3. Правові відносини.

(Складові правовідносин: суб’єкти, об’єкти, юридичні факти, зміст (фактичний, юридичний). Види правовідносин..)

Нормативно-правові акти регулюють (охороняють) правові відносини, які постійно виникають, змінюються чи припиняються.

Правовідносини — це урегульовані нор­мами права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, що за­безпечуються державою.

Основні ознаки правовідносин такі:

а) вони виникають на основі норм права;

б) характеризуються наявністю сторін, які мають су­б'єктивні права і юридичні обов'язки;

в) є видом суспільних відносин фізичних чи юридичних осіб, організацій і спільнот;

г) здійснення суб'єктивних прав чи додержання юри­дичних обов'язків у правовідносинах контролюється і за­безпечується державою.

Групувати правовідносини можна за різними ознаками:

а) залежно від кількості суб'єктів (прості, складні);

б) за предметом правового регулювання (адміністра­тивні, цивільні, земельні, кримінальні, фінансові, трудові та ін.);

в) за дією в часі (довготривалі, короткотривалі);

г) за методом правового регулювання (договірні, керувальні);

д) за змістом поведінки зобов'язаної сторони (пасивні, активні);

е) залежно від функціонального призначення (регуля­тивні, охоронні).

Правовідносини мають складну будову і включають в се­бе такі елементи:

а) суб'єкти; б) об'єкти; в) зміст правовідносин; г) юридичні факти.

Підставами виникнення, зміни чи припинення право­відносин є юридичні факти. Суб'єктами правовідносин вважають їх учасників, що є носіями суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Суб'єкти правовідносин можна поділити на:

а) фізичні і юридичні особи;

б) державні і громадські організації;

в) різні спільноти (трудовий колектив, нація, народ, населення відповідного регіону та ін.);

г) громадянське суспільство.

Суб'єкти правовідносин повинні володіти правосуб'єктністю, тобто здатністю бути носіями прав і обов'язків, здійснювати їх від свого імені і нести юридичну відповідаль­ність за свої дії.

Фізичні особи як суб'єкти правовідносин можуть бути громадянами України, іноземними громадянами, особами без громадянства, їх також можна поділити на приватних осіб, посадових осіб і спеціальних суб'єктів.

Юридичними особами визнаються організації, що мають особисте майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, виконувати обов'яз­ки, бути позивачами в загальному чи арбітражному суді і нести юридичну відповідальність за свої дії.

Об'єкти правовідносин — це ті реальні соціальні блага, що задовольняють інтереси і потреби людей і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Їх поді­ляють на матеріальні і духовні блага, дії суб'єктів право­відносин, результат їх діяльності.

Зміст правовідносин характеризується синтезом фактичного і юридичного.

Юридичний зміст — це суб'єк­тивні права і юридичні обов'язки суб'єктів правовідносин, тобто можливість певних дій уповноважених суб'єктів і необхідність відповідних дій зобов'язаних суб'єктів.

Фак­тичний зміст — це сама поведінка суб'єктів, їх діяльність, в якій реалізуються суб'єктивні права і юридичні обов'язки сторін.

Юридичними фактами є конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення. Вони є необхідною умовою правовідносин.

Види правовідносин. Правовідносини мають дуже різноманітний характер, і їх видів дуже багато:

1) залежно від врегульованості законодавством, вони можуть бути врегульовані законом (нормативним актом) і не врегульовані - природні правовідносини;

2) залежно від галузей права (предмета правового ре­гулювання), вони можуть бути конституційні, адмініст­ративні, цивільно-правові, фінансово-правові, трудові, земельні, екологічні, кримінально-правові тощо;

3) в залежності від кількості суб'єктів, які беруть участь у правовідносинах, їх можна поділити на прос-

ті (два суб'єкти) і складні, коли існує три і більше суб'єктів;

4) за методом правового регулювання правовідносини можуть бути договірні і управлінські (державно-владні);

5) за змістом суспільних відносин вони можуть мати характер політичних, економічних, моральних, релігій­них, міжнародних відносин тощо;

6) за змістом поведінки суб'єктів вони можуть бути активні (виконання обов'язків) і пасивні (утримання від певних фактичних фізичних дій);

7) у залежності від функціонального призначення, во­ни можуть бути регулятивні (статичні — закріплювальні і динамічні - розвивальні) і охоронні (соціальні цінності);

8) за терміном тривалості: короткочасні,- які завер­шуються виконанням учасниками своїх прав і обов'язків, і продовжувальні,- які не завершуються виконанням од­них прав і обов'язків (наприклад, трудові правовідноси­ни після укладення трудового договору);

9) за характером відносин, які можуть регулюватись національною системою права і нормами міжнародного права,- внутрішні правовідносини і міжнародні право­відносини.