- •1. Основні теорії походження держави та права.
- •2.Поняття та ознаки держави.
- •3.Форми державного устрою.
- •4.Форми державного режиму.
- •5.Форми правління сучасних держав.
- •1) Президентська
- •6.Історичні типи держави.
- •7.Поняття та види соціальних норм. Ознаки права.
- •8.Джерела права. Закони та підзаконні акти.
- •9.Система права та система законодавства.
- •10.Поняття норм права, їх структура та класифікація.
- •11.Правовідносини: види та структура.
- •12.Правовідносини: поняття та ознаки.
- •13. Взаємозв'язок соціальних норм.
- •14. Єдність та відмінність права та моралі.
- •15.Функції права.
- •16.Поняття галузі права та правового інституту.
- •17.Юридичні факти: поняття, значення і класифікація.
- •18.Поняття, ознаки та види правопорушень.
- •19.Склад правопорушення.
- •20.Підстави та види юридичної відповідальності.
- •21.Ознаки та цілі юридичної відповідальності.
- •22.Поняття законності і правопорядку, їх гарантії.
- •23.Конституційні права особи.
- •Право на свободу думки і слова, на вільний вираз своїх поглядів і переконань.
- •24.Конституційні обов'язки.
- •Пошана державних символів України, а саме — Державних Прапора, Герба, Гімну;
- •Отримання повної середньої загальної освіти. Цей обов'язок адресований кожній людині;
- •25.Система органів державної влади в Україні.
- •26.Правовий статус та повноваження Верховної Ради України.
- •28. Правовий статус Президента України
- •29.Конституційний статус судової влади.
- •30.Виборча система України.
- •31.Підстави набуття громадянства.
- •32.Підстави припинення громадянства.
- •33.Гарантії прав та свобод людини і громадянина.
- •34.Законодавчий процес та його стадії.
- •35.Загальна характеристика Цивільного кодексу України.
- •36.Громадяни як суб'єкти цивільних правовідносин.
- •37.Юридичні особи як суб'єкти цивільних правовідносин.
- •38.Загальна характеристика акціонерного товариства.
- •39.Загальнахарактеристика товариства з обмеженою відповідальністю
- •40.Загальна характеристика повного товариства.
- •41. Загальна характеристика товариства з додатковою відповідальністю та командитного товариства.
- •42. Право власності: поняття та форми.
- •43.Порядок здійснення спільної часткової власності.
- •44.Право власності та його захист.
- •45.Позовна давність.
- •46.Цивільно-правова відповідальність.
- •47.Поняття моральної шкоди та порядок її відшкодування.
- •48.Об'єкти цивільних прав.
- •49.Поняття та види представництва.
- •50.Спадкування за законом .
- •51.Спадкування за заповітом.
- •52. Оформлення права на спадщину.
- •53. Спадковий договір.
- •54. Загальні положення про правочин.
- •55.Укладення договору
- •56.Умови дійсності правочинів
- •57. Поняття зобов’язання.
- •58. Окремі види зобов'язань.
- •63.Державна реєстрація юридичних осіб.
- •64.Забезпечення виконання зобов'язання: неустойка (штраф, пеня), завдаток.
- •66.Забезпечення виконання зобов'язання: завдаток і застава.
- •Види застав:
- •Предмет застави:
- •67.Відповідальність за порушення зобов'язання.
- •Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
- •69. Поняття заручин. Умови вступу до шлюбу.
- •70. .Розірвання шлюбу в органах рацс.
- •За сумісною заявою подружжя, що не має дітей;
- •71.Розірвання шлюбу у судовому порядку.
- •72.Особиста приватна власність дружини та чоловіка. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
- •73.Поділ спільної сумісної власності подружжя.
- •74.Права подружжя на утримання.
- •75.Аліментні права та обов'язки батьків та дітей.
- •76.Шлюбний договір.
- •77. Позбавлення батьківських прав.
- •78.Поняття та зміст трудового договору.
- •79. Випробування при прийнятті на роботу.
- •80.Переведення на іншу роботу
- •81.Умови та порядок прийому на роботу.
- •82.Розірвання трудового договору за ініціативою працівника.
- •83.Розірвання трудового договору за ініціативою власника.
- •84.Трудова дисципліна.
- •85. Робочий час та відпочинок
- •87. Поняття злочину та його склад.
- •88. Види злочинів.
- •89. Поняття , цілі і види покарання.
- •90.Стадії вчинення злочинів.
- •91.Поняття осудності, неосудності та обмеженої осудності.
- •92.Співучасть у злочині.
- •93.Обставини, що обтяжують покарання:
- •94.Обставини, що пом'якшують покарання:
- •95.Основи цивільного процесуального права.
- •96.Основи кримінального процесуального права.
- •97.Основи громадянского процесуального права
- •98.Зміст позовної заяви в цивільному процесі.
- •100. Досудовий порядок врегулювання господарських спорів.
72.Особиста приватна власність дружини та чоловіка. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим або добровільним особистим страхуванням. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
73.Поділ спільної сумісної власності подружжя.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку. Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об’єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.Об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У разі поділу майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо між ними не був укладений письмовий договір.