Тема 12. Основи правоохоронної діяльності.

Лекція -2 год.

План.

1. Система правоохоронних органів в Україні, їх основне призначення.

2. Прокуратура України, її структура і повноваження.

3. Завдання і компетенція органів внутрішніх справ (міліції).

4. Правовий статус Служби безпеки України.

5. Органи державної податкової служби України: система, завдання.

Самостійна робота:

План.

1. Органи юстиції та нотаріат в Україні.

2. Адвокатура України і її місце у захисті прав людини

3. Судова система України. Завдання судової влади.

4. Основні принципи судоустрою.

5. Суди загальної юрисдикції (система, функції, порядок формування).

6. Основні принципи судочинства в Україні.

Основні поняття теми: правоохоронна дiяльність, прокуратура України, Мiнiстерство внутрiшнiх справ України (далi — МВС), Служба безпеки України, Державна податкова служба (далi — ДПС) України, Нотаріат в Україні, адвокатура, Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, господарські суди, третейські суди, військові суди, товариські суди.

1. Система правоохоронних органів в Україні, їх основне призначення.

Правоохоронна функцiя держави полягає у забезпеченнi конституцiйного порядку, нацiональної безпеки, правового порядку; вона спрямована на охорону конституцiйних прав людини i громадянина, а також на вiдновлення порушених прав.

Правоохоронна дiяльність – це державна правомiрна дiяльнiсть, що полягає у впливi на поведiнку людини або групи людей з боку уповноваженого державою органу (їх посадових осiб) шляхом охорони правопорядку, виявлення або розслiдування порушення права, вiдновлення права з обов’язковим дотриманням встановлених у законi процедур цiєї дiяльностi.

Така дiяльнiсть має специфiчнi ознаки.

1)Головна ознака правоохоронної дiяльностi полягає у здатностi компетентних органiв держави охороняти права фiзичних або юридичних осiб певними юридичними процедурами. При цьому до правопорушникiв може застосовуватися правомірний примус. Протидiя правоохоронної дiяльностi є не бажаною, а в певних випадках, передбачених законом, особи, якi перешкоджають правоохороннiй дiяльностi, можуть бути притягнутi до вiдповiдальностi.

У процесi правоохоронної дiяльностi можуть бути використанi тiльки офiцiйнi (офiцiйна iнформацiя) i правомiрнi (правомiрним шляхом встановленi факти тощо) засоби впливу. Неофiцiйна iнформацiя може бути використана тiльки в iнтересах держави, а не органу, який її використовує. Проте використати такi данi для погiршення захисту прав i свобод людини правоохоронний орган не має права, оскiльки конституцiйнi права i свободи людини, громадянина не можуть бути обмеженi, крiм випадкiв, передбачених Конституцiєю (ст. 64).

Правоохороннi органи зобов’язанi виконувати дiї що мають упорядкувальне, контрольне та охоронне призначення. Так, на органи податково служби, якi виконують певнi правоохороннi дії (виявлення та розслiдування злочинiв у сферi оподаткування, контроль за правильнiстю сплати податкiв), за Законом України «Про державну податкову службу України покладено завдання формувати та вести державний реєстр фiзичних осiб (платникiв податкiв та iнших обов’язкових платежiв) i єдиний банк даних про платникiв податкiв (юридичних осiб), а також роз’яснювати законодавство з питань оподаткування серед платникiв податкiв.

2) Iншою ознакою правоохоронно дiяльностi є процедурна (процесуальна) ознака. Вона вказує на те, що способи здiйснення правоохоронної дiяльностi складаються iз спецiально встановлених юридичних процедур. Порушення посадовими особами правоохоронних органiв встановлених процедур ви знається суттєвим порушенням процесуального законодавства i завжди тягне до визнання дії правоохоронного органу неправомiрною. Усi процедури правоохоронного призначення є формально визначеними, вони мають протокольну форму, Це означає, що будь-яка процесуальна дiя (допит, обшук, затримання пiдозрiлого, пред’явлення звинувачення тощо) має протоколюватися, при цьому вимоги до складання протоколу є однаковими для всiх учасникiв кримiнального, цивiльного судочинства або з провадження адмiнiстративних правопорушень. Це стосується вимог до складання процесуальних актiв усiма суб’єктами правоохорони: прокурора, слiдчого, органу дiзнання, контролюючого органу.

3) Ще однiєю ознакою правоохоронної дiяльностi визнається статусна (професiйна) ознака уповноваженою державою особи. Здiйснювати таку дiяльнiсть (виявляти та розслiдувати злочин, пiдтримувати правопорядок, забезпечувати конституцiйний порядок i нацiональну безпеку тощо) може тiльки компетентна, процесуально уповноважена державою службова особа, яка позбавлена права займати будь-яку iншу посаду або займатися iншою дiяльнiстю (окрiм наукової та творчої дiяльностi) й делегувати свої повноваження iншiй особі.

У ст..2 Закону Україні «Про державний захист працiвникiв суду та правоохоронних органiв” від 23.12.1993 р. подано перелiк правоохоронних органiв, до яких, зокрема, належать:

1)органи прокуратури;

2)органи внутрiшнiх справ;

3) органи служби безпеки;

4) митнi органи;

5)органи охорони державного кордону;

6)органи й установи виконання покарань;

7) органи державної податкової служби;

8)органи державноi контрольно-ревiзiйної служби;

9) органи рибної охорони;

10)органи державно лiсової охорони;

- iншi органи, якi здiйснюють правозастосовнi або правоохороннi функцiї.

Правоохороннi функцi вказують на участь того чи iншого органу в охоронi (пiдтриманнi) правопорядку. Правопорядок є об’єктивною необхiднiстю розвитку держави та суспiльства. Його забезпечення має вiдбуватися у межах законностi. Пiдтримується правопорядок повсякденним додержанням, виконанням, використанням i застосуванням норм права учасниками правових вiдносин. Участь у подiбних вiдносинах уповноваженого органу накладає на нього виключно важливу вiдповiдальнiсть.

Дiяльнiсть з пiдтримання правопорядку, запобiгання правопорушенням є обов’язковою i полягає у невiдкладному й адекватному реагуваннi на факти невиконання чи неналежного виконання вимог правових норм з боку юридичних або фiзичних осiб. При цьому недопустимими є протиправнi дії стосовно правопорушникiв з боку працiвникiв правоохоронних органiв у виглядi погроз, залякувань, побоїв тощо. Правоохороннi дiї тiсно пов’язанi мiж собою. Вони утворюють цiлiсну правоохоронну сферу, охоплюючи вiдновлення неправомiрно порушеного права, в тому числi й самими право охоронними органами.

Деякi правоохороннi органи мають спецiальний предмет дiяльностi. У структурi служби безбеки, органiв внутрiшнiх справ, органiв з виконання покарань, податковоi мiлiцii, державної охорони також є спецiалiзованi пiдроздiли з виконання оперативно-розшукових дiй.

Специфiка предмета їх правоохоронної дiяльностi полягає у прiоритетному й єфективному виконаннi функції щодо захисту конституцiйного порядку, нацiональної безпеки, виявлення та розслiдування злочинiв, а також функцiй з виконання покарань. У цьому процесi спецслужби уповноваженi ви користовувати, вiдповiдно до закону, гласнi та негласнi пошуковi, розвiдувальнi й контрозвiдувальнi заходи iз застосуванням оперативних i оперативно-технiчних засобiв. Їм надано право здiйснювати оперативно-розшукову дiяльнiсть.