3. Завдання і компетенція органів внутрішніх справ (міліції).

Мiнiстерство внутрiшнiх справ України (далi — МВС) як головний (провiдний) орган у системi центральних органiв виконавчої влади та його органи на мiсцях спрямовують свою дiяльнiсть на реалiзацiю державної полiтики у сферi захисту прав i свобод громадян, iнтересiв суспiльства і держави вiд протиправних посягань, вони ведуть боротьбу зi злочиннiстю, охороняють громадський порядок, забезпечують громадську безпеку, безпеку дорожнього руху та пожежну безпеку, здiйснюють охорону та оборону особливо важливих державних об’єктiв.

Вiдповiдно до законодавства України, МВС створює необхiднi умови безпеки працiвникiв суду i правоохоронних органiв, їх близьких родичiв та осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi.

На МВС покладено також забезпечення законностi у дiяльностi серед органiв внутрiшних справ.

Органи внутрішніх справ – це система державних органів, яку очолює Міністерство внутрішніх справ (віл лат. ministro – служу, управляю).

Керівництво МВС України здійснює міністр внутрішніх справ, який на посаду призначається Президентом України, за поданням Прем’єр-міністра та є членом Кабінету Міністрів України.

Діяльність МВС – багатофункціональна, в ході якої вирішується широке коло питань. Залежно від напрямів діяльності в системі органів внутрішніх справ діють окремі служби, які взаємодіють між собою при вирішенні покладених на них основних завдань.

До основних служб ОВС належать:

– міліція; – підрозділи досудового слідства; – забезпечуючі служби; – внутрішні війська; – учбові заклади.

Система органів внутрішніх справ складається з трьох ланок.

До першої ланки належать:

• районні (міські на правах районних) відділи (у місті Києві управління), лінійні управління внутрішніх справ;

• підрозділи місцевої міліції.

До другої ланки належать:

– управління (головні управління МВС областей), на правах областей міст Києва та Севастополя та Автономної Республіки Крим, відділи Міністерства внутрішніх справ України на транспорті;

До третьої ланки належить Міністерство внутріш­ніх справ України.

Міліція є єдиною системою органів, що входить у структуру Міністерства органів внутрішніх справ, яка виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з таких структурних підрозділів: кримі­нальна міліція, міліція громадської безпеки, транспорт­на міліція; державна автомобільна інспекція; міліція охорони; судова міліція; спеціальна міліція.

Правоохоронна дiяльнiсть органiв внутрiшнiх справ (далi — ОВС) є досить рiзнобiчною ї здiйснюється водночас на трьох рiвнях — центральному, регiональному та мiсцевому. Держава, як і суспiльство, заiнтересована у громадянському спокої, у впорядкованостi внутрiшнiх державних вiдносин.

Органи внутрiшнiх справ України виконують і специфiчнi завдання, якi випливають, по-перше, iз загальнодержавної концепцiї боротьби зi злочиннiстю. У зв’язку з цим на ОВС покладено завдання реалiзацi державноі полiтики у боротьбi зi злочиннiстю, охорони громадського порядку на вулицях, майданах, у парках, скверах та в iнших громадських мiсцях, запобiгання та припинення админiстративних правопорушень і забезпечення провадження у справах, розгляд яких законом покладено на органи внутрiшнiх справ.

По-друге, у цiй правоохороннiй дiяльностi акцент робиться на запобiжнi заходи. Тому ОВС здiйснюють профiлактичнi й оперативно розшуковi заходи щодо запобiгання, виявлення, припинення та розкриття злочинiв.

Крiм того, в ОВС проводяться дiзнання i попереднє слiдство у справах про злочини, розслiдування яких покладено на них законом.

Для профiлактики правопорушень МВС та його пiдроздiли на мiсцях вносять до центральних i мiсцевих органiв державної виконавчої влади, пiдприємств, установ i органiзацiй подання про необхiднiсть усунення причин i умов, що сприяють вчиненню правопорушень, органiзують проведен ня серед населення роз’яснювально роботи з питань охорони громадського порядку. ОВС органiзують проведення наукових, кримiнологiчних i соцiологiчних дослiджень, розробляють на їх основi програми боротьби зi злочиннiстю та охорони правопорядку, вживають разом з iншими державни ми органами заходiв щодо запобiгання дитячiй безпритульностi та правопорушенням серед неповнолiтнiх.

Органи внутрiшнiх справ проводять паспортизацiю населення країни, а також здiйснюють паспортний контроль за iноземними громадянами й особами без громадянства, використовуючи накопичену iнформацiю.

Окремий напрям правоохоронної дiяльностi ОВС складається з дiй, спрямованих на охорону громадської безпеки, тобто забезпечення кримiнологiчної безпеки об’єктiв народного господарства, юридичних i фiзичних осiб, эбереження майна, врятування людей у разi стихiйного лиха, аварiй, проведення заходiв з охорони навколишнього середовища, а також здiйснення операцiй з конвойної охорони. Для розвитку цього напряму дiяльностi в МВС та його органах на мiсцях впроваджуються досягнення науки й передового досвiду, забезпечується розробка озброєнь, спецiальних, технiчних i кримiналiстичних засобiв для ОВС, вiйськ внутрiшньої i конвойної охорони.

Вогнепальну зброю працiвники мiлiцi мають право застосовувати як крайнiй захiд. Її зокрема, застосовують з метою:

1) захисту громадян вiд нападу, що загрожує їх життю i здоров’ю, а також звiльнення заручникiв;

2) вiдбиття нападу на працiвника мiлiцiї або членiв його сiм’ї, якщо їх життю або здоров’ю загрожує небезпека;

3) вiдбиття нападу на об’єкти, що охороняються, конвої, жилi примiщення громадян, примiщення державних i громадських пiдприємств, установ i органiзацiй, а також звiльнення їх у разi захоплення;

4) затримання особи, яку застали при вчиненнi тяжкого злочину i яка намагається втекти;

5) затримання особи, яка чинить эбройний опiр, намагається втекти з-пiд варти, а та озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та iнших предметiв, що загрожує життю i здоров’ю працiвника міліції;

6) зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водiй своїми дiями створює загрозу життю чи здоров’ю громадян або працівників міліції.

Проте слiд зауважити, що забороняється застосовувати i використовувати вогнепальну зброю при значному скупченнi людей, якщо вiд цього можуть постраждати стороннi особи.