5. Суперечності механізму саморегулювання ринкової економіки

Отаке, нормальне функціонування ринкової економіки забезпечується її саморегулюванням, що здійснюється через механізм, який включає попит, пропозицію, ціну і конкуренцію. Взаємодія цих елементів забезпечує постійну підтримку рівноваги ринку. Він функціонує таким чином, що надає економіці певної стрункості, забезпечує порядок у взаємодії усіх суб'єктів економічної діяльності. Саме цей механізм, при зовнішній видимості анархії і безладдя, здійснює неусвідомлену координацію дій людей і фірм, забезпечує, насамперед, узгодження між обмеженими ресурсами суспільства та його потребами. Через це класик політичної економії А. Сміт назвав такий механізм «принципом невидимої руки».

Механізм саморегулювання ринкової економіки має чимало позитивних рис. Він ґрунтується на особистій свободі суб'єктів економічної діяльності, що дозволяє здійснювати координацію економічної діяльності суб'єктів без примусу. Саме ця риса забезпечує ринковій економіці досягнення значних успіхів, бо кожен учасник економічної діяльності здійснює, її виходячи з власної вигоди, власних інтересів.

Важливою позитивною рисою механізму саморегулювання ринкової економіки є те, що він забезпечує ефективний розподіл ресурсів на виробництво тих благ, у яких суспільство має нагальну потребу. При цьому створюються умови, за яких кожен господарюючий суб'єкт своєю діяльністю сприяє розробці і впровадженню нової техніки, технології і організації виробництва. Так, механізм саморегулювання сприяє досягненню високої економічної ефективності.

Проте механізм саморегулювання має й суттєві вади. По-перше, його функціонування на певному етапі розвитку ринкової економіки призводить до виникнення сили, що значно гальмує його дію. Нею стає монополія, що є антиподом вільної конкуренції та істотно обмежує один з основоположних принципів ринкової системи — економічну свободу її суб'єктів, а отже, вільну конкуренцію. Монополія знижує роль ринкового механізму ефективного розподілу ресурсів, бо виробники, одержуючи економічну владу, стають менш залежними від споживачів, одержують можливість диктату над ними.

По-друге, механізм саморегулювання ринкової економіки породжує соціально-економічну нерівність. Як ми бачили раніше, конкуренція зумовлює розподіл доходів залежно від ефективності. А це за умов нерівності суб'єктів господарювання призводить до розшарування суспільства, поглиблює майнову нерівність його членів. Відбувається надмірне зростання багатства у одних і погіршення становища інших, що посилює соціальні суперечності у суспільстві.

По-третє, механізм саморегулювання ринкової економіки породжує її нестабільність, що виявляється у безробітті, інфляції та циклічному розвитку. Стихійність розвитку, прагнення найповнішої реалізації власних інтересів за певних умов викликає порушення рівноваги у рамках усієї економіки, що виявляється у формі економічних криз надвиробництва. Останні збільшують безробіття, викликають інфляцію та інші негативні явища, що врешті-решт позначаються на рівні життя значної частини суспільства. Усунути ці негативні явища механізм саморегулювання ринкової економіки, як показує історичний досвід її функціонування, не здатний.

Отже, при усіх позитивних рисах механізму саморегулювання ринкової економіки притаманні глибокі суперечності. Зменшити їх глибину і гостроту покликана держава.