Завдання

Завдання 1.

Порівняйте норми про обмежені речові права, що містяться в ЦК УРСР 1922 р., ЦК УРСР 1963 р., ЦК України.

Завдання 2.

На основі аналізу норм римського приватного права та українського законодавства складіть порівняльну таблицю: давньоримські сервітути, з одного боку, і сучасні сервітути - з іншої.

Тема 9. Право інтелектуальної власності

Практичне заняття. Рекомендована кількість годин - 6 годин.

Питання до теми:

1. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Об'єкти інтелектуальної власності. Дискусійні питання щодо поняття об'єктів інтелектуальної власності.

2. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності та права інтелектуальної власності.

3. Поняття і джерела авторського права. Суб'єктивне авторське право, його зміст і межі.

4. Об'єкти авторського права. Види об'єктів, що охороняються авторським правом.

5. Суб'єкти авторського права. Співавторство.

6. Суміжні права. Поняття і види.

7. Захист авторського права і суміжних прав.

8. Поняття і джерела права промислової власності. Об'єкти правової охорони.

9. Суб'єкти права промислової власності. Оформлення прав на об'єкти промислової власності.

10. Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації суб'єктів цивільного обігу, та знаки товарів та послуг.

Література:

1. Азимов Ч. Н. Основы патентного права Украины. - Харьков, 1995.

2. Андрощук Г.А., Ряботягова Л.И. Патентное право: правовая охрана изобретений. – Учебное пособие. - К.: МАУП, 1999. – 212 с.

3. Антимонов Б. С., Флейшниц Е. А. Авторское право. — М., 1957.

4. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність : монографія : креативи метафізичного пошуку / В.Д. Базилевич, В.В. Ільїн . ─ К. : Знання, 2008.

5. Веркман К. Товарные знаки: создание, психология восприятия: Пер. с англ. – М.: Прогрес, 1986. – 518 с.

6. Гаврилов Э.П. Советское авторское право: Основные положения, тенденции развития. - М.: Изд-во “Наука”, 1984. - 222 с.

7. Горленко С.А. Правовая охрана наименований мест происхождения товаров. 3-е изд, М., Информ. изд-й центр Роспатента, 2001. – 131 с.

8. Демченко Т.С. Охорона товарних знаків (порівняльно-правовий аналіз). (Монографія). – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. 2004. – 184 с.

9. Дозорцев В.А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодификации. Сборник статей. М.: «Статут», 2003 – 416 с.

10. Дюма Ролан. Литературная и художественная собственность. — М., 1993.

11. Захист прав інтелектуальної власності : Законодавче регулювання та правозастосування (узагальнення судової практики) / Авт.-упоряд.: Г.О. Андрощук та ін. ; Верховна Рада України . ─ К. : Парлам. вид-во, 2007 .

12. Захист прав інтелектуальної власності в господарському судочинстві / За заг. ред. В.С. Москаленка . ─ К. : Юрінком Інтер, 2009 . ─ 384 с.

13. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики: 36. наук, статей / За ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. — 424с.

14. Калятин В.О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права). Учебник. М.: Из-во НОРМА, 2000.

15. Кодинець А.О. Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у цивільному праві України: Монографія – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2007.

16. Коссак В.М. Право інтелектуальної власності : Підручник / В.М. Коссак, І.Є. Якубівський . ─ К. : Істина, 2007.

17. Крайнєв П.П., Роботягова Л.І., Дятлик І.І. Патентування винаходів в Україні / За ред. П.П. Крайнє ва: Монографія. – К.: Ін Юре, 2000.

18. Крижна В.М. Співвідношення прав на торговельну марку та промисловий зразок за законодавством України. // Вісник господарського судочинства. – 2005. - №3. – С.191-197.

19. Кузнєцова Н.С., Кохановська О.В. Найменування юридичної особи і комерційне (фірмове) найменування. – С.446-459. // Правова охорона комерційних позначень в Україні: проблеми теорії і практики: Зб. наук. статей / За заг. ред. Ю.С.Шемшученка, Ю.Л.Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України: ТОВ «Юрид. думка», 2006. – 638с.

20. Липцик Д. Авторское право и смежные права/ Пер. с фр. - М., 2002.

21. Макода В.Є. Правова охорона промислових зразків в Україні. - К., 2000.

22. Матвеев Ю.Г. Международная охрана авторских прав. - М., - 1987.

23. Мельник О.М. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні: цивільно-правовий аспект. Ірпінь, 2001. – 135 с.

24. Мусіяка В.Л. Авторские договоры. – К., 1988.

25. Мэггс П.Б., Сергеев А.П. Интеллектуальная собственность – М., Юристь, 2001.

26. Носік Ю.В. Права на комерційну таємницю в Україні: Монографія – К.: КНТ, 2007. – 240 с.

27. Основи інтелектуальної власності – К., Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. – 580 с.

28. Особисті немайнові права інтелектуальної власності творців : Монографія / НДІ приватного права і підприємництва АПН України ; За заг. ред. В.В. Луця . ─ Тернопіль : Вид-во "Підручники і посібники", 2007 . ─ 256 с.

29. Пастухов О.М. Авторське право в Інтернеті. – К.: Школа, 2004. – 144 с.

30. Пиленко А. А. Право изобретателя. - М., 2001.

31. Право інтелектуальної власності. Академічний курс : Підручник / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького . ─ К. : Ін Юре, 2004 .

32. Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони: Зб. наук. статей / За ред. Ю.С.Шемчушенка, Ю.Л.Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004 – 548 с.

33. Свядосц Ю.И. Правовая охрана товарных знаков в капиталистических странах. Учеб. Пособие. - М., 1969. – 189 с.

34. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. Учебник. 2-е изд. – М.: Проспект, 2001. – 752 с.

35. Сіренко І. Юридична природа прав на об'єкти інтелектуальної власності // Українське право, - 1997. - Число 3. - С. 132-135.

36. Шишка Р. Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект. - Харків, 2002.

37. Шляхи удосконалення правової охорони та захисту об'єктів промислової власності в Україні: аналіз, пропозиції : Монографія / Кол. авт.: О.П. Орлюк, В.П. Кращенко Л.І. Работягова та ін. ─ К. : Лазуріт-Поліграф, 2009.

Задачі

Задача №1.

Упорядники довідника «Телефони, адреси, реклама», виданого Закритим акціонерним товариством «Міська телефонна мережа», пред'явили в суді позов до упорядників довідника «Бізнес-телефони», опублікованого через два роки видавництвом «Адресні книги для підприємців», про порушення їхніх авторських прав, виплаті компенсації в розмірі 60 мінімальних розмірів заробітної плати і конфіскації контрафактних екземплярів довідника. У позовній заяві, зокрема , відзначалося, що відповідачі використовували ті самі адреси й телефонні номери абонентів. Про плагіат свідчить і той факт, що в довіднику відповідачів не виправлені навіть помилки, допущені в раніше виданому довіднику позивачів.

Заперечуючи проти позову, відповідачі пояснили, що хоча інформація про адреси й телефони охороняється авторським правом, однак вони виявили й самостійну творчість: по-іншому розташували предметний каталог, окремі рубрики, фотоілюстрації, рекламні матеріали, цифрові й графічні компоненти довідника. Суд позов задовольнив. Відповідачі оскаржили рішення суду.

Задача №2.

За договором зі співаком Матійко Відкрите акціонерне товариство «Золота мелодія» виготовило фонограми його концерту. Через місяць Матійко виявив у продажу екземпляри фонограм свого концерту, виготовлені студією, з якої в нього не було договору про передачу виняткових суміжних прав. Вважаючи свої права порушеними, Матійко звернувся в міліцію із проханням конфіскувати контрафактні екземпляри фонограм і передати їх йому. Представник міліції пояснив Матійку, що в подібних випадках захист суміжних прав здійснює тільки суд і тільки шляхом стягнення з порушників збитків.

Задача №3.

Спадкоємиця письменника Козлова Дубенко звернулася до суду з позовом до телестудії, у якому виражала незадоволення у зв'язку з екранізацією телестудією повісті Козлова «Травневі квіти». По-перше, телестудія відмовилася укласти з нею договір про уступку права екранізації повісті, заявивши, що такі договори укладаються тільки із самими авторами. По-друге, студія тривалий час не давала Дубенко для ознайомлення жодного з варіантів сценарію. Одержавши сценарій уже після початку зйомок, Дубенко дійшла висновку, що він не відповідає задуму письменника й тексту п'єси. Повість Козлова є важкою для екранізації в силу особливостей її сюжету. При перекладі її на мову телефільму необхідна була особлива чуйність до ідейної основи першоджерела. На думку Дубенко, у сценарії немає того, заради чого писалася повість. На цій підставі Дубенко протестувала проти продовження зйомок телефільму по даному сценарію.

Задача №4.

Сіюшов є автором музики до кінофільму «Рідні краї». У зв'язку з відмовою кіностудії виплатити обумовлене договором винагороду Сіюшов звернувся до суду з вимогою заборонити показ кінофільму.

Задача №5.

Петров, Іванов, Сидоров, Осипов і Кузнєцов за договором з видавництвом зобов'язалися підготувати двотомний збірник статей. Коли вийшов перший том, то у якості укладачів у ньому були зазначені тільки Петров і Іванов. Вони ж були названі як автори вступної статті. У позовній заяві до суду Сидоров, Осипов і Кузнєцов вимагали зобов’язати видавництва опублікувати відповідне виправлення в другому томі і виплатити їм гонорар пропорційно їх праці.

Сидоров - журналіст, він один здійснив літературну обробку опублікованих текстів. Осипов, що володіє іноземними мовами, звірив тексти з іноземними джерелами. Петров і Іванов підтвердили виконання робіт Сидоровим і Осиповим. Крім того, вони відзначили, що із представлених Кузнєцовим 42 авторських аркушів тексту 24 містили застарілий матеріал або не відповідали профілю видання, а 18 були настільки недбало підготовлені, що майже повністю були ними перероблені. Із наданого ним матеріалу для вступної статті загальним обсягом 2 авторські аркуші вони взяли лише 3 сторінки. У цілому обсяг вступної статті склав 3 авторські аркуші.

Задача №6.

Трофімов без згоди автора семи пісень, записаних на фонограму (Кедрова), їхнього виконавця (Жарова) і виробника фонограми (Закрите акціонерне товариство «Камертон») відтворив зазначену фонограму. Довідавшись про це, ЗАТ «Камертон» звернулося до суду з позовом про стягнення із Трофімова винагороди за відтворення фонограми, відшкодуванні збитків (включаючи упущену вигоду) і штрафу в розмірі 10% суми, що буде присуджена на користь позивача. Заперечуючи проти позову, Трофімов пояснював, що він відтворив фонограму в особистих цілях. Крім того, Трофімов виразив бажання сплатити передбачену законодавством винагороду як ЗАТ «Камертон», так і авторові пісень (Кедрову) і їхньому виконавцеві (Жарову).

Задача №7.

В Укрпатент була подана заявка на видачу патенту на корисну модель «Конструкція телескопічного триконтурного котла». У видачі патенту за цією заявкою було відмовлено з мотивів відсутності новизни пропозиції. При цьому експерт послався на книгу Петренка «Експлуатація котелень малої потужності», видану до подачі заявки, і на більше ранню заявку іншого автора, у яких описуються подібні конструкції котлів.

Задача №8.

Колесниченко було відмовлено у видачі патенту на промисловий зразок «Комплект меблів для холу». Відмова мотивувалася тим, що на дату пріоритету заявки в журналі «Меблева промисловість» була опублікована інформація про нові зразки вітчизняних меблів, намічених до випуску, і серед них фігурувало найменування: «Комплект меблів для холу». Крім того, експертиза відзначила, що у зв'язку з новим художньо-конструкторським рішенням комплекту меблів його тепер можна виготовляти тільки вручну.

Задача №9.

Дизайнер будинку мод Соколова розробила нове художньо-конструкторське рішення виробу «Пальто жіноче» і подала на нього заявку як на промисловий зразок. Через 8 місяців після прийняття заявки до розгляду йому було відмовлено у видачі патенту із вказівкою на недотримання встановленого порядку оформлення прав на промисловий зразок, створений автором у зв'язку з виконанням ним своїх службових обов'язків. Соколова оскаржила це рішення до суду.

Задача №10.

Петренку було відмовлено у видачі патенту на винахід під назвою «Пасова передача» з посиланням на патент Федеративної республіки Німеччина 1999 р. Заперечуючи проти доводів експертизи, Петренко вказав, що протипоставлене рішення принципово відрізняється від його винаходу. Укрпатент погодився з його запереченням і ухвалив рішення про видачу патенту. Через 14 місяців в Укрпатент звернувся Громико з вимогою визнати виданий патент недійсним через наявність на аналогічний пристрій патенту Японії 1997 р. Під час аналізу вказаного джерела було виявлено ряд відмінностей винаходу Петренка від винаходу, що охороняється японським патентом.

Задача №11.

Бельгійська фірма подала в Укрпатент заявку на видачу патенту на винахід «Пристрій для фотоемульсійних вимірів». У заявці вказувалося, що вона користується конвенційним пріоритетом, оскільки аналогічна заявка була подана в Бельгії ще півтора роки тому. Укрпатент відмовився прийняти заявку і зажадав від фірми, щоб вона, по-перше, подала заявку через українського патентного повіреного, по-друге, сплатила збір за подання заявки і, по-третє, у місячний строк надала копію первісної заявки.

Задача №12.

Чекалова звернулася до суду з позовом про визнання її співавтором трьох винаходів, патенти на які видані на ім'я: 1) Дубровина, Воронова й Семенова; 2) Щубровина й Воронова; 3) Ільїної, Смирнова й Федорова. В обґрунтування позову Чекалова послалася на те, що відповідно до плану науково-дослідних робіт підприємства вона була керівником і головним конструктором досліджень, у результаті яких з'явилися винаходи, що охороняються патентами. Відповідачі - автори винаходів не заперечували проти включення Чекалової у число співавторів. При розгляді справи в суді було встановлено, що Чекалова приймала активну особисту участь у розміщенні устаткування, з використанням якого були створені винаходи. Крім того, її творчість призвела до значного вдосконалення конструкції пристроїв, захищених патентами. Патенти були видані, коли Чекалова на підприємстві не працювала, і вона дізналася про їхню видачу лише через півроку. Протягом року вона намагалася вирішити питання про співавторство з керівником підприємства, а до суду звернулася через два роки після видачі патентів.

Задача №13.

За згодою вдови Баранова Товариство з обмеженою відповідальністю «Косметика», що виробляє засоби для догляду за шкірою, зареєструвало торговельну марку «Лосьйон Баранова». При розробці лосьйона були використані рецептури відомого косметолога Баранова.

Через рік у продаж під тією ж назвою надійшли лосьйони, вироблені Відкритим акціонерним товариством «Біопрепарати». Ці лосьйони за своїми властивостями істотно відрізнялися від «Лосьйона Баранова». Відхиливши прохання ТОВ «Косметика» про припинення випуску і продажу даних лосьйонів, ВАТ «Біопрепарати» звернулося до суду із запереченням проти реєстрації торговельної марки, вимагаючи визнати реєстрацію недійсною. Заперечення обґрунтовувалося тим, що до реєстрації торговельної марки ВАТ «Біопрепарати» за договором з ТОВ «Косметика» одержувало від останнього компоненти лосьйона, виготовленого по рецептурах Баранова, і випускало на їхній основі лосьйони з тими ж властивостями, що й «Лосьйон Баранова».

Задача №14.

Укрпатент видав Закритому акціонерному товариству «Прайм» свідоцтво про реєстрацію торговельної марки «Іван Чернов і нащадки» за класом Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (МКТП) «безалкогольні напої». Через чотири роки іноземна фірма «Реда» направила до суду позов, вимагаючи визнати недійсною реєстрацію торговельної марки. В обґрунтування позову вказувалися наступні обставини: 1) подібність до ступеня змішання зареєстровано знака для товарів і послуг «Іван Чернов і нащадки» і знака фірми «Реда», право використання якого фірма одержала за договором від самого Івана Чернова; 2) використання обох знаків в одному класі товарів МКТП; 3) наявність факту недобросовісної конкуренції з боку ЗАТ «Прайм» у формі порушення виключних прав фірми на раніше зареєстровані фірмою за кордоном і в Україні інші знаки з використанням ім'я Івана Чернова, такі як: «Сини Івана Чернова», «Торговельна компанія «Чернов», «Компанія Іван Чернов Лімітед».

Задача №15.

Комерційне підприємство, що знаходиться у Львові, випустило в продаж партію мінеральної води із зазначенням на пляшках найменування «Мінеральна вода «Моршинська». У відповідь на заяву Закритого акціонерного товариства «Мінеральні води», що має свідоцтво про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення найменування «Моршинська», про незаконність використання подібного найменування місця походження товару підприємство пояснило, що воно вказало справжнє місце походження товару, оскільки одержує воду для розливу зі свердловини, що розташована в межах міста Моршин.