3. Методи економічних досліджень.

Економічні закони

Сфера економічного життя суспільства надзвичайно складна. Якщо її досліджувати без будь-якого керованого начала, то дістанемо не систему знань про економіку, а хаотичне нагромадження не пов'язаних між собою фактів і понять. Щоб отримати систему економічних знань, потрібно бути озброєним науковими методами, за допомогою яких і можна встановити внутрішні закономірності економіки. Лише застосовуючи наукові методи, можна пізнати суть явищ.

Термін «метод» походить від грецького слова «методас», що буквально означає «шлях до чогось», «шлях до пізнання». Це певна сукупність, або система, прийомів і операцій з метою відтворення у мисленні предмета, що вивчається. Тобто, метод — це знаряддя для пізнання кола явищ, що складають предмет науки. Які ж методи використовуються при дослідженні економічного життя суспільства? Це як загальнонаукові, так і специфічні методи, пов'язані із особливостями предмета економічної теорії.

Дослідження економіки, як і будь-якої іншої природної чи соціальної системи, насамперед передбачає певну технологію, тобто послідовність цього дослідження. В економічній теорії, як і в інших науках, дослідження проходить 4 стадії.

- Перша стадія — нагромадження фактів, що характеризують певні економічні явища, шляхом спостереження.

- На другій стадії відбувається аналіз зібраних фактів, їх узагальнення. Отримані факти класифікуються, відбираються найістотніші з них, неістотні відкидаються.

- На третій фазі з'ясовуються взаємозв'язки між проаналізованими фактами, робляться певні узагальнення, на підставі яких формуються поняття та закони, тобто створюється теорія.

- А завершальна стадія є стадією перевірки правильності розроблених теоретичних висновків шляхом співставлення їх з реальністю, тобто тим, що відбувається у реальному економічному житті. Критерієм істинності виступає відповідність створених теоретичних конструкцій реаліям життя.

У процесі дослідження економічного життя суспільства використовуються такі загальнонаукові методи, як аналіз і синтез, індукція і дедукція. Аналіз передбачає розмежування предмета дослідження на складові частини, їх вивчення, виявлення істотних ознак та зв'язків. А синтез зводиться до поєднання розрізнених раніше складових частин у цілісність з урахуванням взаємозв'язків між ними, тобто дає змогу одержати цілісну уяву про досліджуваний предмет.

Метод індукції означає виведення узагальнень, теоретичних висновків на основі попереднього вивчення окремих фактів. Цей метод доповнюється методом дедукції — побудови узагальнюючих теоретичних висновків, істинність яких перевіряється аналізом явищ, щодо яких цей висновок зроблений. Він застосовується, як правило, після того, як накопичено та теоретично висвітлено емпіричний матеріал з метою його систематизації, послідовнішого виведення усіх наслідків із первісного узагальнення. Слід зазначити, що. ці два методи взаємопов'язані і взаємообумовлені й лише за таких умов є методами пізнання дійсності.

Отримання істинного знання про економіку передбачає обов'язкове використання діалектичного методу, основи якого закладені давньогрецькими мислителями і глибоко розкриті Гегелем. Метод діалектики виходить з певних принципів. По-перше, всі явища та відносини реального життя перебувають у процесі постійного розвитку та зміни. По-друге, розвиток будь-якого явища відбувається від простого до складного, від нижчих форм до вищих. Складні відносини чи явища можуть виявитися лише тоді, коли знайшли розвиток ті відносини чи явища, на основі яких вони виникли. По-третє, рушійною силою розвитку, що зумовлює перехід від простого до складного, є єдність та боротьба протилежностей, внутрішні суперечності явища. Застосування діалектичного методу в економічній теорії передбачає, що процеси та явища у сфері економічного життя суспільства перебувають у постійному русі, виникають, розвиваються і зникають, ніколи не залишаючись у стані спокою.

Діалектичний метод дослідження економіки передбачає застосування методу наукової абстракції. Останнє означає відволікання, відмову від одиничного, випадкового у досліджуваному явищі або процесі, виділення у них стійкого, типового, постійного. Дослідник виділяє найсуттєвіші сторони процесу, що вивчається, абстрагується від усього другорядного, випадкового. Спочатку дається загальна характеристика явища, визначаються притаманні йому суперечності, а потім розглядаються конкретні вияви цього явища. Таким чином найзагальніша (проста) економічна форма розгортається у цілісну систему економічних явищ відповідно до власної внутрішньої логіки останньої. Те, від чого на початковому етапі абстрагувалися з метою виявлення глибинніших суттєвих відносин, тепер підлягає роз'ясненню. У результаті конкретне постає не випадковим нагромадженням явищ, а цілісною панорамою економічного життя. При використанні методу абстракції необхідно дотримуватися певних меж такого абстрагування. Відволікання від конкретного, що знаходиться на поверхні життя, має бути досить глибоким, щоб виявити суттєвий зв'язок між явищами у чистому вигляді. У той самий час воно не повинно переходити межу, за якою зникає реальний зміст досліджуваного явища. Тому метод абстракції тісно пов'язаний із поняттям конкретного, бо сама абстракція є лише сходинкою до пізнання конкретного, однією з граней конкретного і тому складає його протилежність. Конкретним є цілісний об'єкт у єдності його різноманітних рис і граней, кожна з яких після її вичленення за допомогою аналізу може бути розкрита у певному визначенні.

Процес пізнання економічного життя потребує використання і методу системності Окремі явища та процеси економіки в реальній дійсності перебувають у нерозривному взаємозв'язку і взаємодії, функціонують як єдиний організм. Саме під таким кутом зору і має здійснюватися їх дослідження. Завдання процесу пізнання полягає в тому, щоб звести окремі отримані знання та висновки у певну систему, виявити між ними взаємозв'язки, встановити координацію і субординацію, які були б адекватні реально функціонуючому цілісному економічному організмові.

Процеси, що відбуваються в економіці, мають як якісні, так і кількісні параметри. Тому дослідження їх зумовлює і використання статистичних методів як методів кількісного аналізу. Вони необхідні тому, що логічні висновки і узагальнення неможливо зробити, не переконавшись, насамперед, що досліджувані явище чи процес є масовими, або типовими. Суть цих методів полягає у порівнянні економічних величин, що випливають із якоїсь теоретичної моделі, з дійсними кількісними характеристиками, зумовленими практикою життя.

Економічне життя суспільства є постійно змінюваним процесом, що здійснюється як у просторовому, так і часовому вимірах. Тому і дослідження його потрібно здійснювати у тій історичній послідовності, в якій відбувався розвиток економіки. Такий підхід забезпечується історичним методом, суть якого у порівнянні досліджуваних явищ на різних етапах їх історичного розвитку і врахуванні результатів такого порівняння при формуванні теоретичних висновків щодо їхнього стану на досліджуваному етапі. Однак слід враховувати, що історичний процес розвитку економіки відбувається не прямолінійно, а з певними відхиленнями і відступами від основного напряму під впливом випадкових факторів. Тому історичний метод дослідження потрібно поєднувати з логічним, який, за висловом одного з відомих економістів минулого, є ні чим іншим, як історичним, але звільненим від історичної форми і заважаючих випадковостей.

За сучасних умов розвитку економіки нерідко застосовується метод економічного експерименту. Він полягає у теоретичному обґрунтуванні певних закономірностей і напрямів розвитку економіки чи її окремих складових. За умов великих масштабів економічної діяльності реалізація обґрунтованих положень у межах усієї економіки у випадку їх помилковості може призвести до великих збитків. Щоб цього уникнути і водночас на практиці визначити істинність теоретичних висновків і рекомендацій, здійснюється їх апробація на певній кількості об'єктів економічної діяльності. Такий підхід дає змогу перевірити теоретичні моделі практикою економічного життя.

Отже, дослідження предмета економічної теорії здійснюється багатьма методами. Результатом їх застосування, як і в інших науках, є створення категорій та законів. Економічна категорія — логічне поняття, що відображає в узагальненому вигляді певні сторони або процеси економічного життя суспільства, тобто родові ознаки економічних явищ. Прикладом таких категорій є товар, ціна, гроші, капітал, прибуток, витрати виробництва тощо. Категорії істинні доти, поки існують економічні явища, які відображаються у категорії. При відмиранні таких явищ відпадає і потреба в економічних категоріях, бо вони будуть неправильними.

Завдання будь-якої науки не зводиться лише до встановлення категорій. Необхідне також визначення тих взаємозв'язків та залежностей, що існують між ними. Вони виявляються у законах, які виражають глибинну суть явищ, їх внутрішній зв'язок і взаємозалежність. Економічні закони — це постійно відновлювані причинно-наслідкові зв'язки між: економічними явищами. Вони є законами економічної життєдіяльності людей. Гегель писав про політичну економію як науку, що має перед собою масу випадковостей і відшукує їх закони. Економічні закони носять об'єктивний характер. Вони, як і закони природи, діють в об'єктивній реальності, поза свідомістю людей. Тому люди довільно змінити чи «відмінити» ці закони не можуть.

На відміну від законів природи, що є вічними, економічні закони носять історичний характер. Залежно від періоду дії їх можна поділити на всезагальні, загальні та специфічні. Всезагальними є економічні закони, притаманні усім без винятку історичним епохам. Вони виражають поступальний процес розвитку економіки, підвищення його ефективності. До цих законів належать закон економії праці, зростання потреб, суспільного розподілу праці. Загальними економічними законами називають ті, що діють протягом кількох епох, де є умови для їх дії. Це, наприклад, закон вартості (цінності). Специфічні закони — це закони розвитку конкретних історично визначених форм господарювання. До цієї групи належить переважна більшість законів економіки за сучасних умов.

Об'єктивний характер економічних законів не виключає їх пізнання та використання у практиці господарювання. Пізнання економічних законів означає з'ясування причинно-наслідкових зв'язків, що існують у тих чи інших економічних процесах. Це дає змогу відтворити ці зв'язки в мисленні, обґрунтовувати механізми їх використання у практичній господарській діяльності.

Водночас слід зазначити, що у сфері економічного життя суспільства крім економічних законів діють і суб'єктивно-психологічні. Вони безперечно впливають на економіку. Суб'єкти економічної діяльності — це люди, наділені свідомістю. Здійснюючи економічну діяльність, вони виявляють певну волю, визначають свої потреби й інші аспекти поведінки у сфері економіки, тобто формують певну економічну психологію, певний економічний спосіб мислення. Особливо важлива роль цього фактора за умов ринкової економіки, коли кожен її суб'єкт самостійно приймає рішення щодо своїх дій у цій сфері. На їх поведінку істотно впливають психологічні закони.