Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
экономтеория.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
16.11.2018
Размер:
1.9 Mб
Скачать

Розділ 17. Економічне зростання та економічна нестабільність

1. Економічне зростання і його типи;

2. Циклічні коливання ринкової економіки та їх причини;

3. Безробіття, його типи та наслідки;

4. Інфляція: суть, види, причини і наслідки;

Економічне зростання є однією з найважливіших проблем суспільного розвитку, від нього залежать потенційні можливості будь-якої країни щодо забезпечення життєвого рівня свого народу. Тому ця проблема, починаючи з XIX ст., завжди була в центрі уваги як науковців, так і політиків. Відповідно її по-різному пояснювали, тобто були різні теорії економічного зростання.

На сучасному етапі існують дві основні групи теорій економічного зростання: неокласична та кейнсіанська і неокейнсіанська. Неокласична теорія передбачає, що ринкова економіка за своєю природою стабільна і має тенденцію до повної зайнятості. Вважається, що ціни чинників виробництва зберігають довгострокову гнучкість і відбувається заміщення чинників у відповідь на зміну їх ціни. А це призводить до зміни співвідношення між використовуваними чинниками виробництва, змінюючи капіталомісткість. Таким саморегулюванням і забезпечується економічне зростання.

Кейнсіанська і неокейнсіанська теорії розглядають ринкову економіку як нестабільну за своєю природою. Умови, необхідні для підтримання рівноваги, на думку прибічників цих теорій, настільки складні, що вірогідність їх виконання дуже мала. Тому для забезпечення динамічної рівноваги потрібна регулююча роль держави.

1. Економічне зростання і його типи

Економічне зростання — це тривале збільшення виробничого потенціалу економіки. Останній пов'язаний із такими виробничими чинниками, як праця, капітал, технічні знання, земля, використання яких пов'язане із межею виробничих можливостей. Економічне зростання є, по суті, розширенням меж виробничих можливостей країни, тобто зростанням економічної могутності країни. Воно означає постійне, стійке розширення масштабів економічної діяльності даної системи, що виражається у збільшенні розмірів використовуваних чинників виробництва і виробленого продукту — товарів та послуг. Оскільки розширення виробничих можливостей означає у тривалому періоді зростання національного продукту, то головним критерієм економічного зростання є збільшення валового внутрішнього продукту, або національного доходу. Оскільки названі показники визначаються як у поточних, так і порівняльних цінах, то розрізняють номінальне і реальне економічне зростання. Якщо національний продукт збільшується у поточних цінах, то економічне зростання є номінальним. Реальне економічне зростання означає збільшення реального національного продукту, обчисленого у порівняльних цінах.

Економічне зростання вимірюється двома способами: темпом зростання реального ВВП, або національного доходу, і приростом їх у розрахунку на душу населення. Застосування того чи іншого способу пов'язане з метою аналізу економічного зростання. Перший спосіб використовується тоді, коли визначають економічну могутність країни, її воєнно-політичний потенціал. А при порівнянні рівнів життя використовується показник динаміки реального ВВП або національного доходу на душу населення. Саме він свідчить про справжнє економічне зростання. Обидва показники вимірюються річними темпами у відсотках.

Проблемі економічного зростання у кожній країні надається першорядне значення. Воно саме по собі розглядається як важлива мета країни. По-перше, збільшення ВВП у розрахунку на душу населення означає підвищення рівня життя, бо зростання реального продукту спричинює збільшення товарів та послуг, що є основою матеріального достатку населення країни. Зростаюча економіка має більшу здатність задовольнити нові потреби людей. По-друге, економічне зростання створює сприятливі умови для розв'язання соціальних проблем суспільства, таких як освіта, охорона здоров'я, соціальний захист населення, житло. По-третє, розширення виробничих можливостей створює основу для розв'язання проблеми зайнятості, збільшення робочих місць і удосконалення умов праці. По-четверте, економічне зростання дає змогу розробляти і здійснювати програми охорони навколишнього середовища, створює можливості для розв'язання проблеми обмеженості природних ресурсів. По-п'яте, економічне зростання, збільшуючи економічну могутність, створює базис для зміцнення ролі країни на світовій арені.

Розглянемо чинники економічного зростання. Вони багатоманітні — економічні, природні, політичні, соціальні, зовнішні. Економічне зростання завжди виступає як результат їх взаємодії. До природно - економічних чинників, насамперед, належать ті, що визначають можливості збільшення обсягів виробництва товарів та послуг. Це кількість і якість природних ресурсів, кількість і якість Трудового потенціалу країни, обсяг і якісний стан основного капіталу, що виявляється у рівні його технічної оснащеності та зношеності, а також рівень технології або науково-технічного прогресу. Саме цими чинниками визначаються можливості суспільства збільшувати обсяги виробництва, їх ще називають чинниками пропозиції. Вони складають матеріальний базис, що робить можливим економічне зростання.

А реальне зростання значною мірою залежить від такого чинника, як попит, бо для реалізації можливостей виробничого потенціалу економіка повинна забезпечити повне використання зростаючого обсягу ресурсів. Для цього потрібне збільшення рівня сукупних видатків. Отже, платоспроможність суб'єктів економіки є важливим чинником економічного зростання. А в Україні він на такому рівні, що не забезпечує реалізацію наявних можливостей для збільшення обсягів виробництва.

На економічне зростання впливає і чинник розподілу. Для ефективного використання виробничого потенціалу потрібно забезпечити не тільки повне залучення ресурсів в економічний оборот, а й їх найефективнішу утилізацію. Зростаючий обсяг ресурсів необхідно розподілити так, щоб отримати максимальний обсяг продукції.

Названі чинники між собою взаємопов'язані. Так, безробіття уповільнює темпи збільшення капіталу і зростання витрат на дослідження. А низькі темпи впровадження нововведень і здійснення інвестицій збільшують безробіття.

Здатність економіки повністю реалізувати свій виробничий потенціал обмежується чинниками попиту та розподілу. Його приріст реалізується тоді, коли сукупні витрати (попит) збільшуються темпами, достатніми для підтримання повної зайнятості, а додаткові ресурси використовуються, щоб забезпечити максимально можливе збільшення випуску продукції. Але при всій важливості попиту та розподілу першорядними є чинники пропозиції.

Збільшення реального обсягу національного продукту може здійснюватися двома шляхами:

1) залученням більшого обсягу ресурсів;

2} продуктивнішим використанням наявних ресурсів.

Залежно від цього розрізняють два типи економічного зростання: екстенсивне і інтенсивне. Екстенсивним є таке економічне зростання, коли збільшення обсягу реального продукту досягається шляхом збільшення використовуваних чинників виробництва при збереженні відносно сталих техніко-економічних параметрів. Це означає, що для збільшення обсягів виробництва використовуються додаткові сировинні ресурси, збільшується обсяг основного капіталу, зростає чисельність працюючих, тоді як рівень технічної і технологічної оснащеності виробництва залишається відносно незмінним. При інтенсивному економічному зростанні збільшення обсягів виробництва товарів і послуг досягається за рахунок ефективнішого використання наявних чинників виробництва на основі використання науково-технічного прогресу. Це означає, що зростання реального продукту забезпечується за рахунок підвищення кваліфікації працівників, їх досвіду і професіоналізму, застосування принципово нових технологій і технічних засобів, раціональнішої організації виробництва. У кінцевому підсумку інтенсивне економічне зростання виявляється у збільшенні обсягів створюваних благ за рахунок підвищення продуктивності праці. Тому усі чинники останньої є чинниками інтенсивного економічного зростання. До них належать:

1) науково-технічний прогрес (нова техніка, прогресивні технології, раціональна організація і управління виробництвом);

2) збільшення інвестицій, що спричинює зростання капіталоозброєності праці;

3) освіта і професійна підготовка кадрів;

4) вигоди від економії, зумовленої ефектом масштабу виробництва;

5) ефективне розміщення ресурсів, особливо переміщення робочої сили із низькопродуктивних галузей у високопродуктивні.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]