Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника

Законодавством встановлені правила розірвання безстрокового трудового договору з ініціативи праців­ника та правила розірвання строкового договору з іні­ціативи працівника. Працівник, який уклав трудовий Договір на невизначений строк (безстроковий), має право розірвати трудовий договір у будь-який час, але потрібно попередити про це власника або уповноваже­ний ним орган письмово за два тижні.

При розірванні безстрокового трудового договору з поважних причин власник або уповноважений ним орган повинен це зробити в строк, про який просить працівник. Поважними причинами, які пов'язані з не­можливістю продовжувати роботу, можуть бути:

- переїзд на нове місце проживання;

- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

- вступ до навчального закладу;

- неможливість проживання у певній місцевості, що підтверджено медичним висновком;

- вагітність;

- догляд за дитиною до досягнення нею чотир­надцятирічного віку або дитиною-інвалідом;

- догляд за хворим членом сім'ї;

- вихід на пенсію;

- прийняття на роботу за конкурсом та інші по­важні причини.

Строк, передбачений для попередження про звіль­нення за власним бажанням, включає як робочі, так і неробочі дні (вихідні, свята, час хвороби і т. д.). Строк вираховується з наступного дня після подачі праців­ником заяви на звільнення.

Працівник, попередивши адміністрацію про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, має право до закінчення строку по­передження відізвати свою заяву, і звільнення в такому випадку не проводиться, якщо тільки на його місце не був запрошений інший працівник і якому згідно з законом не може бути відмовлено в укладанні трудового договору (наприклад, особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підпри­ємств, установ, організацій не може бути відмовлено в укладанні трудового договору).

Необхідно мати на увазі, що звільнятись за влас­ним бажанням може будь-який працівник незалежно від його посади. Забороняється лише звільнення за власним бажанням осіб, які відбувають строк виправ­них робіт без позбавлення волі, без дозволу органів, до компетенції яких входить виконання цього виду покарання.

Працівник також має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажан­ням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про охорону праці, умови ко-лективного договору з цих питань.

По-іншому вирішується питання про розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівни­ка. Такий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника у випадках його хвороби або інва­лідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору, а також з інших поважних при­чин, які пов'язані з неможливістю продовжувати роботу.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

Власник або уповноважений ним орган мають право розірвати трудовий договір зі своєї ініціативи лише на підставах, які безпосередньо передбачені зако­нодавством.

Однією з таких підстав є зміна в організації вироб­ництва й праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або шта­ту працівників.

Про звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності (штату) або реорганізацією чи ліквідацією підприємства працівники персонально попереджуються не пізніше, як за два місяці під розписку. При цьо­му їм роз'яснюється про порядок подальшого праце­влаштування, перепідготовку і навчання новим про­фесіям, спеціальностям, діючі пільги і компенсації.

Звільнення за цією підставою допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

При звільненні працівників у зв'язку зі скорочен­ням чисельності чи штату переважне право на зали­шення на роботі мають працівники з більш високою продуктивністю праці та кваліфікацією. За умов однако­вої продуктивності праці та кваліфікації враховуються інші обставини (наприклад, особи - інваліди війни, сімейні мають переваги в залишенні на роботі).

Працівники можуть бути звільнені у зв'язку з не­відповідністю займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи. Звіль­нення за цією підставою допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Закон встановлює чіткі ознаки невідповідності праців­ника займаній посаді або виконуваній роботі. Ними є лише недостатня кваліфікація або стан здоров'я, які перешкоджають виконувати цю роботу. Розірвання трудового договору з такої підстави не може бути засто­соване щодо осіб, які не мають потрібного виробничого досвіду у зв'язку з незначним трудовим стажем.

Не може також провадитись звільнення за цією підставою і з мотивів відсутності у працівника, якого звільняють, спеціальної освіти, якщо вона не є згідно із законом обов'язковою умовою при укладанні трудово­го договору, а за діловими рисами і за досвідом роботи цей працівник до її виконання придатний.

Працівник може бути звільнений за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покла­дених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до праців­ника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Працівники, які систематично порушують трудову дисципліну, мають дисциплінарне чи громадське стяг­нення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову, вважаються порушниками.

При звільненні за такою підставою враховуються заходи дисциплінарного й громадського впливу. До останніх належать стягнення за невиконання трудових обов'язків, які застосовуються до працівника трудовим колективом, громадськими організаціями згідно з по­ложеннями і статутами, які визначають їх діяльність. Беруться до уваги лише ті дисциплінарні та громадські стягнення, з дня накладення яких до видання наказу (розпорядження) про звільнення пройшло не більше одного року, якщо вони не зняті достроково. Не повинні враховуватись застосовані до працівника інші заходи, які в силу закону не належать до числа дисциплінарних чи громадських стягнень (наприклад, позбавлення премії, зміна часу чергової відпустки та ін.).

Самостійною підставою розірвання трудового договору є прогул. Прогулом вважається неявка на ро­боту без поважних причин протягом усього робочого дня. Прогульниками також вважаються працівники, які були відсутні на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, до них застосову­ються ті ж міри відповідальності, які встановлені за прогул. Прогулом також вважається самовільний, без дозволу власника або уповноваженого ним органу, вихід працівника в чергову відпустку, самовільне використання днів відгулу.

Працівник може бути звільнений за невихід на роботу протягом більше чотирьох місяців підряд внас­лідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи від­пустки за вагітністю і пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. Можли­вість звільнення працівника при невиході на роботу з хвороби, що продовжується більше чотирьох місяців, розглядається залежно від виробничої необхідності в такому звільненні. Підставою для звільнення може бути лише безперервна непрацездатність, яка продовжу­ється більше чотирьох місяців. Складання окремих строків, протягом яких працівник був тимчасово непра­цездатним, не допускається.

За працівниками, які захворіли на туберкульоз, місце роботи зберігається протягом 12 місяців, а у ви­падку втрати працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням – до відновлення працездатності чи встановлення інвалід­ності.

Законом допускається звільнення працівника у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який ра­ніше виконував цю роботу. Звільнення за такою підста­вою вважається законним, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. У цьому випадку звільнення має місце, якщо незаконно звіль­нений працівник був поновлений на попередній роботі за рішенням суду або вищестоящого, в порядку підпорядкованості, органу. Проте за цією підставою не можна звільнити працівника, якщо на цю роботу пре­тендує виборний працівник, строк повноважень якого на виборній роботі закінчився.

Підставою звільнення працівника є поява його на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп'яніння. Для звільнення за цією підставою достатньо, щоб працівник з'явився в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп'яніння в місці виконання своїх трудових обов'язків у робочий час -на початку, в середині, в кінці чи в будь-який інший час протягом робочого дня.

Поява на роботі в нетверезому стані, в стані нар­котичного або токсичного сп'яніння повинна бути зас­відчена висновком медичної установи чи підтвердже­на іншими доказами, наприклад, актом, складеним власником або уповноваженим ним органом з участю представників громадських організацій, показами свід­ків.

Також підставою для звільнення працівника з роботи є вчинення за місцем роботи розкрадання (в то­му числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою орга­ну, до компетенції якого входить накладення адмі­ністративного стягнення або застосування заходів гро­мадського впливу.

Не допускається звільнення працівника з ініціа­тиви власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім невиходу на роботу протягом більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності), а також у період перебування працівника у відпустці. Але потріб­но запам'ятати, що це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, орга­нізації.

Крім зазначених підстав, трудовий договір з ініціа­тиви власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;

2) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;

3) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

4) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.