9.Система права та система законодавства.

Система права - це внутрішня структура діючого права, що складається з галузей, інститутів і норм права.

Центральною ланкою системи права є галузь - крупна впорядкована сукупність правових норм, регулюючих певну сферу суспільних відносин. У основі ділення права на галузі і інститути лежать два критерії: предмет і метод правового регулювання. Кожна галузь має свій набір принципів і загальних положень, специфічних засобів і прийомів правового регулювання.

Предмет правового регулювання - ця та сфера суспільних відносин, яку регулює дана галузь, це те, що підлягає регулюванню. Наприклад, галузь цивільного права України регулює майнові і особисті немайнові відносини громадян і юридичних осіб.

Предмет правового регулювання унікальний для кожної галузі права.

Метод правового регулювання - це прийоми і способи дії права на суспільні відносини, це те, як право впливає на них. Наприклад, для методу правового регулювання в цивільному праві характерні рівність учасників відносин, диспозитивність правових норм.

У кожній державі діє ряд нпа. Сис-ма всіх нпа певної д-ви і складає поняття законодавства.

Стр-ра законодавства включає в себе:

1)вертикальну стр-ру(обумовлюються різницею сили актів, що видаються різними нормотворчими органами).Розрізняють такі частини вертикальної структури законодавства України: КУ, конституційні з-ни, з-ни, укази Президента, постанови Кабміну, інструкції та нормативні акти міністерств і відомств, рішення виконавчих комітетів місцевих рад та ін.

2)горизонтальну стр-ру(викликана розподілом нормативних актів за предметом правового регулювання).В ній галузі законодавства збігаються з галузями права.

3)форму(унітарну чи федеративну). За цією стр-рою законодавство унітарної д-ви єдине, а федеративної – передбачає законодавство центру та суб’єктів з відповідним співвідношенням та субординацією(так законодавство України складається з нормативних актів України та Республіки Крим).

Головним принципом побудови сис-ми законодавства є верховенство закону. Це означає, що юр-чна сила актів парламенту вища інших локальних актів, а прийняття підзаконних актів має базуватись на основі закону.

Сис-ма законодавства відрізняється від системи права тим, що вона є зовнішнім проявом права, тоді як сис-ма права виражає зміст права і є його внутрішньою структурою; вирішальне значення у формуванні сис-ми законодавства належить суб’єктивному факторові(а не об’єктивному ), вона виступає втіленням правових норм, тоді як сис-ма права визначає ефективність законодавства.

10.Поняття норм права, їх структура та класифікація.

Норма права — це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою і забезпечене його примусовою силою.

Ознаки норм права:

1) загальнообов'язковість. Норми права розповсюджуються на всіх людей, незалежно від того, чи знайомі вони з цими нормами чи ні. Норми права обов'язкові для виконання, незалежно від покликання або невизнанні їх людьми;

2) формальна визначеність. Норми права чітко сформульовані і зафіксовані в офіційному джерелі права (нормативно-правовому акті, міжнародно-правовому договорі і т.д.). Норма права недвозначно визначає лінію можливої або належної поведінки свого адресата.

3) зв'язок з державам. Норми права або встановлюються державою (наприклад, шляхом ухвалення закону, видання підзаконного акту), або санкціонуються (признаються) державою (наприклад, шляхом ратифікації міжнародного договору). Крім того, виконання норм права забезпечується силою державного примусу.

4) системність. Кожна норма нерозривно пов'язана з іншими, утворюючи цілісну систему національного або міжнародного права. Будучи первинним елементом системи права, норма права сама є системою в мініатюрі, тобто має певну внутрішню організацію. У цій мікросистемі кожний з елементів має своє призначення.

Норму права складають наступні взаємозв'язані структурні частини (елементи):

А) гіпотеза — частина норми права, яка указує на умови (життєві обставини), при яких дана норма права вступає в дію;

Б) диспозиція — частина норми права, яка містить саме правило поведінки;

В) санкція — частина норми права, яка передбачає негативні наслідки у разі її порушення.

Т. ч., всі елементи норми права логічно витікають один з одного, утворюючи цільну впорядковану систему. Її можна уявити у вигляді словосполучення «якщо — то — інакше». Якщо (гіпотеза) існують певні обставини, то (диспозиція) слід прийняти наказану лінію поведінки, інакше наступлять (санкція) вказані несприятливі наслідки.

Класифікація норм права залежно від:

1) предмету правового регулювання розрізняють конституційні, кримінально-правові, цивільно-правові, адміністративно-правові норми і інші галузеві норми;

2) методу правового регулювання розрізняють імперативні норми (містять владні розпорядження, що не допускають ніяких відхилень, вони характерні для конституційного, адміністративного, кримінального права) і диспозитивні норми (їх розпорядження можуть варіюватися по розсуду учасників відношення, вони характерні для цивільного, сімейного, комерційного права).

3) характеру правового розпорядження, що міститься в нормі, розрізняють дозволяючі(надає адресату норми право зробити яку-небудь дію), зобов'язуючі(містить обов'язок адресата норми зробити якусь дію) і забороняючи(наказує утриматися від вказаної в нормі дії) норми.

4) часу дії розрізняють постійні і тимчасові правові норми. Наприклад, перші 14 розділів Конституції України містять постійні діючі норми, а XV розділ Конституції — норми тимчасової дії;

5) круга людей, на яких розповсюджується дія норми, розрізняють загальні і спеціальні правові норми. Наприклад, Конституція України містить загальні норми, що відносяться до всіх громадян, а Закон України «Про міліції» містить спеціальні норми, що стосуються тільки працівників міліції;

6) дії в просторі розрізняють загальні і локальні правові норми. Наприклад, Конституція України розповсюджується на всю територію країни (носить загальний характер), а Конституція Автономної Республіки Крим — тільки на один регіон нашої країни (носить локальний характер) — територію Криму;

7) по функціональній спрямованості розрізняють регулятивні(встановлюють права і обов'язки осіб) і охоронні(встановлюють вигляд і міру відповідальності за порушення прав і за невиконання обов'язків) норми.