Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
вопросы и ответы.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
16.11.2018
Размер:
437.25 Кб
Скачать

58. Робота банку, що повязана з погашенням проблемних позик

На сьогодні в практиці заходів щодо повернен­ня проблемних кредитів сформувалися деякі типові схеми погашення проблемної й простроченої заборгованості.

Схема першого типу. Прострочена заборгованість за кредитом погашається одноразово без додаткового кредитування й переведення позичкової заборгованості на третю особу, але з використанням дебіторської заборгованості третіх осіб позичальнику банку. Для практичного застосування схеми першого типу необхідна наявність у позичальника дебітора, борг якого складає величину, не меншу за розмір простроченої заборгованості, а його фінансовий стан оцінюється, як більш надійний (стійкий), ніж у позичальника. Крім того, у дебітора повинні бути кошти, цінні папери, інші активи, з якими може працювати банк і ринкова вартість яких є еквівалентною до величини простроченої заборгованості за кредитом.

ІІ. Сума простроченої заборгованості за кредитом погашається позичальником коштами, отриманими за реалізовану про­дукцію (послуги) від кредитоспроможної зацікавленої третьої особи, що одержує, у свою чергу, кредит у банку.

ІІІ. Прострочена заборгованість за кредитом перетворюється на термінову позичкову або дебіторську заборгованість шляхом переведення боргу на юридичну особу, діяльність якої контролюється банком. У такому разі зазначена юридична особа одержує деяке майно позичальника, експлуатуючи яке, можна отримати кошти, достатні для погашення позичкової заборгованості.

Схема четвертого типу. Банк надає кредит юридичній особі, діяльність якої контролюється. Вона фінансує позичальника (як прави­ло, забезпечуючи його сировиною, матеріалами) із метою завершення ви­робничого циклу. Кошти від реалізації готової продукції спрямовуються на погашення як простроченої заборгованості позичальника, так і креди­ту, виданого підконтрольній юридичній особі. У цьому випадку передбачається, що позичальник має об'єкт незавершеного виробництва і за умови до фінансування виробничого циклу кінцевий продукт користуватиметься попитом на ринку, а його вартість дасть змогу цілком розрахуватися за боргами.

59 Контроль за своєчасним і повним погашенням кредиту

і виплатою процентів по ньому є важливим етапом процесу кредитування. Він здійснюється систематичними шляхом аналізу досьє позичальника, перегляду кредитного портфеля банку, оцінка стану позик і проведення аудиторських перевірок.

У разі ненадходження платежів по у терміни, встановлені кредитним договором, або у разі інших негативних змін у становищі позичальника, відповідальний співробітник кредитного підрозділу інформує керівництво банку і переводить кредит до розряду «Спеціальний контроль».

Основні події, що можуть спричинити присвоєння кредиту статусу «Спеціальний контроль», такі:

- несплата % і/чи неповернення основної суми боргу або її частини;

- несприятлива зміна у вартості забезпечення кредиту;

- більш низькі, ніж передбачалося, надходження на рахунок позичальника;

- фінансові показники, що відбивають несприятливе фінансове становище позичальника.

У банку, для здійснення контролю за погашенням кредиту, формується спеціальне кредитне досьє, де зосереджена вся документація за кредитною угодою і всі необхідні відомості про позичальника. Докумен­ти групуються в такий спосіб:

- матеріали щодо кредиту (копії кредитного договору, боргових зобо­в'язань, гарантійних листів тощо);

- фінансово-економічна інформація (фінансові звіти, аналітичні таб­лиці, податкові декларації; бізнес-плани тощо);

- матеріали про кредитоспроможність клієнта (аналітичні звіти кре­дитних інспекторів, відомості, отримані від інших банків, відповіді на запити тощо);

- документи щодо забезпечення кредиту (договір застави, документи про передачу прав по внесках і цінних паперах, заставні тощо);

- листування по кредиту (листування з клієнтом, записи телефонних розмов тощо).

Напрями роботи банку щодо зниження рівня проблемних ак­тивів і запобігання їхнього виникнення можна поділити на:

- теоретичний, пов'язаний з аналізом сформульованої проблеми;

- прикладний (організаційний), метою якого є створення умов (зокре­ма, формування відповідних організаційних структур) для реалізації на­мічених програм щодо роботи з проблемних активів.