Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Т 1.2 Прав-во ТеП.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
16.11.2018
Размер:
253.95 Кб
Скачать

5. Поняття та структура правової норми.

Правова норма як елемент системи права.

Первинною ланкою системи права є нормативно-право-вий припис (норма права). Це загальнообов'язкове, фор­мально визначене правило поведінки суб'єкта права, що містить в собі державно-владне веління нормативного ха­рактеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання суспільних відносин.

Ознаки норми права, що відрізняють її від індивідуально-правового припису:

а) узагальнює типові, тобто такі, що неодноразово по­вторюються, життєві ситуації;

б) розрахована на невизначену кількість суспільних відносин;

в) адресована неперсоніфікованому колу суб'єктів, дозволяє окреслити межі поведінки усіх суб'єктів, що підпа­дають під таку ситуацію;

г) діє в часі і просторі, за колом осіб безперервно;

д) чинність дії правової норми припиняється чи скасо­вується уповноваженими суб'єктами.

Стаття нормативно-правового акта виступає зовніш­ньою формою норми права і нормативно-правового припису -як цілісного, логічно завершеного державно-владного веління нормативного характеру.

Стаття нормативно-правового акта і норма права часто збігаються, коли струк­турні елементи норми права відображені в статті закону (НПА). Проте здебільшого в статті викладаються не всі елементи норми права. Залежно від цього розрізняють пря­мий, посилальний чи бланкетний (відсилальний) способи викладу норми в статті.

Прямий спосіб має місце тоді, коли всі елементи норми права викладені в статті нормативно-правового акта. Поси­лальний — коли робиться посилання на іншу статтю чи статті. Відсилальний (бланкетний) спосіб має місце тоді, коли стаття відсилає до іншого нормативно-правового акта.

Норма права має свою внутрішню структуру, яка вира­жається в її внутрішньому поділі на окремі елементи, що зв'язані між собою: гіпотезу, диспозицію, санкцію.

У структурі виділяють три елементи правової норми.

Правова норма

Санкція

Диспозиція

Гіпотеза

Гіпотеза - це така складова правової норми, у якій вказу­ється на обставини та умови, за наявності яких ця норма діятиме. Гіпотеза встановлює й обумовлює сферу і межі регулюючої дії іншої складової правової норми - диспозиції.

Диспозиція - це складова правової норми, в якій записано саме правило поведінки суб'єктів, що виражається в юридичних правах і обов'язках. Вона вказує, що суб'єкти можуть і повинні робити, яка поведінка і діяльність заборонена цією частиною норми. "Гіпотеза" у перекладі з грецької - "основа", тоді як "диспозиція"у перекладі з латини - "влаштовую".

Санкція (у перекл. з лат. - "найсуворіша постанова") - це частина правової норми, яка вказує на міру відповідальності за невиконання обоє 'язків або порушення диспозиції. Санкція настає або може наставати за наявності фактів протиправної, винної і суспільна небезпечної (шкідливої) діяльності (бездіяння) чи поведінки.

У цілому ж, для кращого розуміння, структуру правової норми можна відобразити такою схемою:

ЯКЩО...

ТО...

ІНАКШЕ...

Проте на практиці більшість статей нормативно-правових актів має лише двочленну структуру правової норми. Через це деякі фахівці права, наприклад, російський професор С. Алексєєв, про­понують окремо розглядати структуру норми-припису. Справа у тому, що тричленна схема не відповідає структурі реальних норм-приписів, не збігається зі статтею закону і, навпаки, в однієї статті може бути 2-3 і навіть більше різних норм права.

Для правових норм-приписів типовою є побудова, що має два основних елементи: гіпотезу і диспозицію або диспозицію і санкцію, які вказують на ті юридичні наслідки, що настають за наявності передбачених нормами умов. У регулятивних (правоустановчих) нормах ця частина називається диспозиці­єю, а в охоронних (заборонних) - санкцією.

Приклад.

У п. 1 ст. 147 Кодексу законів про працю України вказано, що "за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосований тільки один з таких заходів стягнень: 1) догана; 2) звільнення". Повну логічну структуру цієї норми можна висловити так: якщо працівник порушить трудову дисципліну, то щодо нього може бути застосовано або тільки догану, або звільнення. Цей приклад ілюструє випадок, коли маємо справу з двочленною структурою правової норми.

Наприклад, у Кримінальному кодексі України вказується: "Таємне викрадення індивідуального майна грома­дян (крадіжка) - карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років". Теоретики права першу частину таких норм називають гіпо­тезами, оскільки це заборонні норми права. Фахівці з кримі­нального права цю частину норми називають диспозицією.

Бувають випадки, коли санкція відсутня у правовій нормі, тобто міститься в іншій нормі, або ж це означає, що порушення цієї норми не породжує для порушника юридичних наслідків або має місце "санкція незначущості" - дії не відбулися, не здійснилися. Так, наприклад, ряд статей Конституції України та інших законів не мають посилань на умови їх застосування (тобто, у них відсутня гіпотеза) або на наслідки їх порушення (відсутня санкція). Інколи в законодавстві трапляються відсилкові санкції типу: "відповідальність настає згідно з законом". Як правило, така відповідальність може визначатися Кримі­нальним кодексом та іншими законодавчими актами.

Усі гіпотези, диспозиції та санкції бувають різних видів:

1) за складом:

а) прості; б) складні;

2) за ступенем визначеності змісту:

а) абсолютно визначені; б) відносно визначені; в) оцінкові;

г) альтернативні.

Крім того, санкції поділяються на:

а) каральні (штрафні);

б) відновлювальні - поновлення в правах чи заохочуючи­ми (або позитивними) і т.д. .

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.