1) Залежно від ступеня суспільної небез­пеки правопорушення поділяються на:

- злочини;

- проступки.

Злочин - це передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), яке посягає на сус­пільний лад, політичну й економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи, а також інше передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння, що посягає на правопорядок .

Проступки - це суспільне шкідливі протиправні діяння, що посягають лише на окремі сторони існуючого в суспільстві правопорядку.

Види проступків:

а) адміністративний проступок - протиправне винне діян­ня, яке посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління;

б) дисциплінарний проступок - правопорушення у сфері трудових правових відносин;

в) цивільний проступок - правопорушення у сфері майнових та особистих немайнових правовідносин.

2) Залежно від виду правовідносин, у сфері яких вони скоюються, а отже, і галузі права, яка врегульовує ці відносини і норми якої при цьому порушуються, розрізняють цивільні, ад­міністративні, дисциплінарні, кримінальні, екологічні, фінансові та ін. правопорушення;

Притягнення до юридичної відповідальності здійснюється у порядку, визначеному нормами процесуального права — кримінально-процесуаль­ного, цивільно-процесуального, адміністративно-процесуального та ін.

8. Юридична відповідальність: поняття, види, мета.

Юридична відповідальність - це міра покарання правопоруш­ника шляхом позбавлення його певних соціальних прав, благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які йому належали до факту правопорушення, від імені держави (сус­пільства), на підставі закону або іншого нормативного акта з метою попередження правопорушень у перспективі і відновлення (чи відшкодування) втрачених суб'єктивних прав на матеріаль­ні і духовні цінності.

Як правило, юридична відповідальність має публічний характер і здійснюється шляхом державного примусу. В окре­мих випадках відшкодування збитків може відбуватися добро­вільно, без втручання держави.

Юридична відповідальність здійснюється на таких засадах (принципах):

- законність;

- обгрунтованість;

- невідворотність;

- індивідуалізація;

- справедливість.

Юридична відповідальність виконує функцію забезпечення існуючого пра­вопорядку, боротьби з правопорушеннями та їх попередження.

Метою юридичної відповідальності є не тільки кара за вчинене правопорушення, але й виховання і перевиховання правопорушників та запобігання скоєнню правопорушень як ни­ми, так і іншими особами.

Виходячи з цього юридична відповідальність виконує такі завдання, як:

- відновлення порушеного права;

- відшкодування спричинених збитків або за­подіяної шкоди;

- позбавлення винного можливості і далі скоювати правопорушення;

- присікання правопорушень;

- виховання у правопорушника та інших осіб по­ваги до права і бажання діяти згідно з приписа­ми правових норм;

- покарання винного.

Залежно від виду юридичної відповідальності домінуючим може бути одне із перерахованих зав­дань.

Види юридичної відповідальності.

Вид і характер правопорушення визначає вид і ха­рактер юридичної відповідальності, тому розрізняють такі види юридичної відповідальності, як кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, дисциплінарну, матеріальну, конституційну.

Кримінальна відповідальність. Наступає за скоєн­ня злочину і є найбільш суворим видом юридичної відповідальності, її суб'єктами можуть бути лише фізичні особи, що скоїли злочин (не може бути перекладе­на на інших осіб). Вона заснована на презумпції невинності особи, тобто особа визнається невинною доти, поки її вина не буде доведена судом. Вона зумовлює судимість, тобто визначені законом нега­тивні наслідки, які супроводжують особу і після вібдуття нею покарання.

Адміністративна відповідальність. Наступає за скоєння адміністративного проступку. До неї, як правило, притягують уповнова­жені органи виконавчо-розпорядчої вла­ди безпосередньо (контролери, інспекто­ри, начальники та ін.). І лише в окремих випадках - суди, її суб'єктами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Цивільно-правова відповідальність - це відпо­відальність фізичної або юридичної особи перед іншою особою, а в окремих випад­ках і перед державою за невиконання або неналежне виконання покладених на неї законом або договором цивільно-правових обов'язків, а також у інших випадках заподіяння шкоди іншій особі. Вона за­снована на презумпції винності особи, тобто доводити, що шкода наступила не з його вини повинен сам правопорушник. У випадках, визначених законом, вона мож­лива і при відсутності вини. Носить май­новий і компенсаційний характер, тобто збитки відшкодовуються грішми або май­ном, а розмір відшкодування визначаєть­ся розміром спричинених збитків. Накла­дається лише за таке правопорушення, яке спричинило збитки, її метою є відновлення порушених прав потерпілого та відшкодування збитків, тому вона, як правило, є повною відповідальністю.

Дисциплінарна відповідальність - це відпо­відальність працівника перед власником або уповноваженим ним органом за не­виконання або неналежне виконання по­кладених на нього трудових обов'язків або за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку. Регулюється нор­мами трудового законодавства. Розріз­няють загальну і спеціальну дисци­плінарну відповідальність. Загальна відповідальність передбачена Кодексом законів про працю, який визначає за­гальні принципи цієї відповідальності, і яка може бути застосована до будь-якого працівника. А спеціальна дисциплінарна відповідальність передбачена Статутами (Положеннями) про дисципліну і засто­совується лише до окремих категорій працівників, наприклад, посадових осіб.

Матеріальна відповідальність - це відповідальність працівника перед власником, з яким він знаходиться у трудових правовідноси­нах, за спричинену йому шкоду в зв'язку з виконанням трудових обов'язків. Вона врегульована нормами трудового законодавства. Як правило, вона носить обмежений характер, тобто обмежується середньомісячним заробіт­ком працівника, але у випадках, перед­бачених законом, вона може бути повною і навіть підвищеною.

Покриття працівником заподіяної шко­ди у розмірі, що не перевищує серед-ньюмісячного заробітку, проводиться за

розпорядженням власника або уповнова­женого ним органу; щодо керівників — за розпорядженням вищестоящого у поряд­ку підлеглості органу, а у решті випадків — шляхом подання власником або уповно­важеним ним органом позову до суду. Конституційна відповідальність ~ це відпо­відальність державного органу або поса­дової особи за порушення конституції або конституційного законодавства. На­приклад, імпічмент, тобто недовіра пре­зиденту або міністру, висловлена парла­ментом, що зумовлює його відставку. Це може бути також розформування дер­жавного органу, визнання виборів недійсними, відкликання депутата або дострокове припинення його повнова­жень та ін. Ця відповідальність може реалізовуватись у процесі конституцій­но-правових відносин, наприклад, імпічмент, розформування органу. Іноді -через норми інших галузей права. На­приклад, якщо у діях особи, що порушує конституційну норму є і склад злочину, то така особа має бути притягнута до кримінальної відповідальності за скоєння цього злочину. Зокрема, згідно зі ст. 52 Конституції "Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація пере­слідується за законом".

Докладна характеристика кожного з цих видів юридичної відповідальності дається у відповідних розділах посібника, присвячених конкретним галу­зям права.

Самостійна робота: