24.1. Географія металургійної промисловості світу.

Чорна, кольорова металургія, хімія, керамічна промисловість утворюють міжгалузеву систему світового господарства, що займається переробкою мінеральної сировини у конструкційні матеріали.

Розрізняють чорну (залізо і його сплави) та кольору (кольорові метали та сплави) металургію.

Особливістю сучасного виробництва чорних металів є послаблення орієнтації на місцеву паливну та сировинну базу. В минулому металургійні заводи будувались біля вугільних басейнів (Рур, Піттсбург, Донбас, Сілезія) або біля залізорудних баз (Лотарингія, Кривий Ріг, Урал). Ця тенденція зберігається під час освоєння нових металургійних районів (Індія, Бразилія, Китай). Але все більше заводів виникає на шляхах перевезення руди та палива (поблизу транспортних вузлів) або ж поблизу основних ринків збуту металу (Японія, Республіка Корея, Італія, ФРН, Франція, Росія). В світі накопичилися величезні запаси металобрухту (до 1/3 металургійної сировини), що дає змогу підвищити частку металобрухту у металургійному виробництві, або створювати мережу невеликих заводів, що використовують тільки вторинні ресурси.

Характерною рисою залишається висока концентрація металургійного виробництва: у перших 12 країнах (Японія, США, Китай, Росія, ФРН, Республіка Корея та ін), зосереджено 3/4 світового виробництва сталі. Набирає потужність чорна металургія країн, що розвиваються та країн нової індустріалізації: Бразилії, Індії, Тайваню, Туреччини, Мексики.

Кольорова металургія виробляє 70 металів загальним обсягом 40 млн т щорічно. 96% загального обсягу виробництва припадає на алюміній, мідь, цинк, свинець. Повний набір підгалузей мають США, Канада, Японія, Росія, Німеччина, Франція, Бельгія.

Оскільки виробництво кольорових металів є екологічно шкідливими, то протягом останніх десятиліть його інтенсивно стали розміщувати в країнах, що розвиваються, з їх ліберальними стандартами у сфері охорони навколишнього середовища. Тому в країнах, що розвиваються (Демократична республіка Конго, Замбія, Чилі) переважає випуск первинного („чорного”) металу, який експортується в розвинені країни. Більшість розвинених країн світу переважно використовує довізні концентрати або металобрухт кольорових металів. Найбільшими виробниками алюмінію є США, Канада, Австралія, Китай, Бразилія, міді – США, Чилі, Японія, Китай, Німеччина.

24.2. Охарактеризуйте господарство країн Латинської Америки

Регіон об’єднує країни, які за характером економічного розвитку належать до країн, що розвиваються. Найбільш розвинуті з них створюють групу країн нової індустріалізації, це – Бразилія, Мексика, Аргентина. Для господарства більшості країн Латинської Америки характерними є:

• багатоукладність;

• вузька спеціалізація (крім НІК);

• залежність від іноземного капіталу;

• переважання видобувної промисловості і сільського господарства;

• швидкі темпи зростання важкої промисловості.

Видобувна промисловість країн регіону орієнтована на експорт. Мексика, Венесуела, Тринідад експортують нафту, нафтопродукти. Бразилія, Венесуела, Чилі – залізні руди, мідь. Ямайка, Суринам, Гайана – боксити. Мексика, Перу – свинець, цинк, срібло.

Енергетика. ГЕС виробляють 2/3 електроенергії регіону, більшість країн імпортує енергоресурси. Атомна енергетика в регіоні розвивається повільно (1,5% виробництва електроенергії). Широко використовуються дрова та біомаса (до 25% у загальному енергоспоживанні).

В обробній промисловості домінують традиційні галузі і практично відсутні нові наукоємні. Чорна металургія і машинобудування розвинуті лише у великих країнах – Бразилії, Мексиці, Аргентині. Особливе місце належить автомобілескладальним заводам.

У сільському господарстві регіону поєднуються дрібновласницьке землекористування та господарство великих латифундій. Характерними є батрацтво, праця на плантаціях, безробіття. В галузі зайнято 27,3% економічно активного населення, створюється 15,5% ВВП. Рослинництво створює 2/3 вартості валової продукції сільського господарства. Експортними культурами є кава, банани, какао, цукор, цитрусові. Розвинуте тваринництво м’ясного напрямку, вівчарство (Аргентина, Уругвай, південь Бразилії). Головні сільськогосподарські райони розташовані вздовж узбережжя океанів, а також навколо великих агломерацій.

Близько 4/5 всієї сільськогосподарської і 3/4 промислової продукції виробляється в 5 країнах: Бразилії, Мексиці, Аргентині, Венесуелі, Колумбії.

Транспортна система розвинута недостатньо. Магістралі сполучають переважно райони видобутку сировини з морським узбережжям. Міждержавних, трансконтинентальних шляхів сполучення недостатньо.

В другій половині ХХ ст. швидкими темпами почав розвиватись автомобільний, авіаційний, морський транспорт. Міжнародне значення має Панамський канал, який забезпечує найкоротший зв’язок між Атлантичним і Тихим океаном.

Побудовані Панамериканське (33,6 тис км), Трансамазонське (5,5 тис.км), Окраінне шосе.

24.3. Нанесіть на карту кордони держав (по три), які спеціалізуються на експорті пшениці (за вибором): А) у світі; Б) в Європі.

Білет 25