1.2. Районування, характеристика природо-ресурсного потенціалу, населення країн Європи
Економіко-географічне районування Європи
ЄВРОПА
Західна Європа
(25)
Центральна Європа (18): від Польщі і країн Балтії до Албанії, Болгарії, України
Східна Європа (1): європейська частина Росії
ЗАХІДНА ЄВРОПА
Північна Європа (5): Скандинавські країни, Данія, Ісландія
Середня Європа (11): Великобританія, ФРН, Франція, Бенілюкс, Швейцарія, Австрія, Ірландія, Ліхтенштейн, Монако
Південна Європа (9): Італія, Греція, Іспанія, Андорра, Португалія, Гібралтар (Брит.), Сан-Марино, Ватикан, Мальта
Економіко-географічне положення:
- приморське положення переважної більшості країн;
- компактність території;
- транзитні авто-, залізнічні, авіа - шляхи, міжнародні річкові шляхи – Дунай, Рейн, Дніпро;
Природно-ресурсний потенціал. В північній частині європейського регіону поширені рудні і паливні корисні копалини: кам’яне вугілля - Рурський, Верхньосілезький басейни; нафта, газ – Північноморський, залізна руда –Лотаринзький та басейн Кіруна у Швеція.
В південній частині запаси паливних ресурсів значно менші, тут більше бокситів (Греція, Франція), є уранові руди (Франція, Іспанія), різноманітна будівельна сировина. Запаси мінеральних ресурсів регіону значно вичерпані.
Родючих ґрунтів мало, але це компенсується продуманою меліорацією території. Найбільше зрошуваних земель мають Італія та Іспанія.
Річки повноводні цілий рік. Гідроенергетичними ресурсами багаті річки Північної Європи.
Найкращі умови для розвитку лісового господарства мають Швеція та Фінляндія.
У цілому Західна та Центральна Європа мають багаті природні та культурні рекреаційні ресурси.
Населення. Більшість населення регіону належить до індоєвропейської мовної сім’ї. До особливостей розміщення населення можна віднести: середня густота близько 100 чол/км2, рівень урбанізації в середньому становить 75%; висока концентрація населення у містах; найбільші агломерації – Лондонська (13 млн. осіб) і Паризька (9 млн. осіб). Мегаполіси – Англійський та Прирейнський (по 35 млн. осіб).
Переважаючою релігією для країн регіону є християнство. В Південній Європі переважає католицизм, у Північній – протестантство. Православ’я поширене у Греції, Болгарії, Румунії, Україні, Росії.
Більшість країн регіону належать до однонаціональних, до двонаціональних належить Бельгія (фламандці, валлони), до багатонаціональних – Великобританія, Іспанія, Швейцарія, та інші.
1.3. Нанесіть кордони та столиці держав, що належать до різних форм державного правління ( по дві за вибором )
Білет 2
2.1. Типи країн світу за формами державного устрою та за формами правління.
За політико-територіальним устроєм (за формами державного устрою) у світі розрізняють такі держави:
1. Федерації (26).
А. Федеративна держава – форма державного устрою, за якої територія має у своєму складі кілька утворень, що юридично мають певну самостійність. Федеративні одиниці (штати, республіки, землі, провінції), як правило, мають власні конституції та органи влади (Індія, ФРН, Росія).
Б. Конфедерація – союз незалежних держав, тимчасове державно-територіальне утворення. Центральна влада конфедерації координує діяльність держав, які входять до її складу, у сфері зовнішньої політики, оборони, економічної політики (Швейцарський Союз у 1291-1798 рр. і 1815-1848 рр.; США у 1776-1787 рр.)
2. Унітарні держави (167).
Унітарна держава – форма державного устрою, за якої територія не має у своєму складі утворень, що самостійно управляються. У ній діють єдина конституція і єдина система органів державної влади.
За формою державного управління розрізняють монархії, республіки.
Монархія (30) – форма правління, за якої верховна державна влада зосереджена в руках одноосібного керівника держави – монарха. В абсолютних монархіях влада монарха необмежена (Катар, Об’єднані Арабські Емірати, Оман). У теократичних монархіях суверен є одночасно главою церкви і главою держави (Ватикан, Саудівська Аравія)
У конституційних монархіях влада монарха обмежена конституцією і фактично законодавчою владою є парламент (Великобританія, Японія, Марокко).
Республіка (148) – форма правління, за якої всі вищі органи влади або обираються, або формуються парламентом. Республіки поділяють на:
а) президентські; обраний народом президент має широке коло повноважень, є главою і держави, і виконавчої влади; сам формує уряд і непідзвітний парламенту (США, Аргентина, Мексика);
б) парламентські; парламент обирає президента і формує уряд (Італія, Австрія, Індія);
в) президентсько-парламентські; парламент і президент обираються народом, а особливості організації управління державою залежать від того, як розписаний між ними розподіл влади згідно з конституцією (Франція, Польща, Україна).