Література:

1. Венедиктов А. С. Государственная социалистическая собственность. – М.-Л., 1948.

2. Дзера О. В. Розвиток права власності громадян Україні. - К., 1996.

3. Домашенко М. В., Рубаник В.Є. Власність і право власності. Нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні. - Харків, 2002.

4. Карасс А. В. Право государственной социалистической собственности. - М.,1954.

5. Лазар Я. Собственность в буржуазной правовой теории / Пер. с нем.-М., 1985.

6. Маттеи У., Суханов Е. А. Основные положения права собственности. - М., 1999.

7. Пайпс Р. Собственность и свобода. / Пер. с англ. - М., 2000.

8. Пересунько С.І. Право державної власності в Україні. - Кіровоград, 1998.

9. Підопригора О. А. Речові права в проекті нового Цивільного кодексу України // Бюл. законодавства і юридичної практики. - 1998. -№ 2.

10. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. - М., 1998. - С. 192-235.

11. Право власності в Україні. Навч. посіб. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К., 2000.

12. Право собственности: актуальные проблемы / Отв. ред. В.Н. Литовкин, Е.А. Суханов, В.В. Чубаров. – М., 2008.

13. Скловский К. И. Собственность в гражданском праве. - М., 2008.

14. Суханов Е. А. Лекции о праве собственности. М., 1991.

15. Червоний Ю.С. Деякі проблеми правового регулювання відносин власності за Цивільним і Господарським кодексом України // Вісник Академії правових наук України : Зб. наук. праць . - 2005. № 1. ─ С.64-79.

16. Червоный Ю.С. Некоторые проблемы правового регулирования отношений собственности по Гражданскому и Хозяйственному кодексам Украины // Экономика и право. – 2004. – № 2. – С. 10-19.

17. Яворська О. Речові права у проекті Цивільного кодексу// Українське право. - 1997. - № 3.

Тема 3. Набуття і припинення права власності

Практичне заняття. Рекомендована кількість годин - 4 години.

Питання до теми:

1. Загальні положення про набуття права власності.

2. Первинні способи набуття права власності.

3. Похідні (вторинні) способи набуття права власності.

4. Підстави припинення права власності.

Література:

1. Бабкин С. А. Основные начала организации оборота недвижимости. - М., 2001.

2. Корнеев С. М, Крашенинников П. В. Приватизация жилищного фонда. - М., 1996.

3. Крашенинников П. В. Современные проблемы права собственности и иных вещных прав. - М., 1997.

4. Право власності в Україні / За ред. Дзери О. В., Кузнєцової Н. С. - К, 2000.

5. Приватизація житла в Україні. - К., 1993.

6. Рубаник В.Є. Інститут права власності в Україні: історико-правове дослідження. - Харків., 2002.

7. Червоный Ю.С., Киселев В.К. Договор о приватизации жилых помещений, находящихся в государственной и частной собственности // Юридический вестник. - 2001. - №3. - С. 14-16.

8. Черепахин Б.Б. Первоначальные способы приобретения права собственности по действующему праву. Приобретение права собственности по давности владения. Юридическая природа и обоснование приобретения права собственности от неуправомоченного отчуждателя. // Труды по гражданскому праву (серия «Классика российской цивилистики»). - М., 2001.

9. Энгельман И. Е. О давности по русскому гражданскому праву. Историко-догматическое исследование. - М., 2003.

Задачі

Задача №1.

Міхашонок і Зац були сусідами по дачних ділянках. Між ними давно встановилися міцні дружні відносини. На ділянці, що належить Зацу, знаходилася будівля, що використовувалася ним як літня кухня. Після істотного розширення і переобладнання внутрішніх приміщень житлового будинку кухня була розміщена в одній із його частин.

У зв'язку з тим, що практична необхідність в окремій літній кухні відпала, Зац, якому була добре відома захопленість Міхашонка живописом, запропонував йому переробити дану будівлю за своїм художнім смаком. Міхашонок, незначно реконструювавши будівлю, розписав стіни і стелю сценами з античних сюжетів та розташував у ній свою художню майстерню. Не заперечуючи проти такого використання будівлі, Зац зажадав відшкодувати йому вартість колишньої літньої кухні, погоджуючись при цьому як давньому приятелеві поступитися Міхашонку в ціні, включивши в неї лише вартість будівельних матеріалів без врахування витрат на її зведення. Міхашонок від відшкодування відмовився, вважаючи, що дана будівля передана йому Зацем у дарунок як знак визнання його художнього таланта.

Спір надійшов на розгляд суду.

Задача №2.

Ваховський подав до суду позов до Приморської районної адміністрації м. Одеси і Ваховської про визнання недійсним договору, відповідно до якого Ваховська приватизувала квартиру без його згоди. В обґрунтування своїх вимог Ваховський вказав, що Ваховській у встановленому порядку на родину із чотирьох осіб була надана трикімнатна квартира, в ордер на яку був включений і він як її чоловік, що вселився у квартиру одночасно з усіма членами родини. За таких обставин він, як член родини наймача Ваховської, придбав рівне з нею право на надану квартиру. Неприязні стосунки, що склалися з відповідачкою в результаті розірвання шлюбу, у силу чого він був змушений тимчасово не проживати у квартирі, залишаючись у ній зареєстрованим, не позбавляють його цього права.

Представник адміністрації позов визнав. Ваховська проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що позивач у спірній квартирі не проживає, забрав всі свої речі та пішов з сім’ї, а тому не було необхідності в отримані його згоди на приватизацію квартири.

Задача №3.

При будівництві нової дорожньої магістралі в центрі м. Миколаїв одна з її ділянок була прокладена у безпосередній близькості від житлового будинку, що належить декільком співвласникам. Будинок виявився нижче рівня дороги, у зв'язку із чим став швидко руйнуватися від вогкості та вібрації.

Рішенням суду співвласникам було відмовлено в задоволенні вимоги про відшкодування збитків, заподіяних погіршенням якості будинку, що прийшов у непридатний для проживання стан, а на місцеву владу покладений обов'язок надати їм благоустроєні міські квартири. Суд апеляційної інстанції змінив рішення: визнав право власності на житловий будинок за територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради з посиланням на те, що збиток співвласникам даного будинку відшкодований шляхом надання їм благоустроєних квартир і вони втратили право власності на житловий будинок.

Задача №4.

Помічниця з домашнього господарства відомого письменника, готуючи урочисту вечерю у зв'язку із врученням йому літературної премії, знайшла у шлунку індички золоту обручку. Про це дізналися: письменник; продавець - власник продуктового магазина, де була куплена індичка; власник заміської дачі, у якого її орендував продавець. Всі вони заявили про свої права на цю обручку, висунувши такі обґрунтування:

• помічниця з домашнього господарства посилалася на те, що вона знайшла кільце;

• письменник - на тій підставі, що обручка є не чим іншим, як скарбом, знайденим у майні (індичці), що належить йому на праві власності;

• продавець - через те, що саме ним була продана індичка, а не обручка,яку проковтнула індичка, що раніше належала йому;

• власник заміської дачі вказав на вигравіювану на обручці монограму і на заяви свідків, що підтверджували приналежність обручки його дружині, яка нещодавно загубила її.

Задача №5.

Козлов позичив у Сухого 100 тис. гривень і в забезпечення боргу заклав власний заміський будинок на земельній ділянці з чудовою березовою алеєю, яка вже декількома поколіннями сімейства Козлових зберігалася як фамільна гордість.

Напередодні зимового сезону давній друг Козлова провідний спеціаліст Гідрометцентру Осліков надав на його прохання карту прогнозу зимових температур і тривалості зимового періоду для даної місцевості. Не будучи впевненим в безперешкодному придбанні дров - опалення будинку, у якому Козлов постійно проживав з великою родиною, було дров'яним, - через можливе настання екстремально холодної і тривалої зими він із жалем вирубав березові дерева і розпиляв їх на дрова.

Коли заставодержатель Сухий висунув свої вимоги до Козлова, який вчасно не погасив борг, заставодавець стверджував, що право застави на березову алею знищено, оскільки об'єкт застави, піддавшись специфікації, перетворився в нову річ.

Задача №6.

Художник Васильченко і його давній приятель Крищук - відомий колекціонер творів сучасного мистецтва - домовилися про зустріч із Крохмалюком, що займається підприємництвом у сфері експозиційної діяльності.

У зв'язку з необхідністю невідкладного обговорення питань організації і проведення вернісажу творів Васильченка, не заставши підприємця вдома, друзі вирішили його почекати. Щоб скоротати час, Васильченко, будучи добре знайомим з 12-літнім сином господаря будинку, який захоплюється живописом, попросив принести набір акварельних фарб і аркуш ватманського паперу з кабінету батька.

Коли Крохмалюк повернувся додому, Васильченко показав йому та Крищуку чарівний акварельний малюнок - пейзаж, що відкривається з балкона вітальні. Обговоривши всі питання майбутньої виставки, Васильченко, збираючись йти, поклав акварельний малюнок у папку, щоб включити його у вернісажну експозицію і каталог. Помітивши це, Крохмалюк зажадав залишити малюнок у його будинку як належний йому, оскільки він був виконаний на його папері з використанням фарб, подарованих ним своєму синові для заняття живописом.

Задача №7.

Спадкоємці Рязанцева пред'явили до Солодкого позов про повернення 100 іменних акцій акціонерного товариства «Одесавинпром», що належать Рязанцеву і знаходяться у відповідача. Заперечуючи проти позовних вимог, Солодкий пояснив, що в нього дійсно знаходяться ці акції, однак вони отримані ним три роки тому від самого Рязанцева на сплату боргу, причому Рязанцев дав обіцянку зробити на них передавальний напис, що не було зроблено ним через раптову смерть. Зважаючи на це Солодкий, посилаючись на свідків, яким відомо про переуступку йому акцій Рязанцевим, пред'явив зустрічний позов про визнання за ним права власності на акції по давності володіння.

Задача №8.

Акціонерний банк «Південний» - позикодавець і міжрегіональний комерційний банк «Одеса» - позичальник уклали договір про відступне, на підставі якого до АБ «Південний» перейшов у власність будинок мансардного типу, розташований в м. Іллічівськ. За умовами відступного позичальник передав АБ «Південний» в рахунок погашення заборгованості в сумі 5 млн грн., будинок загальною площею 700 кв. м., що належить йому на праві власності, а також земельну ділянка під будинком, що перебуває у безстроковому користуванні МКБ «Одеса».

Тим часом у встановленому порядку на все майно МКБ «Одеса», у тому числі і будинок, було накладено арешт і звернено стягнення по виконавчих документах різних кредиторів, включаючи АБ «Південний». На момент укладення договору про відступне МКБ «Одеса» було відомо, що його предметом є майно, у відношенні якого вжиті заходи забезпечення позову і на яке звернене стягнення відповідно до діючого процесуального законодавства. Згодом будинок у порядку виконання судового рішення був проданий на публічних торгах одному з обласних відділень Ощадбанку.

Від АБ «Південний» до господарського суду надійшла позовна заява про визнання права власності на будинок мансардного типу.

Задача №9.

Кузнєцов на відведеній йому у встановленому порядку земельній ділянці почав будувати будинок, бажаючи за українською традицією розташувати його фасад на північний захід. При такому архітектурному рішенні основна частина вікон будинку була звернена на двір сусіда Філіпчика, проти чого він не заперечував. Після завершення будівництва у Кузнєцова з родиною Філіпчика не виникало ніяких конфліктних ситуацій і не висловлювалося претензій на будь-які незручності у використанні членами родини свого домоволодіння.

Коли через 10 років Філіпчик помер, його спадкоємці негайно пред'явили до Кузнєцова позов про закриття вікон. Кузнєцов, відстоюючи свої права, послався на дві обставини. По-перше, на давність. По-друге, на той факт, що вікна його будинку, які виходять у двір позивачів, ніяким чином не перешкоджають повноцінному використанню ні надвірних будівель, ні самої ділянки, на якій вони розташовані.

Між тим, за час судового розгляду спадкоємці Філіпова побудували на невеликій смужці землі, що розділяє територіальні межі двох ділянок, теплицю і оранжерею. Тоді Кузнєцов, у свою чергу, пред'явив до них позов про знесення цих споруд через те, що їхні дзеркальні дахи відбивають світло на вікна його будинку (особливо в сонячні дні) таким чином, що користуватися кімнатами цієї частини будинку зовсім неможливо.

Задача №10.

Сіюшов - єдиний спадкоємець великого російського промисловця і колекціонера творів мистецтва, що народився і проживає у Франції, як представник співтовариства по розвитку культурних зв'язків з Україною, в один із чергових приїздів до Одеси довідався, що належний його батькові (який виїхав після 1917 р. за кордон і помер в еміграції) особняк є особистою резиденцією іноземного консула. Одержавши дозвіл консульства на його відвідання, Сіюшов звернув увагу на картини, скульптури та інші твори мистецтва, що прикрашали його інтер'єр та якимось чином вціліли після націоналізації. Дані твори мистецтва були знайомі йому з дитинства по фотографіям, що збереглася в альбомі його батька.

Повернувшись додому, Сіюшов ретельно досліджував сімейний архів і виявив не тільки документальні свідчення, що підтверджують право власності на особняк та інші цінності, що перебувають у ньому, але й опис схованки, у якій зберігалися фамільні реліквії та коштовності. Це спонукало Сіюшова направити лист до Уряду України із наступними пропозиціями:

• розглянути можливість перенесення консульської резиденції в інший будинок і розташувати в особняку товариство українсько-французьких культурних зв'язків;

• вирішити питання про повернення творів мистецтва, що перебувають у консульській резиденції, що належить йому як спадкоємцю, частину з яких він бажає передати музеям м. Одеси, а частину - перевезти додому як пам'ять про історичну батьківщину;

• надати допомогу у відкритті схованки і реалізації фамільних цінностей, що перебувають у ньому, через аукціонний будинок «Сотбіс». Сприяти в інвестуванні виручених коштів з метою заснування (на одержані доходи) конкурсу молодих художників.