13

Тема : Основи правоохоронної діяльності.

Лекція -2 год.

План.

1. Система правоохоронних органів в Україні, їх основне призначення.

2. Прокуратура України, її структура і повноваження.

3. Завдання і компетенція органів внутрішніх справ (міліції).

4. Правовий статус Служби безпеки України.

5. Органи державної податкової служби України: система, завдання.

Самостійна робота – 4 години

План.

1. Органи юстиції та нотаріат в Україні.

2. Адвокатура України і її місце у захисті прав людини

3. Судова система України. Завдання судової влади.

4. Основні принципи судоустрою.

5. Суди загальної юрисдикції (система, функції, порядок формування).

6. Основні принципи судочинства в Україні.

Семінарське заняття.

План.

1. Система правоохоронних органів в Україні, їх основне призначення.

2. Прокуратура України, її структура і повноваження.

3. Завдання і компетенція органів внутрішніх справ (міліції).

4. Правовий статус Служби безпеки України.

5. Органи державної податкової служби України: система, завдання.

6. Органи юстиції та нотаріат в Україні.

7. Адвокатура України і її місце у захисті прав людини

8. Судова система України. Завдання судової влади.

9. Основні принципи судоустрою.

10. Суди загальної юрисдикції (система, функції, порядок формування).

11. Основні принципи судочинства в Україні.

Основні поняття теми: правоохоронна дiяльність, прокуратура України, Мiнiстерство внутрiшнiх справ України (далi — МВС), Служба безпеки України, Державна податкова служба (далi — ДПС) України, Нотаріат в Україні, адвокатура, Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, господарські суди, третейські суди, військові суди, товариські суди.

1. Система правоохоронних органів в Україні, їх основне призначення.

Правоохоронна функцiя держави полягає у забезпеченнi конституцiйного порядку, нацiональної безпеки, правового порядку; вона спрямована на охорону конституцiйних прав людини i громадянина, а також на вiдновлення порушених прав.

Правоохоронна дiяльність – це державна правомiрна дiяльнiсть, що полягає у впливi на поведiнку людини або групи людей з боку уповноваженого державою органу (їх посадових осiб) шляхом охорони правопорядку, виявлення або розслiдування порушення права, вiдновлення права з обов’язковим дотриманням встановлених у законi процедур цiєї дiяльностi.

Така дiяльнiсть має специфiчнi ознаки.

1)Головна ознака правоохоронної дiяльностi полягає у здатностi компетентних органiв держави охороняти права фiзичних або юридичних осiб певними юридичними процедурами. При цьому до правопорушникiв може застосовуватися правомірний примус. Протидiя правоохоронної дiяльностi є не бажаною, а в певних випадках, передбачених законом, особи, якi перешкоджають правоохороннiй дiяльностi, можуть бути притягнутi до вiдповiдальностi.

У процесi правоохоронної дiяльностi можуть бути використанi тiльки офiцiйнi (офiцiйна iнформацiя) i правомiрнi (правомiрним шляхом встановленi факти тощо) засоби впливу. Неофiцiйна iнформацiя може бути використана тiльки в iнтересах держави, а не органу, який її використовує. Проте використати такi данi для погiршення захисту прав i свобод людини правоохоронний орган не має права, оскiльки конституцiйнi права i свободи людини, громадянина не можуть бути обмеженi, крiм випадкiв, передбачених Конституцiєю (ст. 64).

Правоохороннi органи зобов’язанi виконувати дiї що мають упорядкувальне, контрольне та охоронне призначення. Так, на органи податково служби, якi виконують певнi правоохороннi дії (виявлення та розслiдування злочинiв у сферi оподаткування, контроль за правильнiстю сплати податкiв), за Законом України «Про державну податкову службу України покладено завдання формувати та вести державний реєстр фiзичних осiб (платникiв податкiв та iнших обов’язкових платежiв) i єдиний банк даних про платникiв податкiв (юридичних осiб), а також роз’яснювати законодавство з питань оподаткування серед платникiв податкiв.

2) Iншою ознакою правоохоронно дiяльностi є процедурна (процесуальна) ознака. Вона вказує на те, що способи здiйснення правоохоронної дiяльностi складаються iз спецiально встановлених юридичних процедур. Порушення посадовими особами правоохоронних органiв встановлених процедур ви знається суттєвим порушенням процесуального законодавства i завжди тягне до визнання дії правоохоронного органу неправомiрною. Усi процедури правоохоронного призначення є формально визначеними, вони мають протокольну форму, Це означає, що будь-яка процесуальна дiя (допит, обшук, затримання пiдозрiлого, пред’явлення звинувачення тощо) має протоколюватися, при цьому вимоги до складання протоколу є однаковими для всiх учасникiв кримiнального, цивiльного судочинства або з провадження адмiнiстративних правопорушень. Це стосується вимог до складання процесуальних актiв усiма суб’єктами правоохорони: прокурора, слiдчого, органу дiзнання, контролюючого органу.

3) Ще однiєю ознакою правоохоронної дiяльностi визнається статусна (професiйна) ознака уповноваженою державою особи. Здiйснювати таку дiяльнiсть (виявляти та розслiдувати злочин, пiдтримувати правопорядок, забезпечувати конституцiйний порядок i нацiональну безпеку тощо) може тiльки компетентна, процесуально уповноважена державою службова особа, яка позбавлена права займати будь-яку iншу посаду або займатися iншою дiяльнiстю (окрiм наукової та творчої дiяльностi) й делегувати свої повноваження iншiй особі.

У ст..2 Закону Україні «Про державний захист працiвникiв суду та правоохоронних органiв” від 23.12.1993 р. подано перелiк правоохоронних органiв, до яких, зокрема, належать:

1)органи прокуратури;

2)органи внутрiшнiх справ;

3) органи служби безпеки;

4) митнi органи;

5)органи охорони державного кордону;

6)органи й установи виконання покарань;

7) органи державної податкової служби;

8)органи державноi контрольно-ревiзiйної служби;

9) органи рибної охорони;

10)органи державно лiсової охорони;

- iншi органи, якi здiйснюють правозастосовнi або правоохороннi функцiї.

Правоохороннi функцi вказують на участь того чи iншого органу в охоронi (пiдтриманнi) правопорядку. Правопорядок є об’єктивною необхiднiстю розвитку держави та суспiльства. Його забезпечення має вiдбуватися у межах законностi. Пiдтримується правопорядок повсякденним додержанням, виконанням, використанням i застосуванням норм права учасниками правових вiдносин. Участь у подiбних вiдносинах уповноваженого органу накладає на нього виключно важливу вiдповiдальнiсть.

Дiяльнiсть з пiдтримання правопорядку, запобiгання правопорушенням є обов’язковою i полягає у невiдкладному й адекватному реагуваннi на факти невиконання чи неналежного виконання вимог правових норм з боку юридичних або фiзичних осiб. При цьому недопустимими є протиправнi дії стосовно правопорушникiв з боку працiвникiв правоохоронних органiв у виглядi погроз, залякувань, побоїв тощо. Правоохороннi дiї тiсно пов’язанi мiж собою. Вони утворюють цiлiсну правоохоронну сферу, охоплюючи вiдновлення неправомiрно порушеного права, в тому числi й самими право охоронними органами.

Деякi правоохороннi органи мають спецiальний предмет дiяльностi. У структурi служби безбеки, органiв внутрiшнiх справ, органiв з виконання покарань, податковоi мiлiцii, державної охорони також є спецiалiзованi пiдроздiли з виконання оперативно-розшукових дiй.

Специфiка предмета їх правоохоронної дiяльностi полягає у прiоритетному й єфективному виконаннi функції щодо захисту конституцiйного порядку, нацiональної безпеки, виявлення та розслiдування злочинiв, а також функцiй з виконання покарань. У цьому процесi спецслужби уповноваженi ви користовувати, вiдповiдно до закону, гласнi та негласнi пошуковi, розвiдувальнi й контрозвiдувальнi заходи iз застосуванням оперативних i оперативно-технiчних засобiв. Їм надано право здiйснювати оперативно-розшукову дiяльнiсть.

2. Прокуратура України, її структура і повноваження.

Прокуратура України — самостiйний централiзований орган державної влади, що дiє в системi правоохоронних органiв держави й забезпечує всемірне утвердження верховенства закону, захист від неправомірних посягань на суспільний та державний лад, права i свободи людини.

Прокуратура не пiдпорядковується виконавчiй або судовiй владi, її дiяльнiсть є елементом системи стримувань і противаг мiж гiлками влади. Вона будує свою дiяльнiсть згiдно iз Законом України “Про прокуратуру” який було введено в дiю 1 грудня 1991 р. Саме цей день вiдзначається як день працiвникiв прокуратури.

Вiдповiдно до ст. 121 Конституцiї України прокуратуру покладено такi функції:

1) пiдтримання державного обвинувачення в судi;

2) представництво iнтересiв громадянина або держави в судi у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законiв органами, що врова дять оперативно-розшукову дiяльнiсть, дізнання, досудове слiдство;

4) нагляд за додержанням законiв при виконаннi судових рiшень у кримiнальних справах, а також при застосуваннi iнших заходiв примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Система органів прокуратури складається з трьох ланок:

До першої ланки належать:

– районні (міські на правах районних), міжрайонні прокуратури та прокуратури військових гарнізонів.

До другої ланки належать:

– прокуратури областей (на правах обласних прокуратури міст Києва та Севастополя), прокуратура Автономної Республіки Крим, військові прокуратури регіонів та Військово-Морських сил України.

До третьої ланки належить Генеральна прокура­тура України.

На рівні Генеральної прокуратури України, обласних та прирівняних до них існують колегії прокура­тури, які є дорадчим органом і розглядають найбільш важливі питання, що стосуються додержання закон­ності, стану правопорядку, діяльності органів прокура­тури, кадрових питань, заслуховують звіти підпоряд­кованих прокурорів, начальників структурних під­розділів та інше. У разі розбіжності між прокурором і колегією прокурор проводить у життя своє рішення.

У структурі всіх ланок прокуратури передбачені слідчі, які безпосередньо займаються розслідуванням злочинів. Прокурорами і слідчими прокуратури можуть бути особи, які мають: громадянство України; вищу юридичну освіту; необхідні ділові і моральні якості, від них також вимагається знання державної мови та проживання на території України.

Дiяльнiсть органів прокуратури будується за принципами, що:

1) становлять єдину централiзовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України з пiдпорядкуванням нижчестоящих прокурорiв вищестоящим;

2) здiйснюють свої повноваження на пiдставi додержання Конституції України та чинних на територiї нашої держави законiв, незалежно вiд будь-яких органiв державної влади, посадових осiб, а також рiшень громадських об’єднань чи їх органiв;

3) захищають у межах своеї компетенції права i свободи громадян на засадах їх рiвностi перед законом, незалежно вiд нацiонального чи соціального походження, мови, освiти, ставлення до релiгiї, полiтичних переконань, службового чи майнового стану та iнших ознак;

4) вживають заходiв щодо усунення порушень закону, вiд кого б вони не виходили, поновлення порушених прав i притягнення у встановленому законом порядку до вiдповiдальностi осiб, якi допустили цi порушення;

5) дiють гласно, iнформують державнi органи влади, громадськiсть про стан законностi та заходи щодо її змiцнення.

Однiєю з основних функцiй дiяльностi прокуратури є пiдтримання державного обвинувачення в судi. Державне обвинувачення завжди спрямоване проти конкретної особи. У кожному випадку воно є персонiфiкованим i складається з виявлення (встановлення) цiєї особи. Сутнiсть державного обвинувачення полягає в сукупностi дiй прокурора з вiдсто ювання перед судом обвинувального висновку про передбачений законом злочин, що вчинила особа, яка опинилася на лавi пiдсудних. джерелом державного обвинувачення є дiяльнiсть органiв дiзнання та досудового слiдства, зусиллями яких особа викрита як така, що вчинила злочин, у зв’язку з чим має постати перед судом. Пiдтримуючи обвинувачення в судi, прокурор привселюдно звинувачує пiдсудного та на полягає на застосуваннi до нього справедливого покарання, допомагає суду у квалiфiкованому вирiшеннi справи, привертає увагу до причин i умов, що сприяли вчиненню злочину.

Державний обвинувач бере участь у допитах пiдсудного, потерпiлого, свiдкiв, у дослiдженнi висновкiв єкспертiв i речових доказiв. Вiн виступає з обвинувальною промовою, в якiй аналiзує матерiали справи, докази, риси особистості пiдсудного, висловлює мiркування з питання призначення мiри покарання.

Пiсля винесення судом вироку прокурор зобов’язаний вжити у встановленому законом порядку заходiв щодо виправлення помилок, якi мали мiсце, висловити свою незгоду з мірою покарання, визначеною судом, якщо вона не вiдповiдає тяжкостi злочину та суспiльнiй небезпеці особи, яка його вчинила. Таким чином, пiдтримання державного обвиыу вачення — це дiяльнiсть прокуратури у встановлених кримiнально-процесуальним законом формах, що складається з доведення вини особи в судових органах и сприяння постановленню законного, обгрунтованого та справедливого вироку.

Представництво прокурором iнтересiв громадян обо держави в судi — одна з важливих гарантiй забезпечення захисту прав i свобод громадян, законних інтересів держави. Судовий порядок захисту прав i свобод громадян значно розширений. Участь прокурора в ньому є ефективним засобом забезпечення та поновлення їх.

Прокурор здiйснює представництво в судi тiльки тодi, коли громадянин неспроможний через фiзичний чи матерiалъний стан або з iнших причин самостiйно захистити свої порушенi чи оспорюванi права або реалiзувати процесуальнi повноваження. Захист прав неповнолiтнiх, недiездатних, об межено дiєздатних, безвiсно вiдсутнiх прокурор здiйснює в судi, представляючи їх і тодi, коли батьки, усиновителi, опiкуни та пiклувальники, органи виконавчої влади чи мiсцевого самоврядування не виконують передбачених законом обов’язкiв.

Нагляд за додержанням законiв органами, якi провадять оперативно-розшукову дiяльнiсть, дiзнання, досудове слiдство, спрямований на забезпечення встановленого порядку, виявлення i розкриття злочинiв розгляду заяв i повiдомлень про них, законностi здiйснення оперативних захо дiв, слiдства, правомiрностi прийнятих зазначеними органами рiшень. Предметом правозахисної діяльностi прокуратури при цьому є, насамперед, iнтереси суспiльства, держави, їх охорона вiд злочинних посягань, Не менш важливе значення має також захист прав i законних iнтересiв потерпiлих вiд злочину громадян, забезпечення об’єктивного розгляду їх заяв i скарг, вжиття заходiв для вiдшкодування їм матерiальних i моральних збиткiв.

Порядок попереднього розслiдування злочинiв детально регламентовано Кримiнально-процесуальним кодексом Укїрани Прокурорський нагляд за безумовним його додержанням е однiєю з гарантiй забезпечення прав учасникiв кримiнального процесу (пiдозрюваних, обвинуваченого, потерпiлого, свiдкiв), невiдворотностi вiдповiдальностi за вчинений злочин.

Нагляд за додержанням законiв при виконаннi судових рiшень у кримiнальних справах, а також при застосуваннi iнших заходiв примусового характеру, пов’язаних з обмеженнями особистої свободи громадян. Прокуратура, здiйснюючи цю функцiю, покликана забезпечити законнiсть перебування затриманих, заарештованих осiб, що за вироком суду чи з iнших законних пiдстав перебувають у виправно-трудових установах. Поряд з цим прокуратура перевiряє законнiсть по виконанню судових рiшень у крими нальних справах і закладiв, що застосовують iншi заходи примусового характеру, пов’язанi з обмеженням особистої свободи громадян. Прокуратура здiйснює нагляд для того, щоб своєчасно i правильно виконувалися вироки; утримання засуджених у мiсцях позбавлення волi провадилося не iнакше, як на пiдставах i в порядку, встановлених законом; забезпечувалося додержання встановлених законом прав i обов’язкiв засуджених; виконувалося законодавство про умовно-дострокове звiльнення засуджених од вiдбуття покарання.

Нагляд за додержанням i застосуванням законів. Прокуратура здiйснює нагляд за додержанням і застосуванням законiв Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни, мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади, Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, органами мiсцевого самоврядування, полiтичними партiями, громадськими орга нiзацiями, підприємствами, установами та органiзацiями незалежно вiд форм власностi, пiдпорядкованостi та належ ностi.

Вимоги прокурора при встановленнi факту порушення закону реалiзуються у виглядi протесту, припису, подання чи постанови, є обов’язковими до розгляду і корекцiї неправового рiшення згiдно iз законом.