Завдання

Завдання №1.

Житловий будинок, у якому були 4 ізольовані кімнати і відповідні підсобні приміщення, належав на праві спільної часткової власності Гуменюку (1/2 частки), Острікову і Чистову (по 1/4 частки). Відповідно до укладеного між ними договору, нотаріально посвідченого і зареєстрованого належним чином, Гуменюк користувався двома кімнатами, у користуванні Острікова і Чистова перебувало по одній кімнаті. У зв'язку з переїздом на нове місце проживання Гуменюк вирішив реалізувати своє право розпорядження належною йому часткою у праві спільної часткової власності на будинок. Одну кімнату (1/4 частку в праві власності) він мав намір обміняти на автомобіль, а другу (1/4 частку в праві власності) - подарувати своєму онукові. Гуменюк звернувся в юридичну фірму з питаннями: чи зобов'язаний він повідомити Острікова і Чистова про намір вчинити вказані правочини? Чи можливі і які саме юридичні наслідки, якщо він цього не зробить?

З посиланням на відповідні правові норми складіть письмову відповідь юридичної фірми на питання Гуменюка.

Завдання №2.

Виходячи зі змісту задачі №4 даної теми, складіть проект договору між Цильмак і Черноуцьким про зміну часток у праві спільної часткової власності на будинок у зв'язку зі зведенням Черноуцьким надбудови.

Тема 7. Цивільно-правовий захист речових прав

Практичне заняття. Рекомендована кількість годин - 4 години.

Питання до теми:

1. Поняття захисту права власності. Співвідношення понять "захист права власності" і "охорона права власності".

2. Види засобів захисту права власності.

3. Загальна характеристика речових позовів для захисту права власності.

4. Віндикаційний позов: поняття, умови подання, наслідки задоволення позову.

5. Особливості витребування грошей та цінних паперів на пред'явника.

6. Негаторний позов: поняття, умови подання, наслідки

7. Позови про визнання права власності та про вилучення майна з опису.

8. Захист прав титульних посесорів (володільців).

9. Захист прав на чужі речі (захист прав заставоутримувача, забудовника, тощо).

10. Захист права власності на землю.

11. Захист прав власника житлового будинку.

12. Захист прав власника від незаконного втручання державних органів.

Література:

1. Бородін М., Кузьменко С., Кройтор В. Процесуальні питання розгляду справ про виключення майна з опису //Право України. - 1999.- № 7. - С. 52-56.

2. Венедиктов А.В. Гражданско-правовая охрана социалистической собственности в СССР. – М.-Л., 1954.

3. Витрянский В.В. Актуальные проблемы судебной защиты права собственности на недвижимость // Гражданское право современной России / Сост. О.М. Козырь, А.Л. Маковский. – М., 2008.

4. Воронцов Г.А. Защита права собственности. – Днепропетровск, 2001.

5. Гречко В. В., Зьоменко Ю. І. Конституційне право на особисту власність. - К.: 1989.

6. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. – К., 2001.

7. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні. - К., 1996.

8. Донцов С. Е. Гражданско-правовые внедоговорные способы защиты социалистической собственности. - М.: Юр. лит., 1980.

9. Маттеи У., Суханов Е. А. Основные положения права собственности. - М.: Юристь, 1999.

10. Моргунов С.В. Виндикация в гражданском праве: Теория. Проблемы. Практика. – М., 2006.

11. Петражицкий Л.И. Права добросовестного владельца на доходы с точек зрения догмы и политики гражданского права (серия «Классика российской цивилистики»). – М., 2002.

12. Право власності в Україні / За ред. О.В. Дзери та Н.С. Кузнєцовової. – К., 2000.

13. Право собственности в Украине / Под ред. Шевченко Я.Н.- К., 1996.

14. Скворцов О.Ю. Вещные иски в судебно-арбитражной практике. – М., 1998.

15. Суханов Е.А. Лекции о праве собственности. – М., 1991.

16. Толстой Ю.К. Содержание и гражданско-правовая защита права собственности в СССР. – Л., 1955.

17. Толчеев Н. К. Судебная защита права собственности. - М., 2001.

18. Черепахин Б.Б. Виндикационные иски в советском праве. Юридическая природа и обоснование приобретения права собственности от неуправомоченного отчуждателя // Труды по гражданскому праву (серия «Классика российской цивилистики»). – М., 2001.

19. Ширвиндт А.М. Комментарий к «Обзору судебной практики по некоторым вопросам, связанным с истребованием имущества из чужого незаконного владения» // Вестник гражданского права. -2009. - №1.

Задачі

Задача №1.

Буценко купив у Вітко холодильник, сплативши їй всю обумовлену суму. Вони домовилися, що куплений Буценко холодильник буде стояти у квартирі Вітко 10 днів, а потім Буценко приїде і перевезе його до себе. Правочин був оформлений письмово як договір зберігання. Через три дні після цього Вітко була арештована і притягнута до кримінальної відповідальності за розкрадання. Майно Вітко було описано слідчим. Буценко, довідавшись про це, звернувся в суд з позовом про виключення з опису холодильника на тій підставі, що холодильник у силу договору купівлі-продажу, укладеного між ним і Вітко, став його власністю й опису не підлягає.

Задача №2.

Військовому заводу, що знаходиться у власності держави, місцевою адміністрацією була виділена земельна ділянка для будівництва виробничого корпуса і житлового будинку. Однак почати будівельні роботи було неможливо, оскільки значну частину ділянки займали металеві гаражі, що належали жителям мікрорайону. Кожний власник гаража мав виданий 4-5 років тому відповідний дозвіл на його встановлення. Власники гаражів категорично відмовилися їх зносити. Після декількох попереджень, що не дали результату, районна адміністрація за клопотанням заводу видала розпорядження про знесення гаражів. За допомогою бульдозерів і іншої техніки протягом декількох годин були повністю зруйновані 36 гаражів, причому було знищене майно, що належало їхнім власникам (запасні частини до автомашин, будівельні матеріали тощо), а в 11 гаражах були знівечені автомобілі, що знаходилися в них.

Власники гаражів звернулися до суду з позовом до районної адміністрації, вимагаючи визнання незаконним її розпорядження про знесення гаражів, відновлення гаражів на тому ж місці або поблизу нього, відшкодування збитків - вартості розбитих автомобілів і знищених матеріальних цінностей (запасних частин, будматеріалів тощо). Представник районної адміністрації, заперечуючи проти позову, заявив у суді, що адміністрація довго вмовляла й попереджала власників гаражів і, коли вони остаточно відмовилися підкоритися владі, прийняла цілком законні примусові міри.

Задача №3.

Згідно контракту, укладеному з однієї з фірм, Трясов - мешканець Донецька - виїхав працювати на два роки в північні райони Росії. Родичів, що проживають у цьому ж місті, він попередив, що писати їм не буде, тому що працювати буде в тайзі, далеко від населених пунктів. Власний житловий будинок Трясов закрив на замки, вікна закрив ролетами. По закінченні дворічного строку контракту Трясов продовжив його ще на два роки. Родичі Трясова, вирішивши, що він залишився на півночі на постійне проживання, і бачачи, що його будинок без догляду поступово руйнується, дійшли висновку, що Трясов у будинку і іншому майні потреби не має і поділили його між собою.

Після повернення Трясов зажадав, щоб будинок і речі були йому повернуті, але домогтися цього не зміг і тому пред'явив позови до своїх родичів. До брата Івана він пред'явив позов про витребування будинку. При розгляді справи було встановлено, що будинок Трясова був розібраний його братом Іваном, перевезений на інше місце і встановлений, але при цьому розмір житлової площі був збільшений з 53 до 67 кв. м., змінене планування (замість трьох кімнат стало п'ять, кухня винесена в спеціальну прибудову), деякі деталі замінені повністю або частково новими (рами, підлога, дах, фундамент). Від сестри Галі Трясов зажадав повернення швейної машини. Але Галя пояснила в суді, що швейну машину брата вона продала, а замість неї купила нову. Сестра Самойлова Ганна, від якої Самойлов зажадав повернути килим, пояснила, що рік тому у її будинку відбулася пожежа і килим згорів. До племінниці Угольникової Самойлов пред'явив позов про повернення столового сервізу, що був куплений ним до від'їзду на північ. Сервіз родичі подарували Угольниковій на весілля.

Задача №4.

На адресу кіностудії «Орля» (місто Одеса, вул. 1-ша Приозерна, 10) відповідно до укладеного з постачальником договору мала бути відвантажена дорога й дефіцитна кінознімальна апаратура. Однак у результаті помилки перевізника - залізниці кінознімальна апаратура була видана не зазначеній в залізничній накладній кіностудії «Орля», а розташованій в тому ж місті на вулиці з подібною назвою (1-ша Паркова) кіностудії «Сокіл». Довідавшись про це, кіностудія «Орля» зажадала, щоб кіностудія «Сокіл» передала їй апаратуру. Замість цього кіностудія «Сокіл» перерахувала на рахунок кіностудії «Орля» вартість апаратури.

Кіностудія «Орля» звернулася до господарського суду з позовом до кіностудії «Сокіл» про витребування апаратури. Відповідач позову не визнав, посилаючись на те, що апаратура ним оплачена і уже використовується та він є її власником.

Задача №5.

Із квартири Єрьоменко злодії викрали ряд коштовних речей. При розслідуванні цієї справи було встановлено, що деякі речі злочинці здавали в ломбард і одержували позики. Зокрема, у ломбарді були виявлені дві шуби, що належали Єрьоменко і впізнані нею. Було встановлено, що обидві шуби були здані в ломбард під заставу позики, що видана Жечевій. Однак з'ясувалося, що Жечева за адресою, яка була переписана з її паспорта при одержанні позики, не проживає.

Єрьоменко пред'явила позов до ломбарду, вимагаючи передати їй обидві шуби, які належать їй на праві власності. Заперечуючи проти позову, ломбард посилався на те, що відповідно до статуту він не зобов'язаний перевіряти чи є клієнт, що здає річ у заставу, власником цієї речі. Тому працівники ломбарду, приймаючи від Жечевої шуби в заставу, не допустили ніяких порушень і ломбард не зобов'язаний задовольняти вимогу Єрьоменко. Після закінчення встановленого строку він має намір реалізувати шуби і погасити борг за позикою, що видана під їхню заставу.

Задача №6.

Їдучи у тривале закордонне відрядження, Гуменюк за усною домовленістю віддав ключ від своєї кімнати сусідові по квартирі Семковичу, вказавши, що він може відкрити кімнату, якщо це буде потрібно у зв'язку з якою-небудь непередбаченою подією (аварією опалювальної системи, пожежею тощо ). Коли Гуменюк повернувся додому, Семкович повідомив його, що півроку тому назад він заходив у кімнату, щоб вставити вибите кимось скло у вікні. У цей час він взяв деякі речі з кімнати Гуменюка (відеокамеру, кілька книг і дві кришталеві вази) і продав їх. Свій вчинок Семкович пояснив тим, що він у той час був у вкрай важкому матеріальному становищі у зв'язку з тривалою хворобою. Семкович повідомив Гуменюка, що відеокамеру купив товариш по службі Семковича Бабій, якому він повідомив причину продажу цієї речі і те, що він взяв її з кімнати сусіда по квартирі, що поїхав у відрядження. Покупцями книг були невідомі Семковичу особи. Дві кришталеві вази він продав через комісійний магазин, але йому відомо, що їх купила в комісійному магазині артистка міського драматичного театру Золотаревська.

Гуменюк пред'явив позови до осіб, у яких виявилися належні йому речі, - до Бабій та Золотаревської, а з Семковича зажадав відшкодування вартості проданих ним книг.

Задача №7.

Державне унітарне підприємство «Еталон» тривалий час не виплачувало своїм працівникам заробітну плату, у зв'язку із чим накопичилось багато судових рішення про її стягнення. Державні виконавці з метою стягнення зазначеної заборгованості наклали арешт на спортивний комплекс, що належить підприємству «Еталон» і продали його з торгів. Торги виграло товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж», яке на цій підставі придбало спортивний комплекс.

Держпідприємство «Еталон», що із самого початку активно заперечувало проти накладення арешту і продажу спортивного комплексу, довело в суді наявність численних порушень порядку проведення торгів і домоглося визнання їх недійсними. Після цього підприємство «Еталон» звернулося в господарський суд з позовом до ТОВ «Монтаж», вимагаючи повернення спортивного комплексу. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що укладений ТОВ «Монтаж» договір, на підставі якого воно придбало спорткомплекс, є недійсним і відповідач повинен повернути йому цей об'єкт, що перебуває в його незаконному володінні.

Відповідач - ТОВ «Монтаж» заявило, що позовні вимоги є необґрунтованими, і просило суд відмовити в їхньому задоволенні, посилаючись на те, що воно є добросовісним набувачем, оскільки в нього не було ніяких сумнівів у тому, що торги проводяться з дотриманням всіх чинних правил і вимог закону. З визнанням торгів недійсними, на думку відповідача, пов’язана незаконність його володіння купленою річчю, але, оскільки він набувач добросовісний, то витребування в нього цієї речі (спорткомплексу) неможливе.

Задача №8.

Козлов володів на праві власності першим поверхом двоповерхового житлового будинку, що складається із чотирьох кімнат загальною площею 72 кв. м. Другий поверх належав на праві власності Дзюбакевич. Протягом кількох років дим з печі, розташованій на першому поверсі, виходив назовні через стояк, що проходить через другий поверх. Але потім Дзюбакевич без усякого дозволу і пояснення свого вчинку закрила стояк, зробивши в ньому засувку. Таким чином стало неможливо опалювати приміщення, що належать Козлову.

Козлов звернувся до суду, що зобов'язав Дзюбакевич не чинити перешкод в опаленні приміщень першого поверху і знищити засувку. Однак виконати рішення суду виявилося неможливим, оскільки Дзюбакевич знищила весь стояк, пояснивши це тим, що він був її власністю.

Задача №9.

Кривошеїн придбав на ринку в нетверезої людини за невелику ціну електродриль. Використовуючи його, він виконав багато замовлень новоселів при заселенні будинку-новобудови і заробив гроші в сумі, що відповідає 2000 дол. США. Власник дриля, що був у нього вкрадений півроку назад, довідавшись, що він перебуває в Кривошеїна, звернувся до суду з позовом до Кривошеїна про витребування дриля і усього, що йому належить в цьому випадку. Кривошеїн заявив у суді, що він згодний сплатити позивачеві вартість дриля, що становить 45 доларів, але не може повернути сам дриль, оскільки два тижні тому назад його у нього вкрали.