне утворення АСЕАН. Внаслідок високих темпів економічного зростання Японія стала фінансовою супердержавою та сильним супротивником США й країн Західної Європи. Для країн АТР Японія – важливий зовнішньоторговельний партнер. Дедалі міцніші позиції в АТР посідає Китай, його економічний потенціал можна порівнювати з показниками економічно найбільш потужних країн світу.

До перспективних центрів світового господарства можна віднести регіони: Північної Євразії, де розташовані держави, що утворилися після розпаду СРСР; 2) Середземномор’я і Причорномор’я; 3) Середній Схід та Центральна Азія; 4) Аргентина, Бразилія, Уругвай, Парагвай (МЕРКОСУР); 5) Австралія і Нова Зеландія.

15.2. Дайте характеристику господарства Білорусі

Площа – 207,6 тис км². Населення – 9,8 млн. чоловік. Столиця – Мінськ. Офіційна назва – Республіка Білорусь. Державний устрій – президентська республіка, унітарна держава. Склад території – 6 областей і 1 муніципалітет (м. Мінськ).

Економіко-географічне положення: - розташована у Східній Європі; - межує з п’ятьма постсоціалістичними країнами; - проходять найважливіші транспортні комунікації між Східною та Західною Європою; - внутрішньоконтинентальна держава. Головні річки Дніпро, Західна Двіна, Німан забезпечують вихід до морів.

Природно-ресурсний потенціал. В цілому країна небагата на корисні копалини: є запаси калійної, кухонної солей, нафти, фосфоритів, кам’яного, бурого вугілля, залізної руди. Головні річки з’єднані каналами, багато озер. Лісистість становить 70%. Грунти дерново-підзолисті, торф’яно-болотні.

Рекреаційні ресурси історико-культурного, екологічного напрямку (ліс, озерні ландшафти, Біловезька Пуща).

Клімат помірно континентальний, сприятливий для проживання людей та ведення сільського господарства.

Населення. Білоруси – 79%, росіяни – 12% від усього населення країни, решта – поляки, українці. 60% віруючих – православні.

Розселення. Середня густота населення – 50 чол/км². Характерні високі темпи урбанізації. Серед міст домінуюче положення займає Мінськ, де проживає понад чверть міського населення країни.

Господарство. Білорусь – індустріально-аграрна країна перехідної економіки. Найрозвиненішими галузями промисловості є машинобудування (авто-, тракторо-, верстатобудування), радіоелектронна, електротехнічна галузі. Хімічна, нафтохімічна промисловість виробляють добрива, синтетичні волокна (Могилів), шини (Бобруйськ), лаки, фарби. Нафтопереробні підприємства Новополоцька та Мозиря використовують російську або власну сировину. Розвинені харчова, легка, деревообробні галузі.

Сільське господарство. Провідними галузями тваринництва є молочно-м’ясне скотарство та свинарство. Основна продукція рослинництва – льон, картопля, зернові.

Транспорт. Провідна роль у внутрішніх і зовнішніх перевезеннях належать залізничному транспорту. Розвинені водний, автомобільний, повітряний види транспорту. Територію країни перетинають трансконтинентальні трубопроводи.

Зовнішньо економічна діяльність. Країна експортує трактори, ліс, будівельні матеріали, льон, добрива, тканини, одяг. Імпортує: мінеральну сировину, енергоносії, чорні та кольорові метали. Основними торгівельними партнерами є країни-сусіди.

15.3. Позначте на карті держави, які володіють значними запасами руд (по дві за вибором): А) марганцевих; Б) алюмінієвих; В) мідних.

Білет 16