Завдання до самостійної роботи:

1. Вивчити питання до семінару у підручниках, навчальних посібниках та здійснити порівняльний аналіз поглядів вчених психологів різних напрямів на предмет психології.

2. Зробити аналітичний огляд статей у журналах «Практична психологія та соціальна робота», «Педагогіка і психологія», «Вопросы психологии», «Персонал», «Психология и соционика межличностных отношений», «Соционика, ментология и психология личности» та інші і підготуйте дайджест з однієї обраної Вами теми:

• актуальні проблеми сучасної психологічної науки;

• психологія про розвиток лідерського потенціалу;

• психологічна наука і практика у бізнесі;

• психологічна наука про розвиток реклами;

• психологічна наука і проблеми управління;

• видатні психологи про самореалізацію особистості;

• психологія про розвиток творчої особистості.

3. У кого є можливість, знайдіть у мережах Інтернету дані про видат­них сучасних зарубіжних та вітчизняних психологів, їх наукові дослідження, практичні розробки.

Тема 1. Психологія як наука і практика

Вивчення цієї теми потребує звернення не лише до підручників, але й до першоджерел, тобто робіт тих авторів, яких можна назвати «класиками психології». Це – В. Вундт, З. Фройд, К.-Г. Юнг, Е. Фромм, В. Франкл, А. Маслоу, К. Роджерс, К. Хорні, К. Левін, Л. Виготський, С. Рубінштейн, А. Леонтьєв, Г. Костюк та ін.

Слід згадати, що назва «психологія» означає «наука про душу». За змістом поняття «душа» у науковій психології зазвичай відповідає поняттям «психіка», «внутрішній світ людини». У загальному значенні поняття «душа» розуміється більш широко. Психологія пройшла великий шлях, поки у неї з’явилася можливість бути самостійною наукою. Основні етапи розвитку психології як науки і практики, їх методи розглянуті на лекції. Проте необхідно звернутися до підручників, навчальних посібників для того, щоб ці знання закріпити.

Право бути наукою, свій предмет психологія відстоювала протягом десятиліть. Двадцяте століття принесло значний прогрес у поглиблення знань про психіку людини, її прояви, закономірності, механізми функціонування, а отже і її предмет.

Основні напрямки психології ХХ століття, їх сутність, значення будуть розглянуті на семінарському занятті.

При вивченні питань необхідно зрозуміти, що нового привнесли психологічні теорії до розуміння психіки і поведінки людини. А також розглянути перспективи розвитку психології у ХХ столітті.

• При розгляді першого питання слід уяснити, що головним напрямком у психології ХХ століття є психоаналіз.

Відомо, що головним регулятором людської поведінки є свідомість. З.Фрейд відкрив, що за покривом свідомості прихований глибинний, «киплячий» пласт неусвідомлюваних особистістю могутніх прагнень, потягів, бажань. Будучи лікарем, він зіткнувся з тим, що ці неусвідомлювані переживання і мотиви можуть серйозно ускладнювати життя і навіть ставати причиною нервово-психічних захворювань. Це направило його на пошуки засобів позбавлення своїх пацієнтів від конфліктів між тим, що говорить їх свідомість, і потаємними, сліпими, несвідомими спонуканнями. Так народився фрейдівський метод зцілення душі, названий психоаналізом. Фрей­дівська теорія у багатьох країнах остаточно увійшла до підручників з психології, психотерапії, психіатрії. Вона справила вплив на інші науки про людину – соціологію, педагогіку, антропологію, етно­графію, філософію, а також на мистецтво і літературу, а фрейдівська методологія пізнання суспільних явищ, що потребує розкриття несвідомих механізмів, які лежать в її основі, поборених бажань, широко використовувалася послідовниками Фрейда та виросла у своєрідну філософію. Психоаналітична філософія, емпіричною базою якої є психоаналіз, продовжує і поглиблює ірраціоналістичні тен­денції «Філософії життя», зі своїх позицій прагне пояснити особистісні, культурні та соціальні явища.

Численні судження різних авторів стосовно психоаналізу свідчать про наявність різнопланових, іноді протилежних точок зору на істоту фрейдівського вчення. І хоча престиж і авторитет психоаналізу останнім часом дещо впав, звернення до спадщини З. Фрейда та його послідовників є актуальним.

• Поведінкову психологію біхевіоризм можна назвати одним з перших напрямків розвитку психології ХХ ст. Вона була сформована у попередньому столітті, її вплив на світову психологію, зокрема на американську, де вона зародилася, залишається значним і у наш час. Кредо біхевіоризму виражає формула: «стимул-реакція», згідно з якою предмет психології становить поведінка, а не свідомість.

• Третім значним та широко розповсюдженим напрямком у психології ХХ ст. є гуманістична психологія. У центрі гуманістичного підходу є особистість, «Я» кожної людини, її право бути самою собою, зберігати свою цілісність та унікальність.

Зверніть увагу на загальні принципи гуманістичної психології:

• Людина є метою, а не засобом, як у біхевіоризмі.

• Основоположним є розглядання власно людських власти­востей: віри, любові, свободи, відповідальності.

• Визнає, що істинна сутність людини полягає в її доброму началі.

• Гуманістична психологія стає все більш гуманітарною наукою.

• Принцип саморозвитку – головний метод.

У теперішній час гуманістичний метод є найбільш визнаним методом психології та психіатрії в усьому світі.

При вивченні теми слід познайомитися з іншими напрямками психології (гештальпсихологія, когнітивна психологія, транспер­со­нальна та ін.).

Спробуйте визначити, що є спільного та особливого у поглядах психологів на проблему психіки людини.

• При вивченні другого питання слід з’ясувати суть наукових підходів Л.С. Виготського, С.А. Рубінштейна, А.Н. Леонтьєва, Б.Н. Теплова та ін., які запропонували власний гуманістичний підхід до дослідження психічного світу людини – особистісно-діяльний. Вони розглядають людину як особистість та індивідуальність з усіма притаманними їй особливостями, включеними до активної конст­рук­тивної діяльності.

• Третє питання семінарського заняття допоможе висвітлити дайджест.