- •1. Поняття і види соціальних норм.
- •2. Поняття й ознаки права (Право - особливий вид соціальних норм).
- •3. Правові відносини.
- •4. Поняття системи права як внутрішньої його організації.
- •Типи систем права
- •Соціалістична
- •Мусульманська
- •5. Поняття та структура правової норми.
- •Правова норма
- •Види правових норм.
- •Форми (джерела) права.
- •7. Правопорушення: поняття, причини, види.
- •5) Наявність причинного зв’язку між протиправними діями і наслідками.
- •4. Склад правопорушення та його ознаки.
- •Правопору-шення
- •1) Залежно від ступеня суспільної небезпеки правопорушення поділяються на:
- •8. Юридична відповідальність: поняття, види, мета.
- •1. Функції права.
- •Види і загальна характеристика правових актів.
- •3. Систематизація нормативно-правових актів.
- •4. Законність та її гарантії.
5. Поняття та структура правової норми.
Правова норма як елемент системи права.
Первинною ланкою системи права є нормативно-право-вий припис (норма права). Це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки суб'єкта права, що містить в собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання суспільних відносин.
Ознаки норми права, що відрізняють її від індивідуально-правового припису:
а) узагальнює типові, тобто такі, що неодноразово повторюються, життєві ситуації;
б) розрахована на невизначену кількість суспільних відносин;
в) адресована неперсоніфікованому колу суб'єктів, дозволяє окреслити межі поведінки усіх суб'єктів, що підпадають під таку ситуацію;
г) діє в часі і просторі, за колом осіб безперервно;
д) чинність дії правової норми припиняється чи скасовується уповноваженими суб'єктами.
Стаття нормативно-правового акта виступає зовнішньою формою норми права і нормативно-правового припису -як цілісного, логічно завершеного державно-владного веління нормативного характеру.
Стаття нормативно-правового акта і норма права часто збігаються, коли структурні елементи норми права відображені в статті закону (НПА). Проте здебільшого в статті викладаються не всі елементи норми права. Залежно від цього розрізняють прямий, посилальний чи бланкетний (відсилальний) способи викладу норми в статті.
Прямий спосіб має місце тоді, коли всі елементи норми права викладені в статті нормативно-правового акта. Посилальний — коли робиться посилання на іншу статтю чи статті. Відсилальний (бланкетний) спосіб має місце тоді, коли стаття відсилає до іншого нормативно-правового акта.
Норма права має свою внутрішню структуру, яка виражається в її внутрішньому поділі на окремі елементи, що зв'язані між собою: гіпотезу, диспозицію, санкцію.
У структурі виділяють три елементи правової норми.
Правова норма
Санкція
Диспозиція
Гіпотеза
Гіпотеза - це така складова правової норми, у якій вказується на обставини та умови, за наявності яких ця норма діятиме. Гіпотеза встановлює й обумовлює сферу і межі регулюючої дії іншої складової правової норми - диспозиції.
Диспозиція - це складова правової норми, в якій записано саме правило поведінки суб'єктів, що виражається в юридичних правах і обов'язках. Вона вказує, що суб'єкти можуть і повинні робити, яка поведінка і діяльність заборонена цією частиною норми. "Гіпотеза" у перекладі з грецької - "основа", тоді як "диспозиція"у перекладі з латини - "влаштовую".
Санкція (у перекл. з лат. - "найсуворіша постанова") - це частина правової норми, яка вказує на міру відповідальності за невиконання обоє 'язків або порушення диспозиції. Санкція настає або може наставати за наявності фактів протиправної, винної і суспільна небезпечної (шкідливої) діяльності (бездіяння) чи поведінки.
У цілому ж, для кращого розуміння, структуру правової норми можна відобразити такою схемою:
ЯКЩО...
ТО...
ІНАКШЕ...
Проте на практиці більшість статей нормативно-правових актів має лише двочленну структуру правової норми. Через це деякі фахівці права, наприклад, російський професор С. Алексєєв, пропонують окремо розглядати структуру норми-припису. Справа у тому, що тричленна схема не відповідає структурі реальних норм-приписів, не збігається зі статтею закону і, навпаки, в однієї статті може бути 2-3 і навіть більше різних норм права.
Для правових норм-приписів типовою є побудова, що має два основних елементи: гіпотезу і диспозицію або диспозицію і санкцію, які вказують на ті юридичні наслідки, що настають за наявності передбачених нормами умов. У регулятивних (правоустановчих) нормах ця частина називається диспозицією, а в охоронних (заборонних) - санкцією.
Приклад.
У п. 1 ст. 147 Кодексу законів про працю України вказано, що "за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосований тільки один з таких заходів стягнень: 1) догана; 2) звільнення". Повну логічну структуру цієї норми можна висловити так: якщо працівник порушить трудову дисципліну, то щодо нього може бути застосовано або тільки догану, або звільнення. Цей приклад ілюструє випадок, коли маємо справу з двочленною структурою правової норми.
Наприклад, у Кримінальному кодексі України вказується: "Таємне викрадення індивідуального майна громадян (крадіжка) - карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років". Теоретики права першу частину таких норм називають гіпотезами, оскільки це заборонні норми права. Фахівці з кримінального права цю частину норми називають диспозицією.
Бувають випадки, коли санкція відсутня у правовій нормі, тобто міститься в іншій нормі, або ж це означає, що порушення цієї норми не породжує для порушника юридичних наслідків або має місце "санкція незначущості" - дії не відбулися, не здійснилися. Так, наприклад, ряд статей Конституції України та інших законів не мають посилань на умови їх застосування (тобто, у них відсутня гіпотеза) або на наслідки їх порушення (відсутня санкція). Інколи в законодавстві трапляються відсилкові санкції типу: "відповідальність настає згідно з законом". Як правило, така відповідальність може визначатися Кримінальним кодексом та іншими законодавчими актами.
Усі гіпотези, диспозиції та санкції бувають різних видів:
1) за складом:
а) прості; б) складні;
2) за ступенем визначеності змісту:
а) абсолютно визначені; б) відносно визначені; в) оцінкові;
г) альтернативні.
Крім того, санкції поділяються на:
а) каральні (штрафні);
б) відновлювальні - поновлення в правах чи заохочуючими (або позитивними) і т.д. .