9

Тема: 3. Основи адміністративного права

Лекція – 2 год.

План

1. Поняття і загальна характеристика адміністративного права.

Предмет адміністративного права.

2. Джерела адміністративного права.

Конституція України, закони, підзаконні нормативні акти, Кодекс про адміністративні правопорушення.

3. Методи державного управління.

Адміністративний примус і адміністративне переконання.

4. Адміністративний проступок.

Склад адміністративного правопорушення. Види адміністративних правопорушень.

5. Адміністративна відповідальність. Види адміністративних стягнень.

Самостійна робота:

.

1. Державна служба в Україні.

2. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності (адміністративне провадження).

3. Поняття і класифікація актів управління.

Основні поняття: адміністративне право, суб'єкт адміністративного права, державне управління, адміністративне переконання , адміністративне примус, адміністративний проступок (правопорушення), адміністративна відповідальність, підстави адміністративної відповідальності, адміністративні стягнення, державна служба в Україні, правовий акт управління.

Бувають випадки, коли методи правління чудові, а в країні смута; але з давніх-давен і до наших днів не було чути, щоб смута була при досконалому правителі.

Сюнь Цзи

1. Поняття і загальна характеристика адміністративного права.

Адміністративне право — це галузь права, що регулює суспільні відносини, які виникають у процесі державного управління та виконавчо-розпорядної діяльності держави.

Предметом адміністративного права є відносини між органами державної виконавчої влади та, по-перше, підпорядкованими їм структурами виконавчої влади; по-друге, іншими органами управління, що мають самостійний характер і повноваження; по-третє, підконтрольними їм підприємствами та установами; по-четверте, недержав­ними підприємствами та громадськими об'єднаннями і, по-п'яте, громадянами.

Методи адміністративного права – це засоби, способи та прийоми, з допомогою яких здійснюється правовий вплив на предмет адміністративного права.

Суб'єкти адміністративних правовідносин.

Ними є державні органи, підприємства, установи, ор­ганізації, службові особи і громадяни, які реалізують свої права і обов'язки у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності.

Серед суб'єктів адміністративно-правових відносин слід розрізняти фізичні і юридичні особи.

Поняття "суб'єкти адміністративно-правових відносин" не слід ототожнювати з поняттями "суб'єкти адміністративного права" і "суб'єкти адміністративно-правовог відповідаль­ності", оскільки:

суб'єкт адміністративного права — це носій прав і обов'язків, визначених адміністративно-правовими нормами.

Він стає суб'єктом адміністративно-правових відносин лише тоді, коли по своїй волі або за розпорядженням уповноваже­ного органу вступає у ці правовідносини;

суб'єкт адміністративної відповідальності - це особа, яка порушила певну норму адміністративного права, внаслідок чого притягується до адміністративної відповідальності. Суб'єкти адміністративно-правових відносин наділені ад­міністративною правоздатністю та дієздатністю, що охо­плюється поняттям "адміністративна правосуб'єктність".

Адміністративна правоздатність - це здатність особи мати адміністративні права і обов'язки, а адміністративна дієздат­ність означає здатність особи своїми діями реалізовувати свої адміністративні права і обов'язки.

Адміністративна правоздатність фізичних осіб настає з мо­менту їх народження і припиняється зі смертю.

Часткова адміністративна дієздатність фізичних осіб насту­пає з 14-ти років, а повна - з 18-ти років.

Адміністративна правосуб'єктність державних органів і юридичних осіб настає з моменту їх заснування і припиняється з моменту їх припинення.

Зміст адміністративної дієздатності державних органів і юридичних осіб визначається їх компетенцією, а посадових (службових) осіб сукупністю їх прав і обов'язків.

Сукупність виконавчо-розпорядчих органів, що діють від імені держави (виконавчої влади) і наділені для цього відповідними повноваженнями (компетенцією) охоплюється по­няттям "державна адміністрація".

Значення адміністративного права визначається насамперед тим, що воно є засобом удосконалення державного управління й водночас закріплює організаційні та правові форми участі громадян в управлінні державою.

У цілому адміністративне право складається з двох частин — Загальної і Особливої.

Загальна частина адміністративного права визначає: основні принципи державного управління, правове положення суб'єктів, його форми і методи виконавчо-розпорядчої діяль­ності, способи забезпечення законності та дисципліни в держав­ному управлінні тощо.

Особливу частину адміністративного права утворюють норми, що врегульовують порядок управління окремими галузями народ­ного господарства (промисловістю, транспортом, капітальним будів­ництвом, зв'язком тощо), соціальним розвитком і культурою (освітою, наукою тощо), адміністративно-політичною діяльністю та міжгалузевим державним управлінням (у галузі планування, ма­теріально-технічного постачання, ціноутворення тощо).