Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
пис.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
21.11.2019
Размер:
25.64 Кб
Скачать

Глава 18 Захист прав авторів і патентовласників

§ 1. Загальні поняття про форми і способи захисту прав авторів і патентовласників

Під захистом прав та законних інтересів авторів і патентовласників розуміють передбачені законом заходи із їх визнання та поновлення, припинення їх порушення, а також застосування до правопорушників заходів юридичної відповідальності авторів і патентовласників.

Захист прав та законних інтересів авторів і патентовласників реалізується через механізм захисту, що становить систему форм,способів та засобів діяльності відповідних юрисдикційних органів та заінтересованих осіб, яка спрямована на визнання та поновлення порушених прав, припинення порушення прав і законних інтересів авторів і патентовласників та на застосування до правопорушників заходів державного примусу.

Виходячи з цього визначення, можна виділити такі елементи механізму захисту:

а) норми права: матеріальні — закріплюють права та обов'язки авторів і патентовласників, повноваження державних органів, що надають правову охорону об'єктам патентного права та здійснюють захист прав заінтересованих суб'єктів, визначають юридичний склад правопорушень у сфері патентного права та заходи державного примусу до правопорушників; процесуальні — встановлюють порядок розгляду спорів, винесення щодо них рішень та ухвал, порядок оскарження та перегляду прийнятих рішень, виконання рішень, форми, способи і засоби діяльності відповідних державних органів і заінтересованих осіб щодо здійснення захисту патентних прав;

б) суб'єкти захисту (автори та патентовласники) — юридичні та фізичні особи, чиї права охороняються та захищаються;

в) юрисдикційні органи держави, які правомочні розглядати спори з правовідносин патентного права та ухвалювати щодо них обов'язкові до виконання рішення про визнання та поновлення порушеного права, припинення його порушення, застосування до правопорушників заходів державного примусу.

Захист авторів і патентовласників здійснюється шляхом застосування визначених у законі відповідних форм захисту.

У сфері промислової власності існують дві основні форми захисту прав: юрисдикційна та неюрисдикційна. Згідно із законодавством України захист прав у сфері промислової власності здійснюється переважно в юрисдикційній формі, тобто шляхом звернення до державних органів, що уповноважені розглядати справи про правопорушення у сфері інтелектуальної власності та виносити по них обов'язкові для виконання рішення.

У свою чергу юрисдикційна форма захисту охоплює адміністранивний та судовий порядки розгляду справ та застосування передбачених законом заходів захисту. У науковій літературі та правозастосовчій практиці адміністративний порядок розгляду справ визначається як спеціальна форма, що застосовується як виняток із загального правила у випадках, безпосередньо передбачених законом (наприклад, діяльність Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності по розгляду спорів, що виникають з приводу видачі охоронного документу — патенту або свідоцтва). Загальна форма захисту пов'язується з діяльністю судів загальної юрисдикції (наприклад, спори про встановлення або визнання авторства).

Захист прав та інтересів авторів і патентовласників може також здійснюватися й у неюрисдикційній формі. Це — самостійні дії фізичних та юридичних осіб із захисту своїх порушених прав на об'єкти промислової власності без звернення по допомогу до державних або інших компетентних органів. У цьому випадку припинення правопорушення здійснюють самі заінтересовані особи.

Механізм захисту прав та законних інтересів авторів і патентовласників характеризується не лише формою, а й засобами захисту. Ці останні — закріплені законом матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких поновлюються (визнаються) права, що порушувалися чи заперечувалися, та справляється вплив на порушника суб'єктивних прав.

Необхідною складовою механізму захисту, що знаходить своє відповідне закріплення в нормах національного законодавства, є способи захисту прав на об'єкти промислової власності. Це комплекс заходів, що їх самостійно (добровільно) здійснюють порушники чи примусово — уповноважені державні органи та які спрямовані на припинення порушення або відновлення (визнання) порушених суб'єктивних прав авторів і патентовласників.

Способи захисту прийнято розрізняти залежно від юрисдикційних органів, що здійснюють захист, та галузевої приналежності норм права, що їх передбачають, а саме: цивільно-правовий, кримінально-правовий та адміністративно-правовий захист.

Способи захисту прав і законних інтересів авторів і патентовласників, що розглядаються в судовому порядку (в судах загальної юрисдикції, господарських і третейських судах), поділяються на цивільно-правові та кримінально-правові.

Цивільно-правові способи захисту прав є передбаченими законом матеріально-правовими заходами примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушених прав та інтересів авторів об'єктів промислової власності або власників прав на них, припинення порушень, а також майновий вплив на порушників.

Основна мета цивільно-правової відповідальності — не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди. Нарівні з цивільно-правовими способами захисту прав на об'єкти промислової власності законодавство

України передбачає також кримінально-правову відповідальність за деякі порушення цих прав. Кримінально-правова відповідальність відрізняється від цивільно-правової тим, що порушник несе відповідальність перед державою, а не безпосередньо перед автором або власником прав на об'єкт промислової власності.

Іншим способом захисту промислової власності є адміністративно-правовий спосіб захисту — це передбачені законом заходи примусового характеру, що застосовуються органами виконавчої влади, за допомогою яких здійснюється відновлення (визнання) порушених прав суб'єктів права інтелектуальної власності, припинення порушень, а також майновий вплив на порушників.

Питання про застосування тих або інших способів захисту прав вирішується передусім залежно від характеру порушених прав шляхом:

—визнання цих прав;

—відновлення положення, що існувало до порушення права, і

припинення дій, що порушують право;

—присудження до виконання обов'язків у натурі;

—стягнення з особи, що порушила право, заподіяних збитків та отриманих прибутків шляхом припинення або зміни правовідношення.

За своїм змістом способи захисту, що застосовуються при юрисдикційній та неюрисдикційній формах, подібні, проте відрізняються між собою за характером впливу на правопорушників. Так, при судовому або адміністративному порядку розгляду спорів, що виникають із правовідносин у сфері промислової власності, за законодавством України можуть бути використані такі способи захисту: припинення порушень суб'єктивних прав; відновлення порушених прав; відшкодування завданих майнових і немайнових збитків; попередження порушень суб'єктивних прав. Усі ці способи захисту є засобами державного впливу із притаманними їм ознаками державного примусу.

Неюрисдикційні способи захисту теж включають припинення порушень суб'єктивних прав, відновлення порушених прав, відшкодування завданих майнових і немайнових збитків. За своїм змістом та наслідками вони подібні до способів захисту, що застосовуються при юрисдикційній формі захисту, проте не виступають способами державного впливу, а існують на рівні моральних унормувань і забезпечуються, відповідно, не силою державного примусу, а переконанням.

Порядок захисту прав — це застосування відповідними органами в межах певної процедури відповідних способів захисту. Існує особливий порядок захисту прав на об'єкти промислової власності, коли поданню позову автора в суд має передувати звертання до адміністративного органу.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.