25.1. Географія хімічної галузі світу

Хімічна промисловість – комплексна галузь системи виробництва конструкційних матеріалів, яка використовує сировину органічного і неорганічного походження для створення нових матеріалів із заданими властивостями. Найбільш повно хімічна промисловість представлена у розвинених країнах світу, а також Росії. Країни „Великої сімки” виробляють понад 3/4 хімічної продукції світу.

Найбільшими районами хімічної промисловості є: Примексиканський (США), Рурський (Німеччина), Роно-Альпійський (Франція, Італія), Токійський (Японія), Урало-Поволзький (Росія).

Основними галузями хімічної промисловості є:

1. Гірничохімічна (добування, переробка нерудної сировини: фосфоритів, апатитів, калійної, кам’яної солей та ін.);

2. Основна хімія (виробництво мінеральних добрив, кислот, США, Китай, Росія);

3. Хімія органічного синтезу:

- виробництво пластмас (США, Японія, ФРН);

- виробництво синтетичних волокон (США, Японія, Тайвань);

- виробництво синтетичного каучуку (США, Японія, Франція);

Під впливом НТР відбулись якісні зміни в хімічній промисловості:

1. Замість кам’яновугільної сировини почали використовувати нафтову та газову.

2. Продукція хімії органічного синтезу (пластмаси, синтетичні волокна, синтетичний каучук) посіла провідне місце у галузі.

3. Відбувається постійна модернізація технологічних процесів, оновлення асортименту хімічної продукції, яка за своїми якостями може бути кращою від виробів із натуральної сировини.

Для хімічної промисловості характерні висока вартість устаткування, енерго- та водомісткість. Тому географія її дуже складна. Орієнтацію на місцеву сировину мають тільки гірничохімічні виробництва. Розвиток і розміщення інших галузей залежать від комплексного поєднання енерго-, гідроресурсів, наближеності до ринків збуту, наявності довізної чи місцевої сировини.

Найважливішим регіоном хімічної промисловості вважається Європа, де випускається близько 1/4 хімічної продукції світу (фармацевтика, парфумерія, фототовари, полімери, хімія побутового призначення). Північна Америка (Канада, США) також виробляє 1/4 хімічної продукції світу (агрохімікати). Близько 1/10 продукції випускає Японія. На країни СНД припадає близько 1/6 продукції, тут особливо вирізняються хімічні комплекси Росії і України.

25.2. Країни Африки: регіональний поділ, особливості економіко – географічного положення, природно-ресурсного потенціалу, населення

Площа – 30,3 млн/км² (22,3% площі світу).

Населення – 812 млн. чоловік (14% населення світу). Склад регіону: 53 суверенні держави, та п’ять залежних територій.

За формою правління: республіки – 50, конституційні монархії – 3 (Марокко, Лесото, Свазіленд). За формою адміністративно-територіального устрою: унітарні – 50, федерації – 3 (Нігерія, Ефіопія, Південна Африка)

Економіко-географічне районування Африки:

Країни Північної Африки - 9	Країни Західної Африки - 15	Країни Центральної Африки - 9	Країни Східної Африки - 11	Країни Південної Африки - 14
Від Мавританії до Єгипту і Судану	Від Сенегалу до Нігерії	Від Чаду до Анголи	Від Еритреї до Замбії та Малаві	Південніше Мозамбіку і Намібії, острови в Індійському океані

Економіко – географічного положення:

• розташування у північній і південній півкулях майже симетрично до екватора;

• вихід до Атлантичного океану на заході, Середземного моря – на півночі, Червоного моря - на північному сході, Індійського океану - на сході;

• протяжність берегової лінії понад 30 тис км, але зручних бухт для будівництва портів небагато;

• близькість Північної Африки до потужного економічного регіону – Західної Європи та до політично нестабільного регіону (Близького Сходу).

• наявність Суецького каналу – стратегічно важливого транспортного об’єкту;

• 14 країн Африки не мають виходу до моря.

Природно-ресурсний потенціал. Африка – континент великих економічних можливостей, якому притаманні різноманіття природних умов, багатство запасів мінеральної сировини, наявність земельних ресурсів. На Африку припадає 10% площі лісів світу, 17% світових запасів деревини. Річки багаті на енергетичні ресурси, відкриті величезні запаси прісної води. Основними районами зосередження мінерально-сировинного потенціалу є: „мідний пояс” Африки, що тягнеться з території Демократичної Республіки Конго через Замбію у Східну Африку (родовища міді, урану, кобальту, платини, золота, марганцю); Гвінейська частина Західної Африки (боксити, залізна руда, марганець, олово, нафта); зона гір Атласу та узбережжя Північно-Західної Африки (кобальт, молібден, свинець, цинк, залізна руда, фосфорити); Північна Африка (нафта, газ узбережжя і шельфу Середземного моря).

Ґрунти різноманітні, але більшість з них має невисоку родючість і швидко деградує. Кліматичні умови різноманітні, кількість опадів нерівномірна: в екваторіальних областях – 1500-4000 мм/рік, у пустельних – 100 мм/рік і менше.

Населення. Населення європеоїдної (Північної Африки),негроїдної (на південь від Сахари), монголоїдної (о. Мадагаскар) рас. Країни помітно різняться за кількістю населення: Єгипет, Ефіопія, Демократична Республіка Конго мають населення понад 40 млн чоловік кожна, а Нігерія – 120 млн. чоловік. Для країн Африки характерна висока народжуваність, щорічний приріст населення – 34%. Показник густоти населення коливається від 0,5 чол/км² до 500 чол/км². Населення зосереджено у районах розвинутого землеробства (дельта Нілу) або промислової діяльності. Характерні високі темпи зростання міського населення – понад 5% на рік, налічується 22 міста-мільйонера (Каїр, Лагос, Кіншаса та ін). Основні групи релігійних вірувань – місцеві традиційні релігії, іслам, християнство. На континенті не вщухають етнічні, міждержавні конфлікти, що призводять до появи значної кількості біженців (7-9 млн. чол.). В останні роки значних масштабів у ряді країн набула смертність від СНІДу.

25.3. Нанесіть на карту кордони п’яти держав, які спеціалізуються на експорті рису (за вибором)

Білет 26