54. Загальні положення про правочин.

Правочин - це юридичний факт, який опосередковує домовленість двох чи більше осіб і спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.В залежності від того скільки осіб чинили дію правочини класифікуються на односторонні, двох сторонні, багатосторонні.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чибагатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка можебути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила.Односторонній правочин може створювати обов’язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов’язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Розрізняють три форми правочинів - це усна, проста письмова і письмова нотаріально посвідчена. Усна форма - це правочини, які виконуються у момент: їх чинення; коли юридичній особі, яка сплатила за товар чи послугу на основі усної домовленості, друга сторона видає документ, який підтверджує підставу сплати і суму грошових коштів; вкладання правочину на виконання договору, який укладений письмово. Письмова форма - фіксація змісту правочину в одному або кількох документах. Може бути єдиний документ або кілька документів. Проста письмова форма - документ, який завіряється державним нотаріусом. У простій письмовій формі вкладається договір між: юридичними особами; фізичними і юридичними особами; фізичними особами на суму, яка перевищує в 20 разів і більше неоподаткованих доходів громадян. Нотаріально посвідчена - договір про відчуження майна, договір про заставу нерухомого майна і транспортних засобів, про відчуження земельних ділянок, договір купівлі-продажу майна, державних ділянок, шлюбний договір, заповіт.

55.Укладення договору

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Такими вважаються умови про предмет договору, умови, що визна­чені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір {оферта) і прийняття пропозиції (акцепта) другою. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Виняток складають договори, які потребують нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації. Вони вважаються укладеними з моменту такого посвідчення або реєстрації.

Договір вважається укладеним у місці проживання фі­зичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Право на односто­ронню зміну та розірвання договору може бути встановлене і самим догорором.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.