6.Історичні типи держави.

Історичний тип держави — це система вагомих рис, властивих всім державам, які відносяться до певної групи. Існує декілька основних підходів до визначення типології держави: формаційний, технократичний і цивілізаційний.

З погляду формаційного підходу головним, визначаючим історичний тип держави ознакою є тип соціально-економічних відносин, що склалися в суспільстві. Формація — це історичний тип суспільства, заснований на певному способі виробництва. Автори формаційного підходу вважали спосіб виробництва базисом, а державу, право, релігію, мораль, мистецтво — надбудовними явищами. Маркс виділяв такі формаці: рабовласницька, феодальна, буржуазна.

Технократичний підхід заснований на пріоритеті рівня розвитку технології, який визначає тип держави. Автори цієї точки зору на еволюцію держави виділяють примітивне суспільство, якому відповідає деспотична держава, і промислове суспільство, якому відповідає ліберальна держава. Сучасне західне суспільство і державу Ростоу і Белл називають постіндустріальним, а Тоффлер — інформаційним.

З позицій цивілізаційного підходу історія людства – це історія народження, розвитку, згасання замкнутих, локальних цивілізацій. Цивілізація — це соціокультурна спільність, сформована на основі універсальних цінностей: світові релігії, системи права, моралі, досягнення мистецтва. Кожна з цивілізацій своєю основою має духовний початок: своєрідну релігію і культуру, національну психологію. Кожна з цивілізацій має характерний для неї тип держави.

Залежно від місцезнаходження розрізняють староєгипетську, старокитайську, західноєвропейську і інші цивілізації, що породили відповідний тільки їм Історичний тип держави. По релігійній ознаці виділяють, християнської, ісламської цивілізації і відповідні їм типи державності. У тимчасовому відношенні розрізняють стародавні, середньовічні, сучасні цивілізації, а звідси — стародавні, середньовічні і сучасні типи держав.

7.Поняття та види соціальних норм. Ознаки права.

Соціальні норми — це правила людського співжиття, що регулюють відносини людей між собою. Їх відмітні ознаки: 1.соціальні норми є типовою моделлю (зразком) поведінки людини. Вони направлені на регулювання суспільних відносин; 2.соціальні норми носять загальний характер, тобто розраховані на багатократне застосування; виконання соціальних норм забезпечується певними засобами дії (внутрішнє переконання людини, суспільне 3.засудження, державне примушення).

Види соціальних норм:

1.Норми моралі (етичні ) — відносно стійкі уявлення людей про добро і зло. Мораль оцінює поведінку людини за допомогою понять «хороший» і «поганий». Норми моралі, як правило, не зафіксовані документально, вони існують як етичні орієнтири в свідомості людей.

2.Норми права — загальнообов'язкові, формально визначені, встановлені або санкціоновані державою і забезпечені його примусовою силою правила поведінки.

3.Релігійні норми — уявлення людей про Бога і відношення людини до Бога. Ця група соціальних норм зафіксована в священних книгах християн, іудеїв, мусульман, буддистів, в усних переказах. Норми релігії регулюють відносини віруючих до Бога, церкви або інших релігійних організацій, порядок відправлення культових обрядів.

4.Норми об'єднань громадян (корпоративні) — норми, створені об'єднаннями громадян, зокрема трудовими колективами, підприємницькими союзами. В основному вони закріплюють порядок формування корпорацій, права і обов'язку їх членів.

5.Звичаї і традиції — стихійно сформовані, правила буденної поведінки.

6. Естетичні норми — відносно мінливі уявлення людей про прекрасне і потворне. Цим нормам люди слідують, найчастіше не цілком свідомо (вибір одягу, манера поведінки).

Ознаки права.

Право — це система загальнообов'язкових, формально-визначених, встановлених і охороняємих державою правил поведінки, що регулюють суспільні відносини і виражають міру свободи і справедливості.

Ознаки права:

1 Загальнообов'язковість. Правові розпорядження адресовані всім учасникам правових відносин і обов'язкові для них;

2 Нормативність. Право складається з правил загального характеру, розрахованих на неодноразове застосування.

3 Формальна визначеність. Правові норми, як правило, фіксуються письмово, вони мають чітку логічну структуру.

4 Системність. Право представляє собою цілісну систему взаємозв'язаних норм, в якій у кожної норми є своє, строго певне місце і взаємозв'язки з іншими нормами;

5 Зв'язок з державою. Право пов'язане з державою перш за все тим, що правові норми встановлюються або санкціонуються державою. Право охороняється державним примусом;

6 Регулятивна. Право виступає як регулятор суспільних відносин

7 Вираз міри свободи і справедливості. Право надає людині легальну можливість реалізувати свої інтереси, не порушуючи прав і свобод інших людей. Крім того, воно встановлює баланс між поведінкою людини і його Соціальним положенням (справедливість). У цьому полягає особова цінність права.