3. Пропозиції грошей

Найзагальніше поняття грошей зводиться до ліквідних активів, тобто таких засобів, що можуть бути порівняно швидко та без великих втрат переведені у готівку. Грошова маса країни і є масою таких активів, що виступає як сукупність усіх грошових засобів, що знаходяться в економіці у готівковій та безготівковій формах і виконують функцію засобів обігу, платежу та накопичення. Залежно від рівня ліквідності цих засобів у грошовій масі виділяють кілька грошових агрегатів, які позначаються через М1, М2, МЗ і т. п. Поділ цей у різних країнах неоднаковий, що зумовлено відмінами у їх фінансово-кредитних системах. Так, у США виділяють 4 агрегати, у Великобританії — 9, в Україні — 4 (MO, M1, M2 і МЗ).

Грошовий агрегат МІ — це грошова маса у вузькому розумінні, або гроші для операцій. Вона є найважливішою І безпосередньо видимою мірою грошей, які використовуються як платіжний засіб. Цей агрегат включає кілька складових. Першим елементом є готівкові гроші поза фінансовими закладами, що є зобов'язаннями держави та П агентів і включають банкноти та монети. Банкноти за сучасних умов є різновидом кредитних грошей, емісія яких здійснюється центральними банками, має загальну оборотність і абсолютну ліквідність. Сюди належить і розмінна, або білонна, монета, яка по суті є різновидом паперових грошей.

Другий елемент — це чекові вклади, або депозити, тобто вклади фізичних та юридичних осіб у комерційні банки та ощадні установи, кошти з яких можуть бути передані іншим особам у вигляді відповідних платежів згідно з комерційними угодами, що здійснюються з допомогою чеків або електронних грошових переказів. Це зручна форма, бо замість готівкових грошей випускається чек на певну суму, що передається продавцю товарів. Ці депозити називають ще трансакційними депозитами, або трансакційними грішми.

В деяких країнах у цей грошовий агрегат, крім перелічених елементів, включають такі форми грошей, як чековий рахунок, який є депозитом, за яким, крім платіжних послуг, забезпечується набір банківських послуг — кредитні картки, дорожні чеки, сейфове зберігання грошей.

У складі грошового агрегату МІ виділяють агрегат МО, який включає банкноти та монети. Цей агрегат разом із депозитами комерційних банків у центральному банку країни називають грішми високої ефективності, або грошовою базою, що позначається літерою Н.

Другим грошовим агрегатом є агрегат М2. Він включає МІ та ті високоліквідні фінансові активи, що одержали назву «майже гроші». Вони використовуються переважно як засіб нагромадження купівельної спроможності. Як засіб обігу вони безпосередньо не функціонують, але їх можна легко, без ризику фінансових втрат, перевести у наявні гроші або чекові рахунки. Агрегат М2 включає також безчекові ощадні вклади у комерційні банки, строкові вклади невеликого розміру {у США — до 100 тис. доларів) та акції взаємних фондів грошового ринку.

Третім агрегатом є агрегат МЗ. До нього, крім агрегату М2, входять: 1) великі довгострокові вклади, якими, як правило, володіють підприємства, представлені на грошовому ринку у вигляді приватних депозитних сертифікатів, що забезпечує їм достатню ліквідність і можливість конвертації у грошові форми вищого рангу; 2) інші види грошових активів.

За сучасних умов пропозиція грошей визначається банківською системою у процесі взаємодії центрального та комерційних банків країни. Право емісії грошей надається лише центральному банку країни (або установі, що виконує його функції — у США, наприклад, це Федеральна резервна система). Саме центральний банк країни має виключне право випуску банкнот в обіг. Крім того, він має право на вклади до запитання у безготівковій формі (так звані вклади на жірорахунках). Надання грошей в обіг центральним банком здійснюється шляхом обміну банкнот на державні боргові зобов'язання виробничих підприємств або надання кредиту в безготівковій формі комерційним банкам. Отже, створення грошей центральним банком відбувається тоді, коли він набуває активи (майно) у інших економічних суб'єктів за банкноти, або надає кредити у вигляді строкових вкладів. Таким чином, гроші у вигляді банкнот або безготівкових депозитів пропонуються суб'єктам економічної діяльності. Це перший рівень пропозиції грошей.

Другий її рівень здійснюється комерційними банками. Розглянемо цей процес. Допустимо, банк отримав депозит на 10 тис. грн. Здавалося б, він повинен ці гроші тримати у себе у сейфі, щоб у будь-який момент видати необхідні суми вкладнику. Але у такому випадку він просто зберігав би гроші, а вкладники платили за цю операцію. Насправді банку немає потреби тримати у себе усю суму вкладів, бо практично одночасно усі вкладники не забирають усі свої вклади. Банк повинен мати у себе лише частину вкладу як резерв. Його розмір встановлюється центральним банком у вигляді норми резерву. Нехай у нашому прикладі вона складає 10 %. Тоді одержаний депозит буде використано таким чином. Облік руху грошей банк здійснює за допомогою так званих Т-рахунків. Він матиме такий вигляд (у гривнях):

Активи	Пасиви
Резерв — 1000 Позики — 9000	Депозит 10000
Усього 10000	Усього 10000

З одержаного депозиту у розмірі 10 000 грн. банк формує резерв у розмірі 1000 грн., а 9000 грн. використовує для надання позики і цим самим по суті збільшує на цю величину пропозицію грошей. Однак пропонування грошей на цьому не завершується.

Позичальник, одержавши у борг 9000 грн. використовує їх для виконання своїх платіжних зобов'язань, розраховуючись за придбану партію товарів. Продавець товарів, одержавши за них 9000 грн. вносить їх як депозит у банк, який здійснює з ними аналогічну попередній операцію, тобто 900 грн. направляє у резерв, а 8100 грн. використовує для надання позики і тим самим збільшує пропозицію грошей на 8100 грн., бо позичальник, отримавши позику, має можливість здійснити платіжне зобов'язання на таку суму.

Цей процес буде тривати до того моменту, коли уся сума первісного депозиту (у нашому прикладі — 10 000 грн.) не буде використана у вигляді резерву. Шляхом алгебраїчного розв'язання визначимо, що у нашому прикладі сума запропонованих через систему банків грошей дорівнюватиме 100 тис. грн. Таким чином, банки на кожну гривню нових резервів, вкладених у банк, створили 10 грн. банківських грошей у вигляді наданих позик. Відношення нових грошей до резервів, що забезпечили їх, називається грошовим, або кредитним, мультиплікатором. Його розмір пов'язаний із нормою резерву. Якщо норма резерву низька, то це відношення буде більшим, і навпаки. Тому кредитний мультиплікатор можна визначити і через норму резерву у вигляді такої формули:

1

M = ----- , де

R

m — кредитний мультиплікатор;

R — норма резерву, виражена у вигляді дробу.

Ефект кредитного мультиплікатора полягає в автоматичному розширенні пропозиції грошей завдяки багаторазовому примноженню сформованих у банківській системі нових резервів. Він характеризує спосіб функціонування усієї банківської системи, а тому використовується для регулювання пропозиції грошей з боку держави, впливу монетарної політики на економіку.