Тема 1.2. Загальна характеристика права. Правопорушення та юридична відповідальність.

Лекція – 2 год.

План

1. Поняття і види соціальних норм.

Соціальні норми: правові, моральні, корпоративні, релігійні, звичаї і традиції.

2. Право та його ознаки.

Системність, санкціонованість, загальнообов’язковість, формальна визначеність, загальний характер, охоронюваність державою.

3. Правові відносини.

Складові правовідносин: суб’єкти, об’єкти, юридичні факти, зміст (фактичний, юридичний). Види правовідносин..

4. Система права та система законодавства.

Структура права і законодавства, їх складові: галузі, інститути, норми, нормативні приписи.

5. Поняття і структура правової норми.

Ознаки норми права. Структура норми права: гіпотеза , диспозиція, санкція.

6. Форми (джерела) права.

Правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий акт, нормативний договір, релігійно-правові норми, міжнародно-правовий акт.

7. Правопорушення: поняття, причини, види.

Ознаки правопорушення. Злочин, проступки.

8. Юридична відповідальність: поняття, види, мета.

Принципи і функції юридичної відповідальності. Кримінальна, адміністративна, конституційна, цивільно-правова, дисциплінарна, матеріальна, юридичні відповідальності.

Самостійна робота:

1. Функції права.

2. Види і загальна характеристика правових актів.

3. Систематизація правових актів.

4. Законність та її гарантії.

5. Склад правопорушення та його ознаки.

6. Підстави для притягнення до юридичної відповідальності та для звільнення від неї.

Основні поняття: право, соціальні норми, держава, правові відносини , система права, система законодавства, галузі права, інститути права, норми права, нормативні приписи, гіпотеза , диспозиція, санкція , форма (джерело) права, правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий акт, нормативний договір, релігійно-правові норми, міжнародно-правовий акт, правопорушення, злочин, проступок, юридична відповідальність, законність, закон, підзаконний нормативно-правовий акт.

1. Поняття і види соціальних норм.

Соціальні норми — це загальні правила поведінки людей у суспільстві, що зумовлені об'єктивними закономірностями, є результатом свідомо-вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Залежно від способу їх утворення і забезпечення соціальні норми класифікують на: а) юридичні(правові); б) моральні; в) корпоративні; (громадських організацій, політичних партій, інших об'єднань громадян); г) звичаї чи традиції.

Залежно від сфери соціальних відносин, що регулюються нормами, їх поділяють на: а) економічні; б) політичні; в) сімейні; г) релігійні; д) етичні й естетичні; е)організаційні; є) соціально-технічні та ін.

Юридичні (правові) норми — це загальнообов'язкові формально визначені правила поведінки, що встановлю (санкціоновані) державою, охороняються, захищаються гарантуються нею; вони визначені в нормативно-правових актах.

Моральні норми — правила поведінки, що грунтуються на моральних поглядах суспільства на добро і зло, справедливе і несправедливе, гуманне і негуманне та інше, що забезпечуються насамперед внутрішньою переконаністю та силою громадської думки.

Корпоративні норми — правила поведінки, що встановлюються та забезпечуються політичними партіями, громадськими організаціями та іншими об'єднаннями людей.

Звичаї чи традиції — правила поведінки, які історичні склались і увійшли (перетворились) у звичку людей.

Щоб показати, що право є особливим видом соціальних норм, слід порівняти ознаки правових та інших соціаль­них норм.

Так, правові норми: а) виникають разом з виникненням держави; б) встановлюються чи санкціонуються державою в) виражають волю більшої частини суспільства; г) утво­рюють внутрішньо узгоджену цілісність, єдність (систем) права); д) існують у суспільстві як одна система норм; ж) формулюють правила поведінки у вигляді прав та обо­в'язків; є) виступають правилами поведінки, формальні визначеними за змістом; ж) мають певні форми зовнішнього вираження; з) точно визначають межі дії; і) забезпечуються державним примусом та іншими засобами.

Інші соціальні норми: а) існують у будь-якому суспіль­стві; б) встановлюються чи санкціонуються іншими суб'єктами; в) виражають волю різноманітних частин населення; г) можуть існувати і безсистемне, не будучи внутрішньо узгодженими; д) існують здебільшого у вигляді кількох відносно самостійних систем нормативного регулювання; е) виражаються не тільки через права і обов'язки, але й через загальні принципи, цілі, гасла тощо; є) позбавлені, як правило, формальної визначеності; ж) можуть виража­тися у будь-яких, не завжди фіксованих формах; з) не завжди мають точно визначені межі дії; і) забезпечуються звичкою, внутрішнім переконанням, моральним, громадсь­ким впливом та іншими позадержавними засобами.

Таким чином, норми права відрізняються від соціальних норм їхнім взаємозв'язком з державою, напрямами їхнього впливу на суспільні відносини.

2. Поняття й ознаки права (Право - особливий вид соціальних норм).

Право - це система загальнообов'язкових, об’єктивних, формально визначених правил (норм) поведінки встановлених дер­жавою, спрямова­них на врегулювання суспільних відносин, і за недотримання яких застосовується державний примус.

Право, як і держава, - категорія історична. Воно виникає лише на певному етапі розвитку людства, майже водночас із виникненням держави. Право нерозривно пов'язане з держа­вою, оскільки саме вона забезпечує реалізацію правових при­писів, застосовуючи у разі необхідності державний примус до правопорушників. У свою чергу, право визначає компетенцію державних органів, конструює механізм держави, встановлює податки, необхідні для утримання цього механізму, закріплює взаємні права держави і громадянина. Також право є важли­вим інструментом регулювання суспільних відносин, їх упо­рядкування й стабілізації. Це - об'єктивне розуміння поняття права, яке зводиться саме до того, що право є системою загальнообов'язкових правил (норм) поведінки.

Однак цей термін також застосовується для означення суб'єктивних прав особи, тобто закріплених у юридичних нормах меж її можливої поведінки щодо інших суб'єктів права.

Право як сукупність правових норм, тобто системи діючих у державі норм права, закріплених в юридичних законах, посідає серед соціальних норм особливе місце, оскільки воно:

- є юридичною підставою для виникнення держави;

- завжди пов'язане з суспільним життям особи, що, з одного боку, є носієм, а з іншого - джерелом правових норм. Право існує винятково для людей і вони є його "авторами";

- виступає гарантом загального порядку у суспільстві, домінуючи над волею кожної окремої особи;

- відбиває інтереси не всіх громадян, а більшості;

- не лише вказує, як поводитися, а й закріплює, охороняє, захищає дотримання правових приписів;

- є загальнообов'язковим для всіх, хто проживає на території держави, навіть якщо вони не є її громадянами;

- чітко визначає права й обов'язки, розмежовуючи їх;

- об'єднує людську спільноту в державу;

- не регулює емоційні сторони життя (настрій, радість і т.д.), а лише суспільні ( активні - дія чи пасивні - бездіяльність) вчинки;

- право існує лише як система норм (у вигляді структури);

- якщо інші соціальні норми є переважно виражаючими, то право є регулюючим і захисним;

- правові норми завжди мають чітку форму - декрет, указ, постанова;

- право завжди є національним (це не суперечить наявності міжнародного права);

- правові норми не можуть змінюватися довільно, а лише державними структурами, які їх встановили, або вищою за них владою.

Об'єктивне право - це право, яке діє у конкретній державі як загальна об'єктивна (тобто незалежна від волі окремого суб'єкта права) потреба врегулюванні суспільних відносин між людьми.

Суб'єктивне право - це закріплена законом і забезпечена державним захистом міра поведінки суб'єкта права. Воно реалізовується у правовідносинах і його зміст полягає у мож­ливості суб'єкта права здійснювати дозволені законом позитив­ні (законні) дії та вимагати певних дій від тих осіб, які повинні вжити таких дій; звертатися до компетентних державних органів за захистом порушеного права.

Суб'єктивне право закріплюється в Конституції та інших актах чинного законодавства.

У теорії права розглядається також така категорія, як суб'єктивне юридичне право особи, під якою мається на увазі закріплена в юридичних нормах можливість певної поведінки особи, спрямованої на здійснення природних прав людини.