4. Демонополізація економіки у період ринкової трансформації

Загальновідомо, що ринковий механізм регулювання економіки поряд з приватною власністю і вільними цінами включає такий елемент, як конкуренція. Його можна порівняти з мотором машини, без якого вона працювати не може. Таким «мотором» ринкового механізму є конкуренція. Без неї ринкова економіка не буде функціонувати нормально. Тому одним із завдань, що розв'язуються у процесі ринкової трансформації командної системи, є створення конкурентного середовища. Лише через роздержавлення власності це завдання розв'язати неможливо. Його реалізація пов'язана з демонополізацією економіки.

Необхідність демонополізації як напряму створення конкурентного середовища зумовлюється специфікою командної економіки, яка була не лише тотально одержавленою, а й тотально монополізованою. Економіці колишнього СРСР (а отже й України як її складової частини) був притаманний особливий тип монопольного господарства. Це була монополія державної власності за змістом та чиста монополія за формою, яка проявлялася у тому, що головну роль в економіці відігравали кілька підприємств-гігантів, які, будучи державними, ні в яку конкуренцію між собою не вступали. Таке становище було як у сфері виробництва, так і у фінансовій та торгово-розподільчій сферах.

Особливістю монополізму колишньої радянської економіки було те, що він виник не стихійно, як це було характерно для країн ринкової економіки, а цілеспрямовано формувався державою, бо лише такий господарський механізм забезпечував як централізоване управління економікою, так і підтримку політичної системи, що існувала в країні.

Це й зумовило докорінну відміну монополізму в радянській економіці від монополізму в країнах ринкової економіки.

По-перше, в останніх монополізм виник на основі ринкових механізмів, за умов ринку. Монополізм у СРСР був породжений державою і по суті виключав реальні ринкові механізми господарювання, робив товарно-грошові відносини формальними.

По-друге, у країнах ринкової економіки монополії не пов'язані між собою, тоді як у командній економіці монополізм одних галузей зумовлює монополізм інших і монополізм всієї економіки.

По-третє, між монополіями країн ринкової економіки існує конкуренція, тоді яку командній економіці монополізм несумісний з конкуренцією.

Отже, особливості монополізму командної економіки унеможливлюють його адаптацію в перехідний період, а зумовлюють необхідність його радикальної перебудови або демонополізації. Якщо у країнах соціальне орієнтованої економіки йдеться про обмеження монополізму, або антимонопольну діяльність, то при переході до ринкової економіки цього замало, необхідні радикальні заходи, спрямовані на демонтаж тотального державного монополізму в усіх сферах економіки. Вони і є змістом того процесу, який називається демонополізацією економіки. Для створення конкурентного середовища в економіці необхідне зниження рівня монополізації товарних ринків, обмеження зловживання монопольними суб'єктами економіки, усунення впливу державних галузевих органів управління та фінансово-кредитного механізму на виробництво, розподіл і обмін продукції, зменшення залежності господарюючих суб'єктів від державних управлінських структур, захист інтересів підприємців та споживачів від монопольної діяльності, її попередження і обмеження, адаптація менеджменту на усіх рівнях економіки до ринкових умов.

Об'єктами демонополізації є,

по-перше, монополізовані товарні ринки, тобто ринки, на яких діє хоча б одне монопольне утворення, або на які обмежується доступ нових господарюючих суб'єктів.

по-друге, до них належать господарюючі суб'єкти, що займають монопольне становище на ринку як у виробничій, так і в інших сферах.

по-третє, такими об'єктами є державні організаційні структури монопольного типу, тобто об'єднання державних підприємств, створені, як правило, на основі колишніх міністерств і наділені державними повноваженнями щодо здійснення окремих функцій виконавчої влади (управління майном, доведення державного замовлення, централізованого розподілу ресурсів).

Способи демонополізації економіки в Україні:

по-перше, децентралізація державного управління економікою. Вона здійснюється шляхом реорганізації або ліквідації державних організаційних структур монопольного типу, основними ознаками яких є наявність централізованої форми доведення завдань з номенклатури та обсягів виробництва продукції, її розподілу і продажу споживачам, закріплення права управління майном господарюючих суб'єктів, що входять до його складу, встановлення цін на продукцію цієї організаційної структури. Для цього також необхідні: розмежування функцій управління між різними органами влади і управління, обмеження та регламентування функцій центральних і місцевих органів державної влади, органів місцевого та регіонального самоврядування стосовно господарюючих суб'єктів і позбавлення зазначених органів функцій, не властивих органам державного управління, а також права втручатися у господарську діяльність підприємств, а також скорочення кількості галузевих органів державної виконавчої влади. Лише протягом 1997— 1999 pp. у такий спосіб було створено 2112 нових суб'єктів господарювання.

по-друге, демонополізації економіки — зниження або зняття бар'єрів, що обмежують доступ господарюючих суб'єктів на існуючі товарні ринки. Його реалізація здійснюється за рахунок скорочення переліку товарів, що підлягають квотуванню та ліцензуванню, обмеження переліку видів підприємницької діяльності, що ліцензуються або є державною монополією, скасування або обмеження податкових, кредитних та інших пільг, що надаються державою монопольним утворенням, припинення анти-конкурентних дій господарюючих суб'єктів щодо підтримання бар'єрів вступу до ринку інших суб'єктів. У результаті здійснення заходів щодо зниження та зняття бар'єрів, обмежуючих вступ господарюючих суб'єктів на існуючі товарні ринки, за 1997—1999 pp. на монополізованих ринках України з'явилися 224 нові господарські одиниці.

по-третє, демонополізація здійснюється і через стимулювання вступу на монополізовані товарні ринки нових, господарюючих суб'єктів. Це такий спосіб демонополізації, за яким господарюючим суб'єктам, що вступають на монополізовані товарні ринки, з метою заінтересованості надаються певні пільги щодо оподаткування, кредитування, розміщення державних замовлень тощо. Це також і стимулювання інвестицій, в тому числі й іноземних, спрямованих на зниження рівня монополізації ринків і надання державної підтримки створюваним у процесі конверсії ВПК новим господарюючим суб'єктам. Завдяки цьому способу протягом 1997—1999 pp. на монополізовані ринки вступили 147 нових суб'єктів.

по-четверте, демонополізації економіки є поділ державних монопольних утворень через створення, кількох нових самостійних господарюючих суб'єктів на основі структурних підрозділів таких об'єднань. Такий поділ, як правило, здійснюється у процесі роздержавлення власності за наявності таких обставин, як відсутність тісного технологічного зв'язку між; підприємствами та структурними підрозділами, що входять до об'єднання, або коли вони автономно виробляють подібну продукцію. Цей спосіб не повинен стосуватися так званих природних монополій. Невиправданий він і тоді, коли розукрупнення призведе до зниження ефективності використання виробничого потенціалу або погіршення якості та конкурентоспроможності продукції. За 3 роки (1997—1999) було здійснено поділ 94 державних монопольних утворень.

У процесі демонополізації економіки використовується й такий спосіб, як ліквідація державних організаційних структур монопольного типу. Це стосується об'єднань, що включали самостійні, але підпорядковані їм підприємства. Демонополізація здійснювалася через ліквідацію такого об'єднання як організаційної структури і одержання підприємствами, що входили до її складу, статусу юридичної особи. У такий спосіб здійснювалася демонополізація об'єднань типу «Укрмолоко», «Укрцукор», «Укртютюнпром» тощо.

Важливу роль у демонополізації відіграє створення відповідної законодавчої та нормативної бази. За період після отримання незалежності в Україні було прийнято 4 закони щодо регулювання процесів демонополізації. Це уже згадувані закони «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про захист економічної конкуренції». Крім того, було видано кілька указів Президента і прийнято ряд постанов Кабінету Міністрів України, з проблем демонополізації економіки. Антимонопольним комітетом України розроблений масив нормативних документів щодо демонополізації економіки і проведено значну роботу з її практичного здійснення. Результатом було істотне зниження рівня монополізації економіки України. На початок нового тисячоліття кількість монополізованих загальнодержавних ринків становила 584 проти 700 у 1994 р. Однак залишається ще 4185 регіональних та локальних ринків, на яких монопольне становище мають 3395 суб'єктів господарювання. Найчисельнішою групою монополізованих є ринки природних монополій. Підприємствами монополізованих галузей економіки, таких як електроенергетика, залізничний транспорт, зв'язок, трубопроводи, чорна і кольорова металургія тощо виготовляється понад 1/3 реалізованої промислової продукції. Одна з причин такого стану — у слабому законодавчому та нормативному забезпеченні процесів демонополізації і необхідності прискорення формування такої бази.