Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Т 1.2 Прав-во ТеП.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
16.11.2018
Размер:
253.95 Кб
Скачать

Види правових норм.

Правові норми регламентують різноманітні сфери відносин, вони приймаються різними суб'єктами та мають різну юридичну силу. Це зумовлює необхідність класифіка­ції норм, тобто їх розподілу на окремі види за певними суттєвими ознаками, які визначають специфічну роль кожного різновиду норм у процесі регулювання суспільних відносин.

Юридичні норми класифікують за різними підставами:

1. За функціями права:

регулятивні норми, що визначають зміст суб'єктивних юридичних прав і обов'язків та умови їх дії (наприклад, норма, що визначає порядок укладення шлюбу);

охоронні норми, що визначають умови застосування до суб'єкта засобів державно-примусового характеру у випадку скоєння правопорушення, а також зміст цих засобів (норма цивільного права про покладення відповідальності за спричинення матеріальних збитків).

2. За галузями права визначають норми конституційно­го, адміністративного, трудового, цивільного, кримінально­го та інших галузей права.

3. За юридичною силою розрізняють норми законів (конституційних, звичайних, кодифікованих) і підзаконних актів (указів президента, постанов уряду та ін.).

4. За характером диспозиції ( правил поведінки), що міститься в нормі, тобто відповідно до встановлення нормою обов'язку, права чи заборони вирізняють:

зобов 'язуючі норми, що встановлюють обов'язок вчиняти позитивні дії (норма про сплату за проїзд у міському транспорті);

уповноважуючі норми, що дають учасникам правовідно­син можливість здійснювати конкретні дії з метою задово­лення своїх інтересів (право отримати певний рівень осві­ти);

забороняючі норми, що встановлюють заборону вчиняти недозволені дії чи зловживати правом (заборона переходити вулицю на червоне світло світлофора).

5.За спосо­бом вираження правила в диспозиції розрізняють імпера­тивні і диспозитивні норми.

6. За спосо­бом вираження правила в диспозиції розрізняють імпера­тивні і диспозитивні норми. .

7. За функціями у правовому регу­люванні правові норми діляться на матеріальні та процесу­альні (процедурні).

8. За терміном дії в часі — на постійно і тимчасово діючі.

9. За дією в просторі — на загальнодержав­ні і місцеві.

10. За колом осіб, на яких норма поширює свою дію,— загальні (діють на всіх громадян), спеціальні (діють на певне коло осіб, наприклад військовослужбовець, посадова особа та ін.), виняткові (усувають дію норм щодо певних суб'єктів).

Можна розглядати й інші підстави для класифікації норм права.

  1. Форми (джерела) права.

(Правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий акт, нормативний договір, релігійно-правові норми, міжнародно-правовий акт).

Термін «джерела права» має неоднозначне значення. В одному випадку його розуміють як матеріальне дже­рело права - правотворча сила (державна влада, судові органи, правові концепції, референдуми народу, право-застосувальна практика, звичаї народу і т. п.); в іншому — як історичні пам'ятки права, які колись мали значення діючого права (Руська Правда, Закони XII таблиць); в третьому випадку, як формальне джерело права - спо­сіб вираження змісту правил поведінки, що встановлю­ються державою. Така багатозначність терміна «джерела права» вимагає замінити його терміном «форма права».

Форма права - це зовнішнє оформлення змісту за­гальнообов'язкових правил поведінки, які офіційно вста­новлені (санкціоновані) державою або загальновизнані суспільством. Це, по суті, різні види права, зовнішня форма існування змісту норм права.

Історія правознавства знає 4 форми права:

1) правовий звичай;

2) правовий прецедент;

3) нормативно-правовий договір;

4) нормативно-правовий акт.

Правовий звичай - це історично обумовлене неписане правило поведінки і діяльності людей, яке ввійшло в звичку в силу багаторазового застосування протягом трипалого часу життя суспільства. Іноді правовий звичай санкціонується державою. Сьогодні така форма права у нас майже не збереглася. Правові звичаї були дуже роз­повсюджені в Україні до 20-х років нашого століття, особливо в Запорізькій Січі, які описані Пантелеймоном Кулішем у творі «Чорна рада»: вибори кошового отамана, покарання запорожців за різні провини і злочини. Пра­вові звичаї були поширені в родоплемінному суспільстві, рабовласницькому і феодальному суспільствах.

Правовий прецедент - це рішення суду чи адміністра­ції з конкретної справи, яка розглядалась вперше, і яка мала загальнообов'язковий характер для вирішення на­ступних аналогічних справ. Він поділяється на судовий чи адміністративний, в залежності від того, хто приймав це рішення. Ця форма права розповсюджена в США і країнах Британської співдружності. Іноді таке право називають прецедентне право або англосаксонська система права.

Нормативно-правовий договір - це така форма права, при якій два і більше суб'єкти суспільних відносин до­мовились про взаємні права і обов'язки з економічних, політичних чи інших соціальних проблем, уклали між собою угоду або договір в усній або письмовій формі. Вони можуть мати міжнародний і внутрінаціональний характер. Наприклад, Угода про створення Співдружно­сті Незалежних Держав (1991 р.) у процесі розпаду СРСР, угоди між двома фірмами, підприємствами, в т. ч. іноземними, між окремими громадянами.

Нормативно-правовий акт - це юридичний документ, який приймається органами державної влади або упов­новаженими державою іншими суб'єктами, має формаль­но-визначений, загальнообов'язковий характер і охороня­ється державною владою від порушень. Це основна, а іноді єдина форма права в багатьох державах, у т. ч. і в Україні. Нормативно-правові акти поділяються на зако­ни і підзаконні акти, які складають систему писаного пра­ва. Наприклад, Закон «Про вибори народних депутатів України», Декрети Кабінету Міністрів, Укази Президента.

Простіший варіант пояснення суті джерела (форми) права:

Джерела (форми) права - це державні офіційні способи вираження і закріплення норм.

1. Правовий звичай - це правило поведінки, яке увійшло в звичку і охороняться державою.

Переваги : виростає із життя складається поступово входить в звичку і легше забезпечується;

Недоліки: звичай, який увійшов у свідомість важко піддається змінам.

У сучасному праві звичаї мають обмежене використання. за винятком деяких країн Азії і Африки.

2. Судовий чи адміністративний прецедент - це рішення суду чи іншого органу, що було зразком для аналогічних справ.

Переваги : швидко реагує на зміни життя вимагає високого професіоналізму;

Недолік: може бути використаний для свавілля.

Притаманний англо-саксонській системі права. Там судові органи наділені правотворчими функціями (Англія. США. Індія).

3.Нормативний договір - рішення двох чи більше сторін, в якому містяться правила загального характеру.

Переваги :дає врахувати реальність і волевиявлення сторін

Недолік:обмежене вживання, тому що не всім галузям права властивий.

В основному застосовується в міжнародному праві, коли виражається воля декількох держав.

4. Нормативний акт - це рішення компетентних су6'єктів права, які встановлюють юридичні норми.

Переваги :виходить від чітко визначених оріанів, чітка форма, процедура прийняття.

Недолік: схильність до відставання від суспільного розвитку.

Розрізняють закони і підзаконні нормативні акт.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.