Лекція 1. Наукові концепції розвитку та саморозвитку особистості

План лекції

1. Поняття загальнолюдських морально-духовних цінностей.

2. Концепція еволюції свідомості І. Підласого.

3. Концепція духовної еволюції людини (В. Слободчикова, Є. Ісаєва).

4. Концепція духовного розвитку людини (О. Киричука та З. Карпенко).

5. Поняття високодуховної людини за М.Савчиним.

Закон еволюції – це один із фундаментальних законів існування Всесвіту. В еволюційному русі перебуває весь Всесвіт, уся Світобудова: в постійному процесі сходження від недоско­налого, низького рівня розвитку до вищого, досконалого ступінь за ступенем проходить усе суще. Цей еволюційний процес можна уявити собі як могутній потік і еволюція людської істоти, яка, будучи часткою цього потоку, відбувається у напрямі до вищої гармонії та досконалості. Як стверджують дослідники, еволюція людини у світобудові невіддільна від долі космічного розвитку, вона нерозривно пов’язана з еволюцією всього людства, Землі, Всесвіту, тому що на енергетичному рівні ми усі – Єдине Ціле.

Всесвіт побудований так, що людина буде еволюційно духов­но розвиватися лише в тому разі, якщо буде жити в гармонії з космічними законами, своїм внутрішнім духовним єством.

Будь-яка людина може перебувати як на еволюційному, так і на інволюційному шляху розвитку. Якщо ж людська особа об­рала інволюційний шлях, порушуючи космічні закони, і не живе за духовними принципами, то вона “випадає” з цього космічного еволюційного руху, і сама себе прирікає на виродження, мо­ральну деградацію, саморуйнування та самознищення.

Важливо з’ясувати, в чому полягає сутність правильності ціннісних суджень, від яких залежить моральність суспільства і людства, розуміння «добра» і «зла».

Якщо проаналізувати літературу з проблеми дослідження, то можна виявити, що існують на Землі так звані вічні, універсальні, всезагальні цінності, виражені в усі часи і у всіх релігіях та філософських школах. Такі вищі цінності, як, любов, добро, милосердя, справедливість, прагнення до пізнання, самопізнання та самовдосконалення є вічними, вони існують поза часом та простором. Саме тому вони можуть бути надійним орієнтиром духовного розвитку особистості, сприяють її внутрішньому зростанню, духовному самовдосконаленню тощо.

У поняття “загальнолюдські цінності” вкладається два взаємодоповнюючих значення. По-перше, це цінності, які мають значення і становлять сенс життя для більшості людей. У гуманному суспільстві такі якості особистості як совість, честь, миролюбство, здатність до любові, співчуття, милосердя, взаємодопомоги, почуття власної гідності вважаються загальнолюдськими цінностями.

По-друге, це вічні цінності, які носять абсолютний характер. Віруючі люди вважають, що ці цінності мають Божественну природу. В їх основі лежить ідея Бога як абсолютного втілення Любові, Добра, Істини, Краси, Справедливості.

Загальнолюдські цінності виступають як ідеал, взірець поведінки для більшості людей. Відображаючи досвід усього людства, ці цінності сформульовані у різних релігійних системах як заповіді.

Вселюдські цінності також виражені в «Загальній Декларації прав людини» (1948), «Європейській Конвенції прав людини і основних свобод» (1950), «Міжнародному пакті про громадянські і політичні права» (1966), в недавно прийнятій екуменічній хартії Європи і інших міжнародних документах, визнаних більшістю країн світу, у «Всезагальній Ноосферній Духовно-екологічній Конституції людства» (2007.) тощо.

Зазначені загальнолюдські цінності прийняті всіма народами нашої планети. Вони визначають вектор еволюції людської цивілізації і є перспективою цього розвитку.

Сучасна психолого-педагогічна наука виділяє такі рівні цінностей:

• матеріальні;

• соціальні;

• духовні або загальнолюдські цінності.

У процесі свого розвитку особистість проходить відповідні етапи, ступені духовного зростання, що виявляється у певній індивідуальній системі ціннісних орієнтацій, які визначають її ідеали, моральні засади, принципи і, врешті-решт, життєвий шлях.

У сучасній науці зустрічаємо різноманітні концепції щодо рівня розвитку, ступеня еволюції ціннісних орієнтацій особистості, які автори пов’язують з рівнем еволюції свідомості, особистісним духовним зростанням людини тощо.

Зокрема, концепція еволюції свідомості І.Підласого присвячена саме характеристиці рівнів еволюції свідомості людини залежно від індивідуальної системи її ціннісних орієнтацій, яка постійно змінюється залежно від ступеня духовного зростання особистості, трансформації її свідомості чи, навпаки, духовної деградації.

І. Підласий виділяє п’ять ступенів еволюції свідомості сучасної людини, залежно від її ціннісних орієнтацій та рівня розвитку її потреб.

Для першого рівня – егоцентричного – характерне сильне «Его», установка лише на власне «Я», особистий престиж, самоствердження.

Для другого рівня еволюції свідомості пріоритетними вартостями стають родинні, зростає значення піклування про інших, але поки що найближчих – родичів і батьків.

Для третього рівня притаманні цінності, що пов’язані з життям у суспільстві, розумінням приналежності до свого народу, нації. Людина піднімається до рівня громадянської активності, патріотизму, національної свідомості. Засадничі вартості третього рівня – пізнання, са­мореалізація, автономність, користь, задоволення, відвертість, індивідуальність тощо.

Четвертий рівень – це здатність розуміти інших, усвідомлювати свою приналежність до людства і те, що людство – єдиний організм. Свідомість людини розширюється до розуміння єдності людства, загальнолюдських цінностей. До вартостей четвертого рівня слід зарахувати волю, братерство, працю, мир, творчість, гуманізм, злагоду та ін.

Для п’ятого рівня трансформації свідомості людини характерним є розуміння Сонячної системи як єдиного організму, а Землі – як його частини, усвідомлення наявності Всесвітнього Розуму. З цього випливає відповідне ставлення до буття, усіх живих організмів, до себе. До вартостей п’ятого рівня належать: душа, безсмертя, віра, любов, надія, покаяння тощо. Найвищий рівень – п’ятий – можна вважати духовним рівнем, для якого є притаманним усвідомлення людиною своєї єдності з усім організмом Всесвіту.

Таким чином, процес розвитку (розширення) свідомості людини і, відповідно, зміни її вартісних орієнтацій проходить через такі стадії: егоцентричність, самоствердження; родинні вартості; суспільні, громадські, національні вартості; загальнолюдські вартості; універсальні вартості (духовна свідомість).

Отже, за І. Підласим, свідомість людини, як і все у Всесвіті, еволюціонує. У своїй еволюції вона проходить певні стадії, етапи свого становлення і зростання: від особи з егоцентричним рівнем свідомості до людини високоморальної, для якої є притаманним соціоцентризм: прагнення до соціальної гармонії, повага прав людини і народів і далі – до людини високодуховної, з космопланетарним рівнем свідомості, для якої є характерним космоцентризм: відчуття єдності з навколишнім світом, людством, Землею, Космосом, прагнення бути у гармонії з собою і зовнішнім світом, жити і діяти, творити за Вищими Духовними Законами.