1. Функції права.

Функції права — це основні напрями його впливу на суспільні відносини. Призначення функцій полягає в тому, щоб визначити активну й багатогранну роль права в грома­дянському суспільстві з позицій його впливу на суспільні відносини між людьми.

Функції права діляться на загальносоціальні і спеціаль­но юридичні.

До загальносоціальних функцій впливу права на сус­пільні відносини належать:

а) гуманістична — право охороняє і захищає права людства, народу, людини;

б) організаторсько-управлінська — право суб'єктів пра­ва на розв'язання певних соціальних проблем;

в) інформаційна (комунікативна) —право інформує людей про волю законодавця;

г) оціночно - орієнтаційна — поведінка людей оцінюється з позицій законів держави, вказує на безконфліктні, со­ціальне допустимі шляхи і засоби задоволення потреб лю­дини в межах правомірної поведінки;

д) ідеологічно-виховна — право формує у людини пев­ний світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки;

е) гносеологічна (пізнавальна) —право само виступає Джерелом знань та інші функції.

До спеціально юридичних функцій права відносять:

а) регулятивну (статичну й динамічну);

б) охоронну.

Регулятивна функція спрямована на врегулювання сус­пільних відносин шляхом закріплення бажаної поведінки в тих чи інших галузях чи інститутах права.

Регулятивно-статична функція закріплює суспільний порядок в соціаль­не неоднорідному суспільстві. Регулятивно-динамічна —. забезпечує динамічний розвиток громадянського суспільства.

Охоронна функція спрямована на охорону відповідної системи суспільних відносин, на забезпечення їх недоторканності з боку правопорушників, на недопущення право, порушень, зменшення або усунення їх з повсякденного життя.

2. Види і загальна характеристика правових актів.

Нормативно-правові акти поділяють на закони і підза­конні нормативно-правові акти.

Закон - це нормативно-правовий акт, який приймається найвищим зако­нодавчим органом держави або всенародним референдумом, з дотриманням спеціальної процедури, має вищу юридичну силу встановлює, змінює або скасовує норму права.

Підзаконний нормативно-правовий акт – це такий нормативно-правовий акт, який приймається уповноваженим органом держави чи посадовою особою на основі закону, у відповідності до закону і на виконання закону.

Крім конституції країни, є ще такі види законів: конституційні; органічні; звичайні.

Крім конституції країни є ще такі види законів: конституційні, органічні, звичайні.

Конституційні закони — це закони, що вносять зміни і доповнення до конституції. Вони, як і конституція, приймаються кваліфікованою більшістю голосів депутатів або шляхом референдуму.

Органічні закони закріплюють порядок організації і функціонування певного державного органу.

Звичайні закони регулюють усі інші суспільні відносини і приймаються більшістю депутатів від складу парламенту.

Конституція - це основний закон держави, що об'єднує групу норм з найвищою юридичною силою, які закріплюють основи державного ладу, права, свободи й обов'язки людини та громадянина, систему та принципи організації державної влади, територіальної організації держави тощо.

Конституціям притаманні такі риси:

- конституція є основним законом держави;

- має найвищу юридичну силу, тобто всі інші нормативно-правові акти мають відповідати її положенням;

- є законом з підвищеним ступенем стабільності, який забезпечується спеціальною процедурою внесення змін і доповнень.

Усі закони мають вищу юридичну силу, яка проявляєть­ся в тому, що:

а) ніхто, крім органів законодавчої влади, не може приймати закони, змінювати чи відміняти їх;

б) усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися у відповідності з законами;

в) у разі колізій між нормами закону і підзаконного нормативно-правового акта діють норми закону;

г) тільки законодавчий орган може підтвердити чи не підтвердити прийняття закону в разі повернення його Пре­зидентом за відкладним вето.

Нормативно-правові акти існують у вигляді законів та підзаконних правових актів.

Підзаконні нормативно-правові акти - це результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави та поса­дових осіб, уповноважених на те державою громадських об'єд­нань із встановлення, впровадження в дію, зміни і скасування нормативних письмових документів, які розвивають чи уточ­нюють окремі положення законів.

Розрізняють такі види підзаконних нормативно-право­вих актів залежно від суб'єктів, що їх видали: а) норма­тивні акти Президента України; б) акти Верховного Суду, Вищого арбітражного суду, Конституційного Суду, Гене­рального прокурора України, Верховного Суду Автономної Республіки Крим; в) акти Кабінету Міністрів України, Ра­ди Міністрів Автономної Республіки Крим; г) акти мініс­терств, державних комітетів, відомств; д) нормативні акти державних адміністрацій у регіонах; е) акти (норматив­ні) органів регіонального і місцевого самоврядування; є) нормативні акти відділів і управлінь відповідних центральних органів на місцях; ж) нормативні акти керів­ників підприємств, установ, організацій на місцях; з) інші підзаконні нормативні акти.

Індивідуальний правовий акт - це правовий акт, який стосу­ється конкретного випадку чи конкретної справи. Прикладом такого правового акта є Указ Президента України про нагород­ження Почесною відзнакою конкретної особи.