Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
вопросы и ответы.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
16.11.2018
Размер:
437.25 Кб
Скачать
    1. Вимого до власного капіталу потенц. Позичальника

Оцінка фінансового стану, а відповідно й надійності позичальника здійснюється на основі аналізу поточного стану справ позичальника та тенденцій у минулому. При цьому основним фінансовим документом, що аналізується, є баланс. Так, співвідношення суми власного капіталу і суми всієї заборгованості підприємства має становити не менше ніж 30 : 70. Власний капітал — це захист як кредитора, так і позичальника, якщо ситуація виявиться гіршою, ніж очікувалося. Підприємства, які мають достатній обсяг власного капіталу, здатні пережити найскладніші часи.

Для оцінки майнового стану позичальника кредитні установи вимагають чіткого розмежування власного й орендованого майна. Тому перед тим, як звернутися за кредитом, слід подбати, щоб були юридично підтверджені права господарства на власне майно та перелік орендованого майна і все це було правильно відображено в бухгалтерському обліку.

  1. Участь власних коштів за фінансування об'єкта, що кредитується

Позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні об’єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу (за міжнародними стандартами 30% власних коштів у фінансуванні кредитного заходу).

8. Оцінювання доцільності і прибутковості позичкової операції.

Статистичне забезпечення управління ефективністю діяльності підприємств з урахуванням процесу залучення коштів передбачає оцінку доцільності цього залучення. У свою чергу, оцінку такої доцільності можна дістати у вигляді різниці між обсягами доходів від позичкових коштів та вартістю їх залучення.

11. Оцінювання можливості повернення позички за рахунок цільових джерел

Основною передумовою повернення банківської позички є цільові грошові надходження, дохід, прибуток від реалізації об’єкта, що прокредитований. Але будь-яка кредитна операція пов’язана з певним ризиком. Тобто можлива ситуація, що позичальник не зможе одержати достатню суму цільових грошових надходжень, доходу, прибутку і тому не забезпечить своєчасного повернення боргу. Для страхування цього ризику застосовуються певні форми страхування повернення боргу, або певні гарантії.    Отже, в банківській практиці використовується два джерела погашення позичок — первинні і вторинні.    Для фінансово стабільних позичальників, які належать до першокласних клієнтів банку, цілком достатньо закріпити в кредитній угоді первинне джерело погашення позички. Але першокласні клієнти не є домінуючими в загальній масі позичальників, тому в більшості випадків банки змушені застосовувати, поряд з первинними, і вторинні (додаткові) засоби захисту від кредитного ризику, тобто вимагати від позичальників певного забезпечення.    В Україні згідно з чинним законодавством банки можуть використовувати такі форми забезпечення позичок: — застава; — гарантія; — перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи; — іпотека; — страхова угода (поліс).