13

Тема: 4.1. Загальні положення цивільного права та право власності.

Лекція – год.

План

1.Поняття і загальна характеристика цивільного права та цивільних правовідносин.

Предмет правового регулювання: майнові і особисті немайнові відносини.

Система цивільного права України.

2.Джерела цивільного права.

Цивільний кодекс України, закони і підзаконні нормативні акти.

3.Поняття фізичної особи, її дієздатність та правоздатність. Фізична особа – підприємець. Юридична особа. Опіка та піклування. Порядок створення юридичної особи. Державна реєстрація юридичної особи. Цивільна правоздатність і дієздатність юридичної особи. Організаційно-правові форми юридичних осіб

4. Правочини. Представництво. Поняття та види правочинів. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Поняття, підстави та види представництва.

Самостійна робота год.

План.

1. Захист цивільних прав та інтересів.

2. Поняття позовної давності (загальна і спеціальна позовна давність).

3. Об’єкти цивільних прав.

4. Особисті немайнові права, (що забезпечують природне існування і соціальне буття фізичної особи).

5. Право власності та інші речові права. Загальні положення про право власності. Право володіння, користування, розпорядження власністю. Форми і види власності. Речові права на чуже майно

6. Право інтелектуальної власності.

Основні поняття: цивільне право, цивільні правовідносини, цивільна правоздатність. цивільна дієздатність, юридична особа, правочин, представництво, право власності, право володіння, право користування, право розпорядження, право приватної власності.

1.Поняття і загальна характеристика цивільного права та цивільних правовідносин.

Цивільне право - це галузь права, яка врегульовує майнові та особисті немайнові відносини, що складаються в суспільстві між фізичними і юридичними особами та іншими соціальними утворен­нями на засадах юридичної рівності сторін.

Предметом цивільного права є цивільно-правові відносини і серед них розрізняють:

1. майнові відносини, тобто відносини з приводу володіння, користування і розпорядження матеріальними благами (майном);

2. особисті немайнові відносини, які в свою чергу поділяються на: особисті немайнові відносини, пов’язані з майновими (наприклад, об’єктом яких є результати інтелектуальної праці); особисті немайнові відносини, що не пов’язані з майновими (наприклад, об’єктом яких є честь, гідність, ділова репутація та інші нематеріальні цінності, які є невіддільними від особи).

Але майнові відносини врегульовуються не тільки цивільним правом, а й адміністративним, фінансовим, сімейним, житловим тощо. Наприклад, майнові відносини (фінансові), що виникають з приводу сплати податків, врегульовуються фінансовим правом, а кримінальне право захищає майнові права осіб від злочинних посягань на них та вживає заходів майнового впливу до злочинців (конфіскації, штрафи тощо).

Проте на відміну від правовідносин інших галузей права у цивільних правовідносинах:

• учасники обособлені, незалежні і рівноправні;

• ці відносини, як правило, виникають лише по волі обох сторін;

• вони виникають та здійснюються не тільки на підставі правових норм, але й особливих юридичних фактів (дій і подій);

• ці відносини мають диспозитивний характер, тобто їх учасників самі повністю або частково визначають характер стосунків між собою – наприклад, ціну, строки тощо (на відміну від імперативного характеру адміністративно-правових чи кримінально-правових і т.п. відносин);

• спори між учасниками цих відносин, як правило, вирішуються судовими органами (судами загальної юрисдикції, господарськими або третейськими судами) у позовному порядку;

• цивільно-правова відповідальність є адекватною характеру цих відносин, а тому її особливістю є те, що вона:

• є майновою відповідальністю, що випливає з майнового характеру цивільно-правових відносин;

• носить компенсаційний характер, що відповідає принциповій еквівалентності на якому базуються товарно-грошові відносини;

• критерієм її меж є принцип повного відшкодування збитків, спричинених порушенням цивільних прав;

• вона заснована на презумпції винності порушника, тобто тут саме на порушника покладено обов’язок доводити, що шкода заподіяна не з його вини;

• у випадках, визначених законом, вона можлива і при відсутності вини (наприклад, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки тощо).

Цивільне право має свої функції, тобто основних напрямів його впливу на суспільні відносини та їх учасників. До них належать: 1)регулятивна, 2)охоронна, 3) виховна, 4) попереджувальна (превентивна) тощо.

Таким чином, з наведеного можна зробити висновок, що

ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ – це врегульовані нормами цивільного права вольові на засадах юридичної рівності відносини між носіями цивільних прав та обов’язків, які виникають, змінюються і припиняються на основі цивільно-правових норм і юридичних фактів, забезпечення яких здійснюються заходами державного примусу.

Елементами цивільних правовідносин є:

• суб’єкти цивільних правовідносин, тобто особи (фізичні і юридичні), які обособлені, незалежні та рівноправні;

• об’єкти цивільних правовідносин, тобто те, з приводу чого або у зв’язку з чим ці відносини можуть виникати, змінюватись або припинятися і на досягнення яких правових результатів вони спрямовані;

• зміст цивільних правовідносин, який включає фактичну поведінку учасників цих відносин (матеріальний аспект змісту), та права і обов’язки їх учасників, які випливають із цих відносин (юридичний аспект змісту), як наслідок дії відповідної правової норми або договірних зобов’язань їх учасників.

Об’єктами цивільного права є речі, в тому числі і гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати роботи, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Речі – це предмети матеріального зовнішнього світу, що знаходяться у твердому, рідкому, газоподібному чи іншому фізичному стані.

Під результатами роботи слід розуміти дії, спрямовані на досягнення матеріального результату, що може складатися в створенні речі, її переробці, якісній зміні, ремонті, інше.

Послуги – це дії або діяльність, здійснювані за замовленням, що не мають матеріального результату (зберігання, перевезення, експедирування та інше).